09.08.2024

№ 522/22887/13-ц

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 522/22887/13-ц

провадження № 61-42322св18

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грози Ірини Валентинівни на постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначений позов мотивований тим, що 17 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 304 МКФ, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав у кредит 950 000 доларів США під 12,2 % річних на строк до 17 листопада 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань а вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 17 листопада 2006 року було укладено шість договорів іпотеки, предметом яких є квартири №№ 2, 2 «а», 8, 9, нежитлове приміщення загальною площею 120,3 кв. м та приміщення підвалу загальною площею 49,5 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2011 року стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 17 листопада 2006 року в розмірі 749 110,36 доларів США.

Проте, зазначене судове рішення не виконано, а заборгованість за кредитним договором станом на 21 серпня 2013 року становить 1 422 400,23 доларів США.

Враховуючи викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предметів іпотеки для їх подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 304 МКФ у розмірі 1 422 400,23 доларів США, що еквівалентно 11 369 345,04 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що іпотечне майно було відчужено ліквідатором шляхом проведення відкритих торгів у процесі проведення ліквідаційної процедури на підставі чинної на той час постанови Господарського суду та в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому іпотека у спірних правовідносинах припинилася та відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про іпотеку» у частині права іпотекодержателя ПАТ «УкрСиббанк» вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 304 МКФ у розмірі 1 422 400, 23 доларів США, що еквівалентно 11 369 245,04 грн, що складається із: заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 676230,51 доларів США, що еквівалентно 5 405 110,47 грн; заборгованості за процентами у розмірі 586 875,99 доларів США, що еквівалентно 4 690 899,79 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 84 561,50 доларів США, що еквівалентно 675 900,06 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 74 732,23 доларів США, що еквівалентно 597 334,72 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- квартиру загальною площею 168,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року за реєстраційним № 2289;

- квартиру загальною площею 130,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 2294, від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року за реєстраційним № 2294;

- квартиру загальною площею 35,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року за реєстраційним № 2299;

- квартиру загальною площею 63,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року за реєстраційним № 2304;

- нежитлове приміщення загальною площею 120,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року за реєстраційним № 2309;

- приміщення підвалу загальною площею 49,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з визначенням початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 730,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 730,20 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не звернув уваги на те, що статтями 3, 17 Закону України «Про іпотеку» визначено похідний характер іпотеки від основного зобов`язання і вона є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення дії іпотечного договору. За змістом статті 23 цього Закону іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть якщо він не знає про таке обтяження іпотекою. Особою, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набував статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки. Спірні квартири та нежитлові приміщення були продані без згоди іпотекодержателя. На день розгляду справи заборгованість за кредитним договором не погашена, тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими. Суд першої інстанції помилково виходив з того, що на час звернення банком до суду іпотека припинена та правових підстав для звернення стягнення на іпотечне майно банк не набув.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, порушивши вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні необхідної складової, передбаченої цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону. Посилання апеляційного суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки незалежним експертом суперечить вимогам статей 39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 304 МКФ у розмірі 1 422 400,23 доларів США, що еквівалентно 11 369 245,04 грн, що складається із заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 676 230,51 доларів США, що еквівалентно 5 405 110,47 грн; заборгованості за процентами у розмірі 586 875,99 доларів США, що еквівалентно 4 690 899,79 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 84 561,50 доларів США, що еквівалентно 675 900,06 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 74 732,23 доларів США, що еквівалентно 597 334,72 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме:

- квартиру № 2 загальною площею 63,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року № 2304, за початковою ціною 1 611 410 грн;

- квартиру № 2 «а» загальною площею 35,0 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року № 2299, за початковою ціною 928 095 грн;

- квартиру № 8 загальною площею 130,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2294 від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року № 2294, за початковою ціною 3 160 971 грн;

- квартиру № 9 загальною площею 168,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. 17 серпня 2012 року № 2289 за початковою ціною 4 215 307 грн;

- приміщення підвалу загальною площею 49,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за початковою ціною 358 974 грн.

Звернення стягнення здійснити шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з визначенням вищевказаної початкової ціни кожного із предметів іпотеки для їх подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 730,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 3 730,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки із зазначенням реальної ринкової вартості предметів іпотеки як початкової ціни для здійснення їх реалізації з прилюдних торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гроза І. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2018 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.

Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 червня 2019 року № 702/0/226/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Каларашу А. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року заяву судді Калараша А. А. про самовідвід задоволено. Провадження за касаційною скаргою представника Грози І. В. , діючої в інтересах ОСОБА_1 , передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

05 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова апеляційного суду не містить короткого змісту рішення суду першої інстанції, вимог апеляційної скарги, узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи. ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді, оскільки судові повістки поверталися із відміткою «не проживає», а судом не надано запиту щодо можливої зміни адреси його проживання під час повторного розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Отримання судової повістки представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не може вважатися належним повідомленням відповідача, оскільки строк дії довіреності закінчився 09 жовтня 2016 року, тобто на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не була його представником.

Приватний нотаріус також не була належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному суді, оскільки судові повістки надсилалися на неіснуючу адресу.

Пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні, тому суд апеляційної інстанції помилково стягнув пеню в іноземній валюті з визначенням її еквіваленту.

Апеляційний суд безпідставно визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі наданих позивачем звітів про ринкову вартість предметів іпотеки, станом на 26 березня 2018 року, якими є 6 об`єктів нерухомості, у зв`язку з тим, що звіти виконані особою, яка хоч і має свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, однак не є експертом в розумінні статті 10 Закону України «Про судову експертизу» та статті 72 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій не були досліджені матеріали цивільної справи № 1512/2-1160/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Альянс-Жилстрой», ТОВ «Альянс-Висотбуд» заборгованості за кредитним договором в розмірі 749 110,36 доларів США. Не з`ясовано чи направлялися боржникам вимоги про сплату боргу, чи було АБ «УкрСиббанк» визнано кредитором, чи надав згоду на продаж спірного майна, куди надійшли грошові кошти від продажу спірного майна з публічних торгів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції вжив всіх можливих заходів щодо повідомлення всіх учасників про розгляд справи, тому порушення норм процесуального права відсутні. Права ОСОБА_1 як заявника касаційної скарги не порушено, а розгляд справи відбувався за участі його представника Грози І. В .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 304 МКФ (номер в обліковій системі банку - 10614250000), згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 950 000 доларів США під 12,2 % річних на строк до 21 серпня 2013 року.

З метою належного виконання взятих на себе зобов`язань, 17 листопада 2006 року між банком на ОСОБА_2 було укладено шість іпотечних договорів, а саме :

- іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку АТ «УкрСиббанк» квартиру загальною площею 130,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4601;

- іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку АТ «УкрСиббанк» квартиру загальною площею 168,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4619;

- іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру загальною площею 35,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4607;

- іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру загальною площею 63,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4625;

-іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку нежиле підвальне приміщення загальною площею 120,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4631;

- іпотечний договір від 17 листопада 2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку приміщення підвалу загальною площею 49,5 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 4613.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 , ТОВ «Альянс-Жилстрой», ТОВ «Альянс-Висотбуд» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту від 17 листопада 2006 року № 304 МКФ у розмірі 749 110,36 доларів США.

Однак, вищевказане рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2011 року не виконано, у зв`язку з чим станом на 21 серпня 2013 року заборгованість за договором кредиту становить 1 422 400,23 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості, який узгоджується з умовами договору кредиту та не спростований відповідачами.

Постановою Господарського суду Одеської області у справі № 21/17-5170-11 від 14 лютого 2012 року фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену статтями 22-26, 29-34, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Хайла М. В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 21/17-5170-2011 від 21 червня 2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів до ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 218 500 749,10 грн, у тому числі грошові вимоги ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 15 137 041,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 червня 2012 року скасовано обтяження нерухомого майна ОСОБА_2

16 серпня 2012 року у рамках ліквідаційної процедури відбувся аукціон з продажу майна банкрута ОСОБА_2 .

Згідно з договорами купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року, укладеними між ТОВ «Еквенто» та ліквідатором Хайло М. В, що діяв в інтересах банкрута ФОП ОСОБА_2 , належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно, яке було предметом іпотеки, продано на торгах.

В подальшому, вищевказане спірне нерухоме майно було придбано відповідачем ОСОБА_1 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2012 року постанову Господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_2 скасовано, а провадження у справі припинено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржуване судове рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 950 000 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.

Пунктом 11.1 зазначеного договору передбачено, що відповідно до статей 525 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, частини 2 пункту 9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення таким, що настав, згідно з пунктом 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» зверталося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Альянс-Жилстрой», ТОВ «Альянс-Висотбуд», ПП «Агенство по торгівлі нерухомістю «Альянс», ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс-Таїрово», ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс-Приморський» про стягнення заборгованості, зокрема за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № 304 МКФ.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549 550 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тимвідповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене можна зробити такі висновки.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі №399/809/15 (провадження № 61-10409св18) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/8791/15 (провадження № 61-25659св18).

З огляду на викладене, банк використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на односторонню зміну строку виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим заявлені ПАТ «УкрСиббанк» позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грози Ірини Валентинівни задовольнити частково.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2011 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2018 року скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик