Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 524/3347/18
провадження № 61-641св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіна Світлана Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2020 року в складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіна Світлана Григорівна, про зміну черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіна С. Г., про зміну черговості та визнання за ним права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Роз`яснено позивачу, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука у виді арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1363467553104 - скасовано.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання і не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, що з огляду на процесуальну поведінку позивача, яка полягає в неотриманні кореспонденції суду, неповідомленні про причини неявки або зміну засобів зв`язку та тривалий розгляд справи, є підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Клопотання адвоката Олійник Л. М. про відкладення розгляду справи судом до уваги не прийнято, оскільки неявка позивача та його представника в судове засідання 12 жовтня 2020 року є повторною, а причини, зазначені представником позивача в своєму клопотанні не достатньо поважними.
Постановою апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника - адвоката Олійник Л. М., залишено без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, врахувавши при цьому тривалість провадження у справі та процесуальну поведінку позивача та його представника - адвоката Олійник Л. М., яка будучи належним чином обізнаною про час та місце розгляду справи, не забезпечила свою участь у судових засіданнях: 20 серпня 2020 року - не надавши доказів обґрунтованості поважності неявки, та 12 жовтня 2020 року - надавши перевагу іншій справі.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У січні 2021 року адвокат ОСОБА_1 - Олійник Л. М. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до Автозаводського районного суду міста Кременчука, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» та рішень Верховного Суду у справах № 147/1210/18, № 741/1852/17, № 336/5225/18, зайнятість представника в іншому судовому засіданні є поважною причиною неявки. Розгляд справи та винесення рішення у даному випадку порушує право позивача на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також зазначає, що повістки про виклик до суду на 20 серпня 2020 року та 12 жовтня 2020 року, адресовані ОСОБА_5 , за вказаною ним в позові адресою, повернуті без вручення адресату з підстав закінчення строку зберігання. Зазначене не є належним повідомленням особи про дату судового засідання, тому у суду не було правових підстав для застосування судом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Автозаводського районного суду міста Кременчука.
Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що із 07 травня 2018 у провадженні Автозаводського районного суду міста Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіна С. Г., про зміну черговості спадкування та визнання права власності на спадкове майно (а. с. 2-5 т. 1).
Справа неодноразово призналася до судового розгляду.
20 серпня 2020 року представником позивача - адвокатом Олійник Л. М. подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, що призначена 20 серпня 2020 року на 13-00 год., на іншу дату. Неможливість прибути в судове засідання зумовлена прийняттям участі у невідкладних слідчих діях (а. с. 185 т. 2). Протокольною ухвалою суду від 20 серпня 2020 року розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2020 року на 13-00 год. (а. с.186-187 т. 2).
09 жовтня 2020 року представником позивача - адвокатом Олійник Л. М. подано до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, що призначена на 12 жовтня 2020 року на 13-00 год., через зайнятість в іншому судовому засіданні у місті Києві за скаргою в порядку КПК України, що з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» вважає достатньою підставою для перенесення судового засідання на іншу дату (а. с. 195 т. 2).
Повістки про виклик до суду на 20 серпня 2020 року та 12 жовтня 2020 року, адресовані ОСОБА_1 за вказаною ним у позові адресою, повернуті без вручення адресату з підстав закінчення строку зберігання (а. с.183, 193 т. 2).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вищезазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він вправі подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи в судові засіданні призначені на 20 серпня 2020 року та на 12 жовтня 2020 року позивач та представник позивача не з`явилися.
Представником позивача - адвокатом Олійник Л. М. подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, що призначена 20 серпня 2020 року на іншу дату, посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні, у зв`язку з прийняттям участі у невідкладних слідчих діях.
09 жовтня 2020 року представником позивача - адвокатом Олійник Л. М. подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи, що призначена на 12 жовтня 2020 року, через зайнятість в іншому судовому засіданні у місті Києві за скаргою в порядку КПК України.
Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи тривалість провадження у справі, а також не подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання.
Клопотання представника позивача - адвоката Олійник Л. М. про відкладення розгляду справи, що призначена на 20 серпня 2020 року та на 12 жовтня 2020 року, свідчить про те, що представник позивача був належним чином повідомлений про зазначені судові засідання.
Доводи касаційної скарги, про те, що позивач ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 20 серпня 2020 року та 12 жовтня 2020 року, тому у суду не було правових підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є безпідставними, оскільки про судові засідання, призначені на 20 серпня 2020 року та 12 жовтня 2020 року, повідомлявся належним чином його представник. Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов`язки. Частиною п`ятою статті 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи без врахування висновку, викладеного у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії», відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що посилання у касаційній скарзі на висновок Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» не є прийнятним, оскільки у вказаній справі зазначалося про розгляд національним судом справи без захисника, тоді як у цивільній справі участь у судовому засіданні беруть сторони, треті особи або їх представники, а не захисники (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/1191/13, від 04 лютого 2020 року у справі № 914/240/18).
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони всі зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук