Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 523/17290/19
провадження № 61-19474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Дяченка В. Г. від 26 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Цюри Т. В., від 26 жовтня 2021 року.
Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, щовона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має малолітню дитину ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що після розірвання шлюбу
(07 грудня 2017 року) дитина залишилась проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. Зазначала, що відповідач вживає спиртні напої і у нетверезому стані переслідує її з дітьми (у неї є ще одна донька від першого шлюбу), вчиняє скандали, ображає її нецензурною лайкою та погрожує знищити у присутності дітей, за що неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивачка стверджувала, що відповідач не приймає участі у розвитку дитини, не цікавиться її станом здоров`я, поводиться грубо та зневажливо з нею на очах дітей. Добровільно матеріальну допомогу надає дуже рідко, раз на рік, постійної допомоги не надає. На даний час ОСОБА_3 працює на морських судах у офіцерському плавскладі на посаді механіка, має вищу спеціальну освіту та отримує дохід від 4 800 доларів США до 10 500 доларів США на місяць. При цьому, працює за графіком: 4 місяці у рейсі, 2 місяці - відпочинок. Вважала, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, його негідна поведінка в сім`ї негативно відображається на нервовому стані дитини.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 15 000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, тобто до
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі
7 000 грн щомісячно, починаючи з 07 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки відсутні, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Частково задовольняючи позовні вимоги у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, районний суд, посилаючись на положення статей 180-184 191 Сімейного кодексу України, матеріальне становище відповідача та його нерегулярний дохід, обов`язок обох батьків утримувати дитину, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дочки у розмірі 7 000 грн щомісячно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року
в частині стягнення аліментів змінено в мотивувальній частині та залишено без змін в його резолютивній частині.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка довела, що відповідач отримує заробітну плату, достатню для виплати аліментів у розмірі 7 000 грн на утримання їхньої доньки. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач має працездатний вік, постійне місце проживання та можливість сплачувати аліменти, на утриманні інших осіб не має. Також апеляційний суд вказав, що робота морякає періодичною, тому з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі щомісячно. Суд апеляційної інстанції вважав за доцільне стягнення аліментів у визначеному розмірі, адже найголовнішою причиною призначення аліментів є потреба в них саме дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у задоволеній частині позову змінити і ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у сумі 3 842 грн. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанції заявник просить залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо визначення розміру аліментів у фіксованій сумі (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди не врахували, що робота ОСОБА_3 на посаді моряка є мінливою, тому позивач позбавлений можливості сплачувати визначену судами суму аліментів постійно щомісячно, а санкції за прострочення сплати аліментів взагалі можуть позбавити відповідача роботи. Вважає, що позивачка не надала, а суди не навели обґрунтованого розрахунку розміру аліментів.
Судові рішення оскаржуються у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 просить суд залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, доводи касаційної скарги не містять посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Заявник стверджує, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 22 квітня 2015 року по 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_5 .
Сторони є особами працездатного віку та проживають окремо. Дочка ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю.
ОСОБА_3 працює за контрактами на судах іноземних компаній та отримує заробітну плату в іноземній валюті.
За період з 13 березня 2019 року по 03 червня 2019 року ОСОБА_3 перерахував ОСОБА_1 на утримання дитини кошти:
13 березня 2019 року - 10 000 грн (комісія банку 150 грн);
18 квітня 2019 року - 15 004,60 грн (комісія банку 75,40 грн);
03 травня 2019 року - 10 000 грн (комісія банку 100 грн);
04 травня 2019 року - 9 999,75 грн (комісія банку 50,25 грн);
15 травня 2019 року - 10 075 грн;
03 червня 2019 року - 10 075 грн.
Апеляційним судом встановлено, що у ОСОБА_3 в АТ «ОТП Банк» відкрито два рахунки:
НОМЕР_1 у валюті: євро, долар США, гривня;
НОМЕР_2 у валюті долар США.
Згідно з випискою по рахункам ОСОБА_3 за період з 2017 року по грудень 2019 року відповідач отримував дохід: у 2018 року у загальній сумі 25 347,83 доларів США, у 2019 року у загальній сумі 7 060 доларів США та
7 577,40 Євро.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини
(стаття 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини
від 20 листопада 1989 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини, визначені статтею 182 СК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 7 000 грн щомісячно, оскільки на нього як на батька дитини покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір`ю. Обґрунтовуючи розмір аліментів, апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, правильно виходив із того, що майновий стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Відповідач не надав доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у розмірі 7 000 грн щомісячно.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанції зроблена належна правова оцінка доказів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної
інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович