Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа №524/1424/18
провадження № 61-9571св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2018 року у складі судді Нестеренка С.Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року у складі суддів: Панченка О.О., Одринської Т.В., Пікуля В.П..
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила поновити її на роботі, скасувати наказ про звільнення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Позов мотивовано тим, що 13 листопада 2017 року її було прийнято на посаду кухаря 3-го розряду Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19. 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення на підставі ст. 147 КЗпП України. Вказує, що 07 грудня 2017 року вона звернулася до директора школи з заявою про виплату їй заробітної плати, проте директор школи витребував у неї трудову книжку та вніс до неї зміни, а саме причину звільнення зазначив за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає, звільнення незаконним, оскільки порушень трудової дисципліни вона не допускала, крім того при припиненні трудових відносин роботодавцем не було дотримано спеціального порядку звільнення, що призвело до порушень її прав. Зазначає, що їй не було запропоновано надати пояснення та не роз`яснено в чому саме полягало систематичне невиконання нею трудових обов`язків.
Вказує, що їй завдано моральну шкоду, оскільки незаконним звільненням, відповідач позбавив її права на працю та можливості забезпечити належний рівень життя. Незаконні дії відповідача, призвели до моральних переживань, які виразилися у втраті душевного спокою. Від пережитого стресу, загострилися хронічні захворювання. Моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2018 року, яке залишене без зміни постановою Полтавського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк визначений ст. 233 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9 травня 2019 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_3 , на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року.
Витребувано справу з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
У червні 2019 справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, суди не з`ясували всі фактичні обставини справи, а саме, що вона не була ознайомлена з актами від 13,15, 16, 17 листопада 2017 року та з наказом №512а від 15 листопада 2017 року, крім того вона не була повідомлена про накладення на неї дисциплінарного стягнення наказом № 516а від 16 листопада 2017 року, не була запрошена та не була присутня на засіданні профспілкового комітету під час розгляду подання керівника школи про надання дозволу на її звільнення, що є порушенням її прав та норм трудового законодавства.
В своїй касаційній скарзі зазначає, що відповідно до вимог трудового законодавства, не була належним чином повідомлена про звільнення. Зазначає, що трудова книжка в день звільнення їй не була видана, крім того, з нею не було проведено розрахунок. Запис в трудову книжку про її звільнення було внесено лише 20 листопада 2017 року.
Крім того, зазначає, що не пропустила строку звернення до суду, зазначає що вчасно звернулась до суду - 27 листопада 2017 року. Проте ця обставина залишилась поза увагою суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
12 червня 2019 року надійшов відзив директора Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19, в якому просить судові рішення залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 Пашедіна А.П. від 10 листопада 2017 року за № 107 о/с позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду кухаря 3 розряду школи з 13 листопада 2017 року (т.1 а.с. 78).
13 листопада 2017 року з позивачем було проведено: - вступний інструктаж з питань охорони праці; - ознайомлення з інструкцією з охорони праці та посадовою інструкцією з видачею їх копій; - ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19, з наказом № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках» та Правилами особистої гігієни в школі для працівників.
Судами встановлено, що позивачка не заперечували факт здійснення вступного інструктажу з питань охорони праці. Ознайомлення позивача з інструкцією з охорони праці та посадовою інструкцією з видачею їх копій. Підтвердженням даних обставин слугує наявність підписів позивача в оригіналах інструкції з охорони праці та посадової інструкції, які зберігаються у відповідача, а також наявність підписів позивача в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та журналах реєстрації видачі інструкції з охорони праці та посадових інструкцій працівникам закладу (т.1 а.с.а.с. 79-93).
Відповідно до п.п. 1.4 п.1 Посадової інструкції № 28 кухаря, діяльності кухар керується технологією приготування страв у шкільній їдальні, правилами виробничої санітарії, правилами користування кухонним обладнанням, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також статутом і локальними нормативними актами школи, Правилами внутрішнього розпорядку та своєю посадовою інструкцією. Пунктом 2 даної інструкції передбачено, що головне призначення кухаря - приготування їжі згідно з технологією приготування, обслуговування учнів у їдальні під час перерв.
Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. п. 2 наказу № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках», наказом по закладу призначено персонально відповідальним за дотримання правил особистої гігієни і санітарно-гігієнічних норм на робочому місці, за належний санітарний стан робочого місця, кухонного обладнання, інвентарю та приміщення кухні - шеф-кухаря ОСОБА_4 або особу яка виконує роботу кухаря.
Призначено персонально відповідальним за приготування їжі відповідної якості згідно з технологією приготування страв - кухарів або особу яка виконує роботу кухаря. Персонально відповідальним за дотримання норм виходу готових страв - шеф-кухаря ОСОБА_4 або особу яка виконує роботу кухаря (т. 1 а.с. 71).
Згідно з п.2.1.-2.3. п. 2 цього наказу, п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28, затвердженої наказом директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 08 лютого 2016 року за № 530, відповідальність за дотримання санітарно-гігієнічних норм, за виконання технології приготування страв та якість готової продукції, технології приготування їжі та видачі страв персонально покладалася на позивача ОСОБА_1 в межах її повноважень як кухаря 3-го розряду.
15 листопада 2017 року комісією громадського контролю за станом харчування учнів Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 на підставі доповідних шкільної медсестри ОСОБА_5 та шеф-кухаря ОСОБА_4 була здійснена перевірка організації харчування в школі у 2017-2018 навчальних роках.
За результатами перевірки було складено акт б/н від 15 листопада 2017 року, яким встановлено, що під час перевірки 15 листопада 2017 року комісією було виявлено ряд недоліків, зокрема, робоче місце кухаря ОСОБА_1 було брудне, кухар ОСОБА_1 у своїй роботі не дотримувалася вимог санітарно-гігієнічних норм (мила руки без застосування миючого засобу), виявлено порушення у технології приготування їжі.
Наказом директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року за № 512 а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19» кухарю Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_1 вказано на неналежну організацію робочого місця, неналежне виконання санітарно-гігієнічних норм та неналежне виконання посадових обов`язків. Наказано усунути недоліки з організації харчування до 16 листопада 2017 року та попереджено ОСОБА_1 про те, що у випадку повторного скоєння дисциплінарного правопорушення до неї може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани в порядку передбаченому ст. ст. 147-149 КЗпП України.
Від надання особистих пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено Акт від 15 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 113-119).
16 листопада 2017 року у відповідності до наказу директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року № 512а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19», на підставі доповідних заступника директора школи ОСОБА_6 та вчителя школи ОСОБА_7 , відбулася повторна перевірка щодо організації харчування учнів, у тому числі щодо усунення недоліків виявлених 15 листопада 2017 року.
За результатами перевірки було складено акт б/н від 16 листопада 2017 року, в якому зазначалося, що у ході перевірки 16 листопада 2017 року комісією у складі заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 , відповідальної за організацію харчування учнів в школі, медсестри ОСОБА_5 та шеф-кухаря ОСОБА_4 було встановлено, що наказ від 15 листопада 2017 року № 512 а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19» кухарем ОСОБА_1 не виконаний, недоліки не з організації робочого місця не усунуті, були виявлені повторні порушення кухарем ОСОБА_1 без поважних причин недотримання вимог посадових обов`язків кухаря п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1., 2.2, 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року за № 351 о/д «Про організацію харчування у школі у 2017-2018 навчальних роках», а саме те, що кухар ОСОБА_1 не дотримується санітарно-гігієнічних норм, вимог технології приготування страв.
Наказом директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 16 листопада 2017 року за № 516 а о/д «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» до кухаря ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї ст. ст. 21 139 КЗпП України, трудовим договором, Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1 - 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року № 351 о/д «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 навчальних роках».
Повідомлено ОСОБА_1 про те, що у випадку неодноразового порушення на протязі року з моменту видання наказу дисциплінарного правопорушення вона може бути звільнена в порядку передбаченому п. 3 ч 1 ст. 40 КЗпП України.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з актом перевірки, наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, від підпису на підтвердження факту ознайомлення з цими актом та наказом - відмовилася, про що було складено відповідний акт. Крім того, позивач відмовилась від надання пояснень щодо виявлених 16 листопада 2017 року порушень, про що було складено відповідний акт (т. 1 а.с. а.с. 120-127).
Наказ директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 16 листопада 2017 року за № 516 а о/д «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді догани позивач ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржила.
17 листопада 2017 року у відповідності до наказу директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року № 512а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19», на підставі доповідних шкільної медсестри ОСОБА_5 та шеф-кухаря ОСОБА_4 , відбувся черговий контроль медсестрою ОСОБА_5 дотримання кухарями вимог санітарно-гігієнічних норм та технології приготування страв.
За результатами контролю було складено акт від 17 листопада 2017 року, в якому було вказано, що наказ від 15 листопада 2017 року № 512а о/д кухарем ОСОБА_1 систематично не виконується без поважних причин, робоче місце брудне, санітарно-гігієнічні норми не дотримуються (після приготування м`ясного фаршу руки мила без застосування миючого засобу і витирала їх не рушником, а брудною ганчіркою), технологія приготування страв не витримана (котлети смажила тільки з однієї сторони), на зауваження не реагувала, нецензурно лаялася у присутності учнів. Виявлені систематичні порушення кухарем ОСОБА_1 без поважних причин є грубим порушенням посадових обов`язків, встановлених п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1 - 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року № 351 о/д «Про організацію харчування у школі у 2017-2018 навчальних роках» та п. 3.3. Додатку № 3 до Правил внутрішнього трудового розпорядку.
На пропозицію адміністрації школи позивач ОСОБА_1 відмовилася надати особисті письмові пояснення, про що було складено відповідний акт (т.1 а.с. 128-132).
17 листопада 2017 року директором Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_2 на ім`я голови профспілкового комітету Кременчуцької ЗОШ № 19 Мудрак О.В. були направлені подання про розгляд доповідної записки медичної сестри школи ОСОБА_5 та доповідної записки шеф-кухаря Сули О.О. від 17 листопада 2017 року про порушення позивачем ОСОБА_1 як кухарем 3-го розряду школи технології приготування їжі для дітей, невиконання посадових обов`язків кухаря, грубе відношення до учнів та співробітників школи та щодо надання дозволу на звільнення позивача (т. 1 а.с. а.с. 133, 134).
Профспілковий комітет Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 на своєму засіданні 17 листопада 2017 року, розглянувши подання адміністрації школи, надав згоду на звільнення позивача з роботи (т. 1 а.с. 135).
Наказом директора Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 17 листопада 2017 року за № 110 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було звільнено з посади кухаря 17 листопада 2017 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Від ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилась (т. 1 а.с. а.с. 139-141).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Зі статті 147 цього ж Кодексу постає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Як встановлено судами, відповідно до положення ч. 1 ст. 149 КЗпП України відповідачем були дотримані, за результатами перевірок і до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач в особі його уповноважених працівників пропонував позивачеві надати письмові пояснення по фактам виявлених порушень.
Так, відповідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, оскільки судами були встановлені всі фактичні обставини справи та вони прийшли до обґрунтованого висновку про те, що факти допущених порушень позивачем при виконанні своїх обов`язків, як кухаря 3-го розряду, у період з 15 по 17 листопада 2017 року, включно, які були виявлені спільними комісіями адміністрації та профспілкової організації відповідача, в дійсності мали місце. При цьому, судами встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не було дотримано порядку встановленого ст. ст. 40 49 147 149 КЗпП України та вимог ч.ч. 2, 4 ст. 43 КЗпП України.
Крім того, судами було встановлено, що питання про звільнення позивача, вирішено на засіданні профспілкового комітету без її участі, письмової згоди до профспілкового комітету, щодо розгляду вказаного питання у її відсутність, остання не подавала. Тому, всупереч вимогам ч. 3 ст. 43 КЗпП України профспілковий комітет розгляд подання не відклав до наступного засідання у межах, визначеного строку та невідкладно розглянув подання. Крім того, у поданні щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , адміністрація школи вказала, як підставу ст. 147 КЗпП України, проте в трудову книжку ОСОБА_1 після внесено запис № 64 про звільнення на підставі ст. 147 КЗпП України, який визнано невірним, здійснено запис про звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Таким чином, вищевикладене свідчить про неналежне виконання роботодавцем вимог чинного законодавства при звільненні працівника.
Проте, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Доводи касаційної скарги про те, що вона не пропустила строку звернення до суду, не заслуговують уваги з наступних підстав.
Так, згідно до ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.
Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).
Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.
Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Вирішуючи питання про застосування строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, судом першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що у даному випадку початок перебігу місячного строку звернення до суду розпочався з 17 листопада 2017 року, тобто з дня коли позивач дізналася про її звільнення та отримала трудову книжку.
Як досліджено судами, відповідно до акту від 17 листопада 2017 року, складеного членами комісії від адміністрації закладу та профспілкового комітету, кухар школи, ОСОБА_1 , була ознайомлена з наказом про звільнення від 17 листопада 2017 року № 110 о/с за ст. 147 КЗпП України, але від підпису про ознайомлення з наказом відмовилася. У Книзі обліку руху трудових книжок працівників закладу міститься запис від 17 листопада 2017 року про звільнення, ОСОБА_1 , та її особистий підпис про отримання трудової книжки із позначкою її рукою «звільнена» (т. 1 а.с. а.с. 149-150). Згідно особової картки працівника, ОСОБА_1 , в графі «Дата і причина звільнення (підстава)» наявний запис про звільнення 17 листопада 2017 року за ст. 147 КЗпП України, а в графі «Підпис працівника» міститься її підпис із зазначенням цієї ж дати.
З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 02 березня 2018 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Посилання ОСОБА_1 в своїй касаційній скарги на те, що позовну заяву до районного суду подала вчасно, а саме 27 листопада 2017 року, не заслуговують уваги. Так, як ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 грудня 2017 року, позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу. Отже, дана ухвала не перериває строку позовної давності.
Як встановлено судами, позивачка не надала доказів того, що не мала реальної можливості звернутися з даним позовом у межах строку визначеного законом.
Постановляючи судові рішення, суд першої та апеляційної інстанції, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку, та ухвалили рішення, яке відповідає вимогам закону.
Доводи касаційної скарги, щодо того, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з актами від 13,15, 16, 17 листопада 2017 року та з наказом №512а від 15 листопада 2017 року, крім того вона не була повідомлена про накладення на неї дисциплінарного стягнення наказом № 516а від 16 листопада 2017 року, не заслуговують уваги, так як спростовані апеляційним судом.
Так, як встановлено судами, позивачка відмовлялась підписувати всі документи надані відповідачем, про що адміністрацією шкоди були складені відповідні акти про відмову ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомленням з вказаними документами.
Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 залишитибез задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 9 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А. А. Калараш
Є. В. Петров