ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 522/21484/19
адміністративне провадження № К/9901/8214/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 522/21484/19
за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області до громадянки Афганістану ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси (головуючий суддя: Л. М. Чернявська) від 30 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. В. Лук`янчук, Ю. М. Градовський, І. Г. Ступакова) від 25 лютого 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року Головне управління Державної міграційної служби України Одеській області (далі - позивач або ГУ ДМС України в Одеській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянки Афганістану ОСОБА_1 , у якому просило:
- продовжити строк затримання на шість місяців до 08 липня 2020 року громадянки Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв`язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Посольства Афганістану в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Афганістану не надходила, та тим, що вона не може бути документована сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про їх примусове видворення за межі України.
3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 березня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та встановлено десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2019 року по справі № 522/11335/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено.
Затримано громадянку Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 місяців до 08 січня 2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
9. ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово зверталося до Посольства Афганістану в Україні з листами щодо встановлення особи та документування громадянки Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.
10. Станом на 20 грудня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства Афганістану в Україні.
11. У зв`язку з вищевикладеним ГУ ДМС України в Одеській області звернувся до суду з позовом про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення.
12. Водночас, судами встановлено, що станом на час ухвалення рішення по справі судом першої інстанції відповідача звільнено з ПТПІ.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність відповідей з Посольства Афганістану в Україні є умовою, за якої неможливо забезпечити примусове видворення відповідача за межі України. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи належність відповідача до громадянства Афганістану підтверджена закордонним паспортом, зі строком дії до 21 серпня 2021 року. Копія паспорта відповідача, яка була додана до позовної заяви, засвідчена з оригіналом посадовими особами ГУДМС України в Одеській області, а також рішеннями по адміністративній справі № 522/11335/19, у яких судами було встановлено ім`я та прізвище відповідача, місце народження, а також дату народження та сторонами ці факти не заперечувались, а тому у ГУ ДМС України в Одеській області були наявні відомості, необхідні для проведення ідентифікації громадянина іншої держави.
Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що 08 січня 2020 року відповідач звільнена з ПТПІ, у зв`язку із закінченням терміну утримання в пункті, що в свою чергу виключає можливість продовжити цей термін на підставі статті 289 КАС України.
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
15. Зокрема, скаржник зазначив наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребує.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, основною підставою для звернення ГУ ДМС України в Одеській області до суду з цим адміністративним позовом про продовження строку затримання відповідачки було не надходження інформації з посольства Афганістану щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Афганістану, що позбавило можливості ідентифікувати іноземця.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року № ETS N 005, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
20. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
21. При цьому, правовий та процесуальний режим вирішення питання щодо можливості затримання, примусове видворення відповідної особи, яка нелегально перебуває на території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, врегульований положеннями статті 30 Закону № 3773-VI, Типовим Положенням «Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 та статтями 288 289 КАС України.
22. За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземці або особи без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
23. Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
24. Абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
25. За приписами частини четвертої статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
26. ГУ ДФС в Одеській області при зверненні до суду з позовом про продовження строку затримання відповідача, підставою своїх вимог зазначив неотримання відповідей з посольства Афганістану щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Афганістану, що позбавило можливості ідентифікувати іноземця.
27. Статтею 289 КАС України передбачені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства.
28. Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
29. Згідно із частинами одинадцятою, дванадцятою, тринадцятою статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить 6 (шість) місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за 5-ть днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
30. Аналіз наведених норм показав, що продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк.
31. Пункт 2 Порядку про продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок № 150) передбачає:
Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
32. Згідно пункту 12 Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», яка затверджена Міністерством Внутрішніх Справ від 29 лютого 2016 року № 141 (далі - Інструкція № 141) Іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
33. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що належність відповідача до громадянства Афганістану підтверджена закордонним паспортом, зі строком дії до 21 серпня 2021 року. При цьому, копія паспорта відповідача була додана до позовної заяви, яка засвідчена з оригіналом посадовими особами ГУДМС України в Одеській області.
34. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації.
35. Відсутність відповідей з Посольства Афганістану в Україні може бути підставою для продовження строку затримання відповідача, лише за умови неможливості ідентифікації його особи, як це передбачено статтею 289 КАС України.
36. Судами враховано також матеріали адміністративної справи № 522/11335/19, розглянутої Приморським районним судом м. Одеси від 09 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, та було встановлено ім`я та прізвище відповідача, місце народження, а також дату народження. Сторонами ці факти не заперечувались. Вказані дані також містяться в довідці про особу від 07 липня 2019 року яку надано ГУ ДМС України в Одеській області.
37. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
38. При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає необхідність застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, а саме стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки нормами КАС України передбачено право сторін по справі на вчинення певних процесуальних дій, зокрема подачу клопотань, апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, заявлення відводів та інше.
39. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
40. Оцінюючи доводи касаційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
41. При цьому, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
43. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
45. Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 522/21484/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов