№ 524/2926/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 524/2926/21

провадження № 61-2861св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гонтар Валерій Миколайович, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Абрамова П. С., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у якому просив:

- виділити в натурі у власність йому, як співвласнику 7/10 частин домоволодіння, земельну ділянку площею 500 кв.м на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:04:004:0233, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 405 кв.м площі земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:04:004:0235, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що відповідає даним Державних актів на право власності на земельні ділянки, згідно «Варіанту розподілу земельних ділянок. Схематичний план земельних ділянок», зображеному у додатку № 1 до висновку експерта Маківського М. В. № 13-21 від 29 березня 2021 року червоним кольором;

- залишити у власності ОСОБА_2 , як співвласника 3/10 частин домоволодіння, земельну ділянку площею 500 кв.м на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:04:004:0233 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 406 кв.м площі земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:04:004:0235, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що відповідає даним Державних актів на право власності на земельні ділянки, згідно «Варіанту розподілу земельних ділянок. Схематичний план земельних ділянок», зображеному у додатку № 1 до висновку експерта Маківського М. В. № 13-21 від 29 березня 2021 року синім кольором;

- припинити право спільної часткової власності на вказані земельні ділянки у зв`язку з їх виділенням у окремий об`єкт нерухомості;

- встановити на його користь безоплатний безстроковий земельний сервітут на площі 10 кв.м та 23 кв.м відносно вищезазначених земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 ,- для проходу та проїзду транспорту та для обслуговування належної йому частини домоволодіння згідно « Варіанту розподілу земельних ділянок. Схематичний план земельних ділянок», зображеному у додатку № 1 до висновку експерта Маківського М. В. № 13-21 від 29 березня 2021 року.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельних ділянках 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235. Між сторонами не було досягнуто домовленості щодо поділу в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості укласти договір в порядку, передбаченому частиною третьою статті 367 Цивільного кодексу України. З цих підстав він має право на виділ майна в натурі в судовому порядку.

Вважає доцільним проведення поділу відповідно до висновку експерта від 29 березня 2021 року № 13-21, складеного Маківським М. В. , зі встановленням сервітутів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено на користь ОСОБА_3 безоплатний безстроковий земельний сервітут на площі 10 кв.м земельної ділянки площею 500 кв.м з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_2 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 серпня 2021 року по справі 524/710/21, для обслуговування належної ОСОБА_3 частини домоволодіння згідно «Варіанту розподілу земельних ділянок. Схематичний план земельних ділянок», зображеному у додатку № 1 до висновку експерта Маківського М. В. № 13-21 від 29 березня 2021 року.

В задоволенні вимог щодо поділу земельних ділянок, припинення спільної часткової власності на земельні ділянки відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи вимоги позивача в частині поділу земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності, суд врахував те, що станом на день розгляду справи фактичний виділ земельних ділянок проведено між їх співвласниками на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 серпня 2021 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду 20 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року, у справі № 524/710/21.

В даній справі позивач фактично не погоджується із висновками судів щодо доцільності розподілу земельних ділянок відповідно до висновку експерта Шлапак С. Л. , заявляв вимоги щодо повторного поділу земельних ділянок із урахуванням висновку судового експерта Маківського М. В .

Також судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту було прийнято до уваги, що необхідність встановлення земельного сервітуту площею 10 кв.м була визначена в двох висновках експертів та належним чином доведена. На переконання суду, вказана обставина свідчить про неможливість задоволення потреб позивача щодо обслуговування належної йому частини домоволодіння.

Разом із тим, враховуючи варіант поділу земельних ділянок, визначений рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 серпня 2021 року, суд першої інстанції вважав, що позивачем не було доведено необхідність встановлення сервітуту на площі 23 кв.м.

У зв`язку із цим суд частково задовольнив вимогу позивача щодо встановлення земельного сервітуту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.м, представник ОСОБА_3 - адвокат Гонтар В. М. оскаржив його в цій частині в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Гонтаря В. М. залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову щодо встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.м, а тому в іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27 лютого 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Гонтара В. М. в системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що вищевказані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

18 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких відповідачка заперечила щодо змісту і вимог касаційної скарги.

25 червня 2024 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Гонтара В. М. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 24 липня 1989 року виконкомом Автозаводської районної ради народних депутатів м. Кременчука Полтавської області, належить 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 лютого 2006 року.

Власником 7/10 частин домоволодіння, що знаходиться за вищевказаною адресою, є ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 24 липня 1989 року виконкомом Автозаводської районної ради народних депутатів м. Кременчука Полтавської області.

Відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 659095 та серії ЯГ № 659096, виданих 04 жовтня 2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310436100:04:004:0233, площею 1000 кв.м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 - 500 кв.м та ОСОБА_3 - 500 кв.м.

Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 659097 та серії ЯГ № 659098, виданих 04 жовтня 2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, підтверджується, що земельна ділянка з цільовим призначенням: для ведення садівництва, кадастровий номер 5310436100:04:004:0235, площею 811 кв.м, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Частка ОСОБА_2 складає 406 кв.м, частка ОСОБА_3 - 405 кв.м.

Судовим експертом Шлапак С. Л. складено висновок експерта № 9/5-20 від 05 листопада 2020 року за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

За результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи щодо технічної можливості виділення в натурі належної на праві власності ОСОБА_2 3/10 частини в об`єкті нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якого у дослідницькій частині цього висновку експерта та додатку № 1 встановлено, що з технічної точки зору можливо

провести поділ у натурі об`єкт нерухомого майна - житловий будинок

з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по

АДРЕСА_1 , з виділенням в окремий об`єкт самостійного користування (окремий об`єкт нерухомості) належних ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності 3/10 часток домоволодіння, відповідно до яких виділити їй: приміщення, загальною площею 47,5 кв.м, у житловому будинку, яке складається з: веранди «2-1», площею 4,5 кв.м, кухні «2-2», площею 7,6 кв.м, ванни «2-3», площею

4,2 кв.м, кімнати «2-4», площею 15,3 кв.м, кімнати «2-5», площею 7,9 кв.м, кімнати «2-6», площею 8,0 кв.м; по надвірним господарським будівлям та спорудам: літню кухню «Б»; убиральню літ. «З»; яму вигрібну літ. «ІІІ»; колонку питну літ. «к2»; ворота № 1; огорожу № 2.

На 3/10 частки домоволодіння, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , припадають приміщення житлового будинку, загальною площею 47,5 кв.м, зі складом приміщень, врахованих відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів у галузі будівництва, які обладнано самостійними системами інженерного забезпечення, придатні до подальшої експлуатації. Вищевказана частина домоволодіння має в складі господарські будівлі та споруди, облаштована входом та в`їздом в зазначену частину домоволодіння, розміщена на частині приватизованої земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233 (площею 500 кв.м), що передана у власність для будівництваі обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), отже є об`єктом самостійного користування (окремим об`єктом нерухомості).

У дослідницькій частині цього висновку експерта та додатку № 2 наведено варіант поділу земельних ділянок з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233, площею 1000 кв.м, з кадастровим номером 5310436100:04:004:0235, площею 811 кв.м, розміщених за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно до розмірів, зазначених у правовстановлюючих документах та з урахуванням представленого по першому питанню варіанту виділу в натурі частки в об`єкті нерухомого майна.

Судовим експертом Маківським М. В. складено висновок експерта № 13-21 від 29 березня 2021 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 , у дослідницькій частині

та в додатку № 1 до якого експертом запропоновано варіант

розподілу земельних ділянок, розташованих по

АДРЕСА_1 , між співвласниками відповідно з наданим варіантом розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд та відповідно з даними державних актів на право власності на земельні ділянки.

31 серпня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення по справі № 524/710/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_8 , про виділ у натурі частки майна та визнання права власності.

Вказаним рішенням суд, зокрема:

- виділив в натурі ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, земельні ділянки із кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв.м, та 5310436100:04:004:0235, площею 406 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які зафарбовані в Додатку № 2 на плані Варіанту поділу червоним (рожевим) кольором та червоним (рожевим) кольором зі штрихом, відповідно до висновку експерта № 9/5-20 від 05 листопада 2020 року, складеного Шлапак С. Л. та визнав за нею право власності на вказаний об`єкт;

- виділив в натурі ОСОБА_3 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, - земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв.м, та 5310436100:04:004:0235, площею 405 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які зафарбовані в Додатку № 2 на плані Варіанту поділу синім кольором та синім кольором зі штрихом, відповідно до висновку експерта № 9/5-20 від 05 листопада 2020 року, складеного Шлапак С. Л. та визнав за ним право власності на вказаний об`єкт;

- припинив право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року постановою Полтавського апеляційного суду 20 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року, в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ у натурі майна та визнання права власності залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року було предметом апеляційного перегляду лише в частині відмови у задоволенні позову щодо встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.м, а тому в іншій частині вимог, в силу приписів частині другої статті 17 ЦПК України, рішення суду першої інстанції не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.мта постанова Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право користування чужим майном врегульовано статтями 401-406 ЦК України.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Згідно зі статтею 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, такого земельного сервітуту як право проходу та проїзду на велосипеді, а також право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (стаття 98 99 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, враховуючи варіант поділу земельних ділянок, визначений рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 серпня 2021 року у справі № 524/710/21, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено підстав для встановлення земельного сервітуту площею 23 кв.м, оскільки виділеної ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення суду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 достатньо для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також для задоволення інших потреб.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку 23 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення в оскаржуваній частині без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.мта постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року- без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гонтар Валерій Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 23 кв.мта постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов