Постанова
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/21219/14-ц
провадження № 61-1059св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року у складі судді Ільченко Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 122 436,18 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 91 177,85 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31 258,33 дол. США, в еквіваленті до національної грошової одиниці України за курсом НБУ, встановленим на день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11160174000, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 100 000, 00 дол. США зі сплатою 9,5% річних та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 26 квітня 2028 року.
25 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 130537, за умовами якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11160174000 в повному обсязі.
12 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником АІБ «УкрСиббанк», уклало з ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу № 1, за умовами якого відступило товариству право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11160174000 від 25 травня 2007 року, забезпеченим порукою відповідно до договору поруки № 130537.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яку ТОВ «Кей-Колект» просить стягнути солідарно з боржника та поручителя.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року, позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11160174000 від 25 травня 2007 року у загальному розмірі 2 686 257, 59 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї та поручителя ОСОБА_2 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди стягнули з відповідачів заборгованість за кредитом та процентами в розмірі, який станом на 12 грудня 2011 року було відступлено ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, а саме заборгованість за кредитом в сумі 91 177,85 дол. США та заборгованість за нарахованими і несплаченими процентами в сумі 11 665,09 дол. США, а всього 102 842,94 дол. США в національній валюті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що провадження у цій справі відкрито за позовною заявою, поданою без дотримання вимог статті 119 ЦПК України, зокрема не зазначено та не надано докази, які підтверджують кожну з обставин, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.
Укладення між банком та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу не породило обов'язку позичальника зі сплати заборгованості за кредитним договором фактору. ТОВ «Кей-Колект» не надало докази щодо переходу до нього права вимоги за кредитним договором. Оскільки боржника належним чином не повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, вона вправі не виконувати обов'язок з повернення кредиту новому кредитору.
Позивач не надав належні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, довідка про розрахунок заборгованості не підтверджена належними доказами, зокрема первинними касовими, бухгалтерськими документами та/або документами бухгалтерського аналітичного обліку.
Відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, що є безумовною підставою для скасування рішень у цій справі.
Позивач не довів, що він має право здійснювати факторингові операції та кредитно-фінансові операції в іноземній валюті, тому договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року укладений юридичною особою, яка не мала на це права.
Оскільки умови кредитного договору передбачають повернення кредиту щомісячно частинами, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора про повернення боргу повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі., а ухвалою від 17 серпня 2018 року - витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
12 вересня 2018 року справа № 522/21219/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 25 травня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»,та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11160174000, за умовами якого останній надано в кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою 9,5% річних та поверненням кредиту в повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але у будь-якому випадку не пізніше 26 квітня 2028 року.
Додатковою угодою № 2 від 27 січня 2009 року, додатковою угодою № 3 від 27 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 1116074000 від 25 травня 2007 року змінено, зокрема, графік погашення кредиту та визначено кінцевий термін повернення кредиту 25 травня 2033 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 130537, згідно з умовами якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11160174000 від 25 травня 2007 року, забезпеченим договором поруки № 130537 від 25 травня 2007 року.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного та повного погашення кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 01 грудня 2013 року становить 122 436,18 дол. США.
12 липня 2014 року ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом. Однак, вказана вимога залишилася без виконання, борг за кредитним договором погашений не був.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (факторинг) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Встановивши, що АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», яке уклало з ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в кредит, а вона не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та солідарного стягнення заборгованості за кредитом з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 .
Договір про надання споживчого кредиту № 11160174000 від 25 травня 2007 року, а також договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 рокуне визнані недійсними та/або припиненими повністю чи частково.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що укладення між банком та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу не породило обов'язку позичальника зі сплати заборгованості за кредитним договором фактору, оскільки її не повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Судами встановлено, що боржник за кредитним договором належним чином не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук