Постанова
Іменем України
27 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/3428/17
провадження 61-41613св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Прокуратура Одеської області, Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області (далі - ГУ ДКС в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 156,56 грн, моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, а також витрат, пов`язаних з явкою до суду, завданих в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області, які полягають у невнесенні відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та непроведенні досудового розслідування на підставі її заяви про вчинення злочину від 28 січня 2016 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що в результаті вищевказаної неправомірної бездіяльності посадових осіб Прокуратури Одеської області вона вимушена була звертатися до суду за захистом своїх прав та витрачати свій час і кошти, в зв`язку з чим їй завдана моральна шкода, яка полягає у її моральних стражданнях, пов`язаних з порушенням її права на своєчасний і повний розгляд її заяви та на проведення досудового розслідування, внаслідок чого вона вимушена була витрачати свій час та докладати додаткових зусиль для поновлення та реалізації своїх порушених прав в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством.
Крім того, їй завдана матеріальна шкода, що полягає у понесених нею транспортних витратах, пов`язаних з її прибуттям до прокуратури для подачі заяви та з її явкою до суду для подачі скарги і прийняття участі у судовому розгляді скарги, у загальному розмірі 156,56 грн.
Також позивач вимагала стягнути на її користь з відповідачів понесені нею транспортні витрати, пов`язані з її явкою в судове засідання у даній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року у позові задоволено частково.
Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 , шляхом безспірного списання ГУ ДКС в Одеській області з рахунків Прокуратури Одеської області моральну шкоду в сумі 500 грн, витрати та матеріальну шкоду у розмірі 156,56 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідальних осіб Прокуратури Одеської області позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона була змушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав, звертатись до суду і неодноразово приймати участь у судових засіданнях, проводити довгий час у транспорті загального користування для переїду до місця розгляду справ. Всі зазначені дії супроводжувались психічними переживаннями і нервовими напругами позивача, що і завдало моральної шкоди неправомірною бездіяльністю відповідальних осіб Прокуратури Одеської області.
Крім того, враховуючи, що в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області досудове розслідування не розпочиналося, позивач не мала статусу осіб, зазначених у статті 121 КПК України, які мають право на стягнення процесуальних витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, а тому понесені ОСОБА_1 витрати підлягають відшкодуванню у відповідності до статті 85 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, ГУ ДКС в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, визнання ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року, не дає підстав для відшкодування їй завданої майнової та моральної шкоди, що передбачено статями 1166 1167 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять достатньо доказів наявності всіх складових, які необхідні для відшкодування позивачу моральної шкоди, передбаченої статтею 1167 ЦК України: факт спричинення шкоди, протиправність дій (в даному випадку бездіяльність), заподіювач шкоди - Прокуратура Одеської області і її вина, а також причинний зв`язок між протиправною бездіяльністю та негативними наслідками.
Крім того, ОСОБА_1 надала суду докази на підтвердження транспортних витрат, пов`язаних з явкою до суду під час розгляду справи слідчим суддею, однак вони були безпідставно не взяті судами до уваги.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року Прокуратура Одеської області надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідач вказує, що сам факт неприйняття прокуратурою процесуального рішення, що встановлено ухвалою суду, не свідчить про протиправність дій, спричинення особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166 1167 1176 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах.
Також вказує, що не заслуговують на увагу доводи позивача про стягнення на її користь матеріальної шкоди, пов`язаної з явкою ОСОБА_1 до суду під час розгляду справи слідчим суддею, оскільки право на таке відшкодування виникає у потерпілого не з моменту ухвалення рішення за результатами розгляду скарги в порядку статті 303 КПК України, а з моменту вирішення кримінального провадження по суті.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
18 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 січня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву до Прокуратури Одеської області за № 420 про вчинення кримінального правопорушення - невиконання посадовими особами Прокуратури Одеської області 40 судових рішень та просила зобов`язати прокурора Одеської області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, визнати її потерпілою.
У встановлений законом строк Прокуратурою Одеської області не було прийняте відповідне рішення за вищевказаною заявою позивача від 28 січня 2016 року, тому позивач звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність відповідальних осіб Прокуратури Одеської області.
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року у справі № 522/2107/16-к було зобов`язано Прокурора Одеської області не пізніше 24 годин внести відомості до ЄРДР, за письмовою заявою, що подана до Прокуратури Одеської області за вх. № 420 від 28 січня 2016 року від ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, та розпочати досудове розслідування, а також визнано ОСОБА_1 потерпілою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки сам по собі факт неприйняття прокуратурою Одеської області процесуального рішення не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. Позивач в силу статті 60 ЦПК України не довела належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а тому відсутні підстави для покладення обов`язку з її відшкодування на відповідача.
Транспортні витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.
Частиною першою статті 126 КПК України встановлено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Витрати в сумі 156,60 грн є процесуальними витратами, передбаченими статтею 118 КПК України, а не матеріальною шкодою, передбаченою статтями 22, 1166 та 1176 ЦК України. Тому вирішення питання про стягнення цих витрат за наявності відповідних підстав повинно здійснюватися в рамках кримінального провадження, в якому вони понесені.
Крім того, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Прокуратури Одеської області витрат, пов`язаних з явкою позивача до суду, оскільки ОСОБА_1 не вказала суму цих витрат та не надала жодних доказів на їх підтвердження.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк