№ 524/354/19

Постанова

Іменем України

21 січня 2021року

м. Київ

справа № 524/354/19-ц

провадження № 61-15048св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 травня 2015 року між нею та відповідачем укладений спадковий договір, згідно з умовами якого, після її смерті належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 3.3 спадкового договору на набувача покладені обов`язки: зі сплати вартості послуг за користування елекроенергією, газо-, водопостачанням, та інших комунальних платежів; забезпечення спадкодавця лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, здійснення належного догляду та харчування. У разі її смерті, сторони домовилися, що позивач, як набувач, зобов`язана здійснити комплекс заходів із поховання. Умови договору належним чином ОСОБА_2 не виконуються. Із березня по серпень 2018 року відповідач жодного разу не приходила до неї, не вчиняла жодних дій по догляду. У вересні 2018 року ОСОБА_2 прибула до квартири виключно для того, щоб відзняти свій візит, а не для того, щоб здійснити догляд чи принести продукти харчування. Пунктом 4.10 договору встановлено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірвано на вимогу відчужувача в судовому порядку, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання нею обов`язків за цим договором.

Посилаючись на викладене, позивач просиларозірвати спадковий договір, укладений 26 травня 2015 року між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрованого в реєстрі за номером 1018.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрованого в реєстрі за номером 1018. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем належним чином умов спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року, ОСОБА_1 абсолютно не здатна до самообслуговування, прикута до ліжка, її життя цілком залежить від інших людей, а отже, часткова оплата ОСОБА_2 комунальних послуг не може вважатися належним виконанням умов цього договору та здійсненням належного догляду за позивачем.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи регулярність та своєчасність сплати відповідачем, щомісячно до 10 числа кожного місяця, комунальних послуг та відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності заборгованості за комунальні послуги, висновки місцевого суду в частині порушення умов спадкового договору щодо сплати комунальних послуг, є безпідставними . У матеріалах справи відсутні докази про те, що в ОСОБА_1 за спірний період виникала заборгованість зі сплати комунальних послуг, та що ОСОБА_1 висувала до відповідача будь-які претензії щодо невиконання умов спадкового договору щодо оплати комунальних послуг. Самостійна сплата ОСОБА_1 (чи від її імені іншою особою) частини комунальних послуг не свідчить про неналежне виконання ОСОБА_2 обов`язку щодо сплати комунальних послуг та не може бути підставою для розірвання спадкового договору. Надані сторонами докази у вигляді касових чеків з аптек за відсутності належного рецепту лікаря не можуть свідчити про невиконання ОСОБА_2 , передбачених пунктом 3.3.1 спадкового договору обов`язку щодо забезпечення лікарськими засобами на підставі виданого лікарями рецепту. Окрім того, апеляційним судом враховано, що в іншій справі № 524/7757/16 ц за аналогічними вимогами ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, встановлено відсутність підстав для розірвання спадкового договору оскільки встановлено, що ОСОБА_2 в жовтні 2016 року залишила ключі від спірної квартири на вимогу власника житла ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою ОСОБА_2 постійно проживати разом із ОСОБА_1 , та що ОСОБА_1 відмовилася приймати послуги від ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції; передати розгляд цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18), який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі також зазначено, що оскільки відповідач не здійснює догляд, ОСОБА_1 вимушена звертатись до інших осіб за допомогою. Апеляційний суд не враховував, що ОСОБА_2 постійно перебуває за кордоном і не спроможна забезпечити постійний належний догляд за ОСОБА_1 , та й не забезпечує цього догляду, а лише в ті рідкі дні, коли приїжджає із-за кордону, приходить до дверей, щоб записати відео про те, що їй нібито не відчиняють двері, при тому, що при свідках їй двічі надавались ключі від квартири ОСОБА_1 і відповідач двічі за власною волею залишала наданій їй ключі у позивача. Суд апеляційної інстанції, потураючи принципом верховенства права та справедливості, вирішив, що для «чистоти» застосування закону необхідно відмовити у задоволенні позву, не заважаючи на те, що ОСОБА_2 сама повідомила, що не здатна забезпечувати такий догляд. І майже постійне перебування відповідача за кордоном також підтверджує неможливість здійснення догляду.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що вона сумлінно виконувала та продовжує виконувати умови спадкового договору. Полтавський апеляційний суд абсолютно правильно застосував правові висновки викладені у прецедентній практиці із посиланням на правові висновки Верховного Суду.

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала письмові пояснення, згідно з якими відповідач жодного разу не відвідала ОСОБА_1 , не зателефонувала їй, не принесла їжі, не вчинила жодної дії для забезпечення позивача харчуванням, доглядом, ліками.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

05 листопада 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у родинних відносинах, є рідними бабою та онукою.

26 травня 2015 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е. та зареєстрований у реєстрі за № 1018.

Відповідно до умов цього договору сторони домовилися про те, що набувач зобов`язується виконувати передбачені у ньому розпорядження відчужувача, і, в разі смерті, набуває право власності на належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.3.1 договору встановлено, що набувач взяв на себе такі зобов`язання:

- сплачувати у встановлені строки вартість послуг за користування електроенергією та газо-, водопостачанням, та інші комунальні платежі;

- забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, належний догляд та харчування.

У разі смерті відчужувача, набувач зобов`язана здійснити комплекс заходів та обрядових дій з його поховання.

У січні 2016 року ОСОБА_1 перенесла закритий перелом лівого стегна, та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.

Із січня до жовтня 2016 року догляд за ОСОБА_1 здійснювала доглядальниця, послуги якої оплачувала ОСОБА_2 .

Надалі догляд за ОСОБА_1 здійснювали доглядальниці, послуги яких оплачував син ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який проживає разом з ОСОБА_1 .

Від послуг доглядальниць, яких наймала ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовилася.

Листом Кременчуцького відділу поліції від 16 березня 2018 року, підтверджується відсутність доступу до квартири у ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 цього не бажає.

У квітні та у червні 2019 року ОСОБА_2 надавалися ключі від квартири, проте вона їх не взяла, а протягом 2019 року неодноразово виїжджала за межі України.

Розглядувана справа № 524/354/19-ц є третьою справою, яка вирішувалась судами у спорах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про розірвання спадкового договору. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року у справі № 524/7757/16 ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В указаній справі, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про розірвання спадкового договору, оскільки судами не встановлено невиконання набувачем договірних зобов`язань.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору та зобов`язати відповідачів надати їй ключі від вхідних дверей квартири. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 липня 2019 року у справі № 524/8631/17 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідачів надати ОСОБА_2 ключі від спірної квартири. Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У наведеній справі, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що зі змісту спадкового договору не вбачається, що ОСОБА_1 як власник житла зобов`язана надавати ОСОБА_2 ключі від власної квартири. Умови спадкового договору не містять зобов`язання ОСОБА_1 у обов`язковому порядку надавати доступ ОСОБА_2 , до належної їй квартири.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, показанням свідків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки набувач надала належні та допустимі докази на підтвердження виконання нею умов спадкового договору та розпоряджень відчужувача. Доказів того, що ОСОБА_2 не оплачує комунальні послуги, не надає допомогу ОСОБА_1 , суду не надано. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у виконанні відповідачем умов спадкового договору, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Під час розгляду справи, ОСОБА_2 надала докази виконання своїх зобов`язань щодо оплати комунальних послуг та також надала квитанції про сплату комунальних послуг за 2015-2019 роки.При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 ухилялася від обов`язку щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарськими засобами за наявності медичного рецепту за формою, встановленою наказом Міністерства охорони здоров`я від 19 липня 2005 року № 360, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 року за № 782/11062.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який, врахувавши зміст спадкового договору, визначені ним обов`язки набувача, суть спору між сторонами згідно з яким претензії ОСОБА_1 зводяться до того, що ОСОБА_2 особисто повинна здійснювати догляд за ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору, оскільки ОСОБА_2 відповідно до статті 614 ЦК України довела відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов пункту 3.3.1 спадкового договору від 26 травня 2015 року, з огляду на те, що ОСОБА_1 не бажає отримувати належний особистий догляд та харчування від інших осіб, найм яких здійснює ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що за змістом спадкового договору не передбачено обов`язку ОСОБА_2 особисто здійснювати догляд ОСОБА_1 . За встановленими у справі обставинами, ОСОБА_2 забезпечувала належний догляд за ОСОБА_1 шляхом найму доглядальниць, послуги яких оплачувала за власні кошти.

У справі № 524/8631/17 суди також дійшли висновку, що ОСОБА_1 як власник житла не зобов`язана надавати ОСОБА_2 ключі від власної квартири. Умови спадкового договору не містять зобов`язання ОСОБА_1 у обов`язковому порядку надавати доступ ОСОБА_2 до належної їй квартири.

За обставинами цієї справи, умовами оспорюваного позивачем договору не передбачено особисте виконання ОСОБА_2 умов спадкового договору. Його умовами визначено, що ОСОБА_2 зобов`язана: сплачувати у встановлені строки вартість послуг за користування електроенергією та газо-, водопостачанням, та інші комунальні платежі: забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, належний догляд та харчування. У разі смерті відчужувача, набувач зобов`язана здійснити комплекс заходів та обрядових дій з його поховання.

Таким чином, для здійснення матеріального забезпечення ОСОБА_1 та виконання умов цього договору, ОСОБА_2 повинна сплачувати кошти, відповідно є очевидним те, що набувач не може особисто готувати ОСОБА_1 їжу, доглядати за нею, оскільки ОСОБА_2 має працювати та отримувати дохід для забезпечення належних умов для ОСОБА_1 та виконання умов договору.

Щодо передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18), безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18) зроблений висновок про те, що аналіз спадкового договору не дає зробити беззаперечного висновку про те, що виконання умов спадкового договору повинно здійснюватися особисто набувачем. Судами встановлено, що відповідач належно виконував умови спадкового договору.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18), зроблений висновок про те, що суди дійшли правильного висновку, що зобов`язання сторонами договору викладені так, що з них не випливає обов`язкове їх виконання особисто набувачем. Зміст зобов`язань має організаційний характер, зокрема, забезпечення прибирання не тотожно прибиранню особисто. Тому змістом зобов`язань набувача було забезпечення та організація надання послуг, які і надавались позивачці. Крім того, з актів цивільного законодавства та суті зобов`язань, визначених спадковими договорами, не випливає обов`язок набувача виконати зобов`язання особисто. Будь-яких доказів невиконання обов`язків, обумовлених спадковими договорами, позивачем не надано і не спростовано доводів відповідача про організацію надання необхідних послуг, які підтверджені показаннями свідків.

Тобто у своїй касаційній скарзі, заявник стверджує, що існують підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах так як спадковий договір повинен виконуватися особисто набувачем, оскільки це передбачено статтею 527 ЦК України, згідно з якою, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Верховний Суд не погоджується з такими доводами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, з огляду на те, що всі спадкові договори є різними за своїм змістом, відповідно різними є їх умови, різними є обставини щодо їхнього виконання у кожній конкретній справі. Враховуючи те, що відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права, відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18).

Аналіз положень статей 1305 та 527 ЦК України не дає підстав для висновку, що за спадковим договором в усіх справах (випадках) одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) лише особисто, оскільки порядок виконання обов`язків набувача за спадковим договором визначається самим договором. Тобто особисте чи не особисте виконання умов спадкового договору набувачем, в тому числі таких умов як догляд відчужувача, визначається сторонами такого договору, а не законом.

Отже, з урахуванням викладеного, відсутні підстави для відступу від правових позицій, викладених у вказаних постановах, тому клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик