Постанова
Іменем України
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 523/4522/18
провадження № 61-696св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 26 листопада
2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що сторони 11 червня 2010 року зареєстрували шлюб, про що у Суворовському районному у місті Одесі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис № 342. Сторони є батьками ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинені у 2015 році та позивач не має наміру поновлювати подружні відносини, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу, укладеного 11 червня 2010 року між ним та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, у складі судді Середи І. В., від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований 11 червня 2010 року у Першому Суворовському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 342, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Судом також враховано, що відповідач висловила намір розірвати шлюб, зареєстрований з позивачем у зв`язку з чим 26 лютого 2018 року до суду першої інстанції м. Марселя (Франція), за місцем фактичного проживання, подала клопотання про розірвання шлюбу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року скасовано та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Приймаючи постанову від 26 листопада 2019 року, колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_2 26 лютого 2018 року звернулась із клопотанням до суду м. Марселя (Франція) про розірвання шлюбу на підставі статті 251 Цивільного кодексу Франції. Вказаний суд у Франції прийняв до розгляду справу про розлучення сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 26 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/4522/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану справу передано судді-доповідачу.
У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції. Звертаючись 30 березня 2018 року до суду з цим позовом, позивач не був обізнаний про звернення ОСОБА_2 з клопотанням про розлучення до суду м. Марсель (Франція). Вважає, що французький суд не має право розглядати позов про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, оскільки вони є громадянами України та вступали в шлюб на території України, на території України мають спільне рухоме майно.
Звертає увагу касаційного суду, що ОСОБА_2 подала клопотання про розірвання шлюбу та у разі не примирення сторін діє наступна процедура, яка поділяється на 2 етапи. Перший етап - вирішення спору стосовно порядку проживання дитини з батьками, її відвідування, використання спільного рухомого і нерухомого майна, щомісячні аліменти на дітей, допомога одному з подружжя. Другий етап - це звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Суд першої інстанції м. Марсель виніс постанову про не примирення сторін 09 серпня 2018 року та з цього дня розпочався перебіг тримісячного строку для подання позову про розірвання шлюбу.
Позов про розірвання шлюбу був поданий ОСОБА_2 до суду
м. Марселя (Франція) 04 січня 2019 року.
Оскільки на час ухвалення Суворовським районним судом м. Одеси
13 листопада 2018 року рішення у розглядуваній справі позов про розірвання шлюбу не надходив до французького суду, заявник вважав, що в Одеського апеляційного суду були відсутні підстави для залишення його позову без розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Нан Д. М., подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, однак зазначений відзив на не може бути враховано касаційним судом, як такий, що поданий із пропуском строку встановленого ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року за відсутності відомостей про наявність підстав для його продовження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 червня 2010 року сторони зареєстрували шлюб про, що у Першому Суворовському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис № 342.
Сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з 2014 року позивач виїхав за межі України на постійне місце проживання до Франції.
З лютого 2015 року відповідач разом з дитиною виїхала на постійне місце проживання до Франції.
На час розгляду справи судами сторони постійно проживали у Франції
в м. Марсель.
ОСОБА_2 26 лютого 2018 року звернулася з клопотанням до суду
м. Марсель (Франція) про розірвання шлюбу (4 палата САВ С № RG 18/02152) на підставі статті 251 Цивільного кодексу Франції, та французький суд прийняв до розгляду справу про розлучення.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , укладений сторонами 11 червня 2010 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції посилався на наявність у суді м. Марсель (Франція) справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У справі, яка переглядається, судами установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є громадянами України,
із 2015 року сторони, перебуваючи у шлюбі, постійно проживали у Франції. 26 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась із клопотанням про розірвання шлюбу до секретаря суду першої інстанції Марселю на підставі статті 251 Цивільного кодексу Франції та суд Франції прийняв до розгляду зазначене клопотання, а ОСОБА_1 звернувся з позовом розглядуваній справі до Суворовського районного суду м. Одеси
30 березня 2018 року.
Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданому нею до суду Франції клопотанні в частині розірвання шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у позові поданому до Суворовського районного суду міста Одеси є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.
Посилання заявника на те, що відповідач подала до суду Франції лише клопотання, а не позовну заяву про розірвання шлюбу, що не може бути підставою для залишення позову у цій справі без розгляду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Із постанови суду м. Марсель про непримирення сторін від 09 серпня
2018 року вбачається, що ОСОБА_2 26 лютого 2018 року подала до суду клопотання саме про розірвання шлюбу.
За законодавством Франції (зокрема статті 251 252 255 ЦК Франції та статті 1110-1111 ЦПК Франції) процедура розірвання шлюбу складається з двох етапів. Так, при подачі до суду клопотання про розірвання шлюбу, суд розпочинає розгляд справи та застосовує тимчасові (забезпечувальні) заходи зокрема щодо спільного майна подружжя, сплати аліментів, визначення місця проживання дитини тощо, після врегулювання яких і ухвалення постанови про непримирення, судом вирішується питання про розірвання шлюбу. Вказані етапи взаємопов`язані та разом складають єдину процедуру розірвання шлюбу.
За таких обставин апеляційним судом вірно встановлено, що у провадженні іншого суду, а саме суду м. Марсель (Франція) знаходиться справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, з якими погоджується і Верховний Суд.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 409 410 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта