Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 522/5315/15-ц
провадження № 61-40463св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2016 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2015 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, визнання правочину недійсним та виселення, посилаючись на те, що 29 вересня 1990 року між ним та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, після чого вона змінила прізвище на ОСОБА_2 . Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_7 , яка після укладення шлюбу з ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_7 . Таким чином, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_7 , однак за свідоцтвом про народження її батьками зазначено ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . У квітні 1999 року за усним договором ОСОБА_7 зобов`язалася передати ОСОБА_11 свою квартиру АДРЕСА_1 , однак договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла і ОСОБА_2 в порядку спадкування набула право власності на вказану квартиру. При цьому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 травня 2000 року було встановлено факт укладення 18 квітня 1999 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу та за ОСОБА_11 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 22 січня 2008 року ОСОБА_11 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 липня 2013 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 18 квітня 1999 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , і визнання за ними права власності на квартиру. При цьому без відповідних правових підстав 23 листопада 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали спірну квартиру ОСОБА_5 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , просив: встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 листопада 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; виселити з указаної квартири ОСОБА_5 з членами її сім`ї без надання іншого житлового приміщення; визнати за недієздатною ОСОБА_2 право власності на зазначену квартиру.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2016 року позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання права власності, визнання правочину недійсним та виселення не підтверджені належними та допустимими доказами, і позивач не навів правових підстав для задоволення зазначених вимог.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 , представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах та як законний представник недієздатної ОСОБА_2 , задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2016 року в частині визнання права власності, визнання правочину недійсним скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 22,7 кв. м. Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 . В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_2 . При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності, визнання правочину недійсним та виселення ОСОБА_5 , місцевий суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 і набула право власності на спірну квартиру в порядку спадкування. Оскільки квартира вибула з володіння ОСОБА_2 поза її волею, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, то вона підлягає витребуванню в ОСОБА_5 на користь власника ОСОБА_2 з виселенням ОСОБА_5 . Що стосується позовних вимог про виселення членів сім`ї ОСОБА_5 , то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач не зазначив, хто саме проживає у спірній квартирі разом з ОСОБА_5 і такі особи не є сторонами в цій справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності та закрити провадження у справі в цих частинах, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності, а в решті позовних вимог - відмовити.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що вона не була належним чином повідомлена судами першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи, що є порушенням її права на доступ до правосуддя та ефективний захист. Апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
31 серпня 2018 року справа № 522/5315/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частин третьої-шостої, дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Згідно з довідкою відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 19 лютого 2016 року ОСОБА_5 з 24 січня 2005 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
За вищевказаною адресою та адресою: АДРЕСА_1 , яку зазначив позивач, судом першої інстанції направлялися ОСОБА_5 судові повістки про розгляд справи 07 квітня 2016 року, 13 червня 2016 року, 12 серпня 2016 року, 07 грудня 2015 року, однак вони були повернуті до суду без вручення. Інших адрес для направлення судових повісток ОСОБА_5 матеріали справи не містять. При цьому про розгляд справи 07 грудня 2015 року, коли місцевим судом було ухвалено оскаржуване рішення, учасники справи викликалися в суд через оголошення у пресі.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_5 не була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи судом першої інстанції.
Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої-сьомої, дев`ятої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2016 року справу призначено до розгляду на 06 лютого 2017 року з викликом осіб, які беруть участь у справі.
В подальшому судові засідання апеляційним судом призначалися на 04 жовтня 2017 року, 15 листопада 2017 року, 17 січня 2018 року, 07 березня 2018 року, 18 квітня 2018 року, 23 травня 2018 року, однак кожного разу розгляд справи було відкладено. ОСОБА_5 жодного разу в судові засідання не з`явилася і матеріали справи не містять жодної розписки про те, що вона отримувала судові повідомлення. Всі повідомлення, адресовані ОСОБА_5 , поверталися до суду без вручення.
Вказані обставини враховані судом і зазначені у постанові Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 була повідомлена про розгляд справи, призначений на 12 червня 2018 року, через прес-службу апеляційного суду шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті суду.
Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У підпункті 15.8 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 розділу XIV «Надання інформації на веб-порталі» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються інформація (посилання на неї), зокрема оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся.
З огляду на викладене, застосуванню частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, а саме опублікуванню оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України, повинно передувати з`ясування місця проживання (перебування) відповідача.
Частиною десятою статті 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На запит Апеляційного суду Одеської області було надано довідку відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 12 жовтня 2017 року про те, що ОСОБА_5 з 24 січня 2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, у розпорядженні апеляційного суду були належні та допустимі докази про місце проживання ОСОБА_5 , тому її повідомлення про розгляд справи, призначений на 12 червня 2018 року, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України є безпідставним.
В матеріалах справи відсутні докази направлення судових повісток ОСОБА_5 про розгляд справи, призначений на 12 червня 2018 року, тому судом не було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_5 про розгляд справи за наявними в матеріалах справи адресами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо розміщення відповідного оголошення про розгляд справи апеляційним судом на офіційному веб-сайті судової влади України, а заява судді до прес-служби суду з проханням розмістити таке оголошення не може свідчити про його розміщення.
За таких обставин станом на 12 червня 2018 року в суду не було відомостей про належне повідомлення ОСОБА_5 про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_5 , щодо якої немає відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив її право на участь в судовому розгляді та не забезпечив можливості надати суду відзив на апеляційні скарги у строк, встановлений судом, докази і навести свої аргументи по суті спору.
Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанціїз направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов