ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 522/5801/17
адміністративне провадження № К/9901/16172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Димерлія О.О. (суддя-доповідач), Осіпова Ю.В., Єщенка О.В., у справі №522/5801/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 27 березня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому позивач просив:
- поновити строк на оскарження постанови заступника начальника Управління інспекційного відділу №1 Управління від 21 лютого 2017 № 016/17;
- поновити строк на оскарження постанови заступника начальника інспекційного відділу №1 Управління від 21 лютого 2017 № 017/17 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
- визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Управління інспекційного відділу №1 Управління від 21 лютого 2017 року № 016/17 про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу у сумі 57600 грн;
- визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника інспекційного відділу №1 Управління від 21 лютого 2017 року № 017/17 визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до відповідальності за правопорушення, передбачене пунктом 8 частини 3 статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу у сумі 72000 грн.
2. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення - задоволено: визнано незаконними та скасовано постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №016/17 від 21 лютого 2017 року та №017/17 від 21 лютого 2017 року.
3. Не погодившись із постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, зазначило про порушення строку оскарження постанов при зверненні із позовною заявою до суду першої інстанції.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2017 року; позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов залишено без розгляду.
4.1. Підставою для прийняття цієї постанови слугувало те, що позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції з пропуском 15-денного строку оскарження постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, який передбачено статтею 5 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржені постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №016/17 від 21 лютого 2017 року та №017/17 від 21 лютого 2017 року отримані позивачем 11 березня 2017 року, однак із позовною заявою він звернувся 27 березня 2017 року.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник не заперечує того факту, що оскаржені постанови відповідача отримані ним 11 березня 2017 року та позовну подано суду першої інстанції 27 березня 2017 року. При цьому, позивач звертає увагу на те, що останній день оскарження постанов припав на вихідний день - неділю. Відтак, вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
5.2. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
6. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII).
8. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, суд дійшов наступних висновків.
9. Згідно з частинами 1-3 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
10. За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
11. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
12. Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Преамбулою Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено, що цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
14. Відповідно до статті 5 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.
15. Предметом оскарження у даній справі є постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які можуть бути оскаржені до суду протягом 15 днів з дня її винесення.
16. Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначено про це вище, оскаржені постанови відповідача отримані ОСОБА_1 11 березня 2017 року, а позовну заяву подано - 27 березня 2017 року.
17. Залишаючи без розгляду позовну заяву на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що причини пропуску строку звернення до суду позивачем у позовній заяві не зазначені, у зв`язку з чим ним пропущено встановлений Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» строк звернення до суду.
18. Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки останній день звернення суду із цією позовною заявою припав на неділю, тобто вихідний день.
19. За правилами частин 1 та 6 статті 103 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
20. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду першої інстанції із позовною заявою, оскільки таку заяву подано у перший робочий день після вихідного.
21. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
22. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що "<…> право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).
23. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03, пункт 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).
24. У рішенні Європейський Суд з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд визнав, що "<…> вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків <…>" (пункт 41, заява №3236/03).
25. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що наведені вище обставини щодо дати отримання позивачем постанов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №016/17 від 21 лютого 2017 року та №017/17 від 21 лютого 2017 року та дати звернення до суду із цим позовом, за умови, коли це було відомо суду апеляційної інстанції, слугували достатньою підставою для суду вважати, що позивачем дотримані строки, встановлені Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
26. Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
27. Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права, а саме, пункт 8 частини 1 статті 240 КАС України, що є підставою для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
28. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 344 349 355-356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі №522/5801/17 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді Л.В. Тацій
С.М. Чиркін