Постанова
Іменем України
31 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 524/5877/21
провадження № 61-17780св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати право спільної сумісної власності позивача та інших співвласників на нежитлові приміщення: загальною площею 8,5 кв. м та загальною площею 8,3 кв. м, що розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , які є частиною під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 ;
- витребувати від ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , яке відчужено Кременчуцькою міською радою на користь відповідача за договором купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 січня 2021 року, індексний номер: 56178693, прийняте виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1608155053104, загальною площею 8,5 кв. м, за зазначеною адресою, запис про право власності від 14 січня 2021 року № 40143457;
- витребувати від ОСОБА_3 нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, загальною площею 8,3 кв. м, за зазначеною адресою, яке відчужено ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04 грудня 2020 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 березня 2021 року, індексний номер: 57352917, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н. А., та припинити право власності відповідача на нежитлове приміщення, реєстраційний номер 1236979553104, загальною площею 8,3 кв. м., за зазначеною адресою, запис про право власності № 41230104;
- скасувати попередні рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення, загальною площею 7, 1 кв. м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , індексний номер - 34998209 від 28 квітня 2017 року;
- скасувати попередні рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, розташоване на першому поверсі зазначеного будинку, індексний номер - 36452767 від 03 серпня 2017 року;
- закрити розділи «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 1608155053104, та нежитлового приміщення за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 1236979553104, розташованих в будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з припиненням права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та скасування рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області;
- зобов`язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відновити технічний стан нежитлових приміщень (частини під`їздів), загальною площею 8,5 кв. м, та загальною площею 8,3 кв. м., розташованих на першому поверсі будинку, що забезпечить використання їх мешканцями будинку відповідно до цільового призначення - частини під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 .
У заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила накласти заборону на відчуження нежитлових приміщень, реєстраційний номер 1608155053104, загальною площею 69,4 кв. м, та реєстраційний номер 1236979553104, загальною площею 8,3 кв. м, що розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність обґрунтованих підозр у можливому відчуженні спірних нежитлових приміщень, які раніше неодноразово відчужувалися, а тому чергова зміна власника спірних приміщень призведе до неможливості захисту її прав у межах одного судового провадження.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2021 року накладено заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна: 1) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1236979553104, об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, опис об`єкта: загальна площа (кв. м): 8.3, адреса: АДРЕСА_1 , власники: ОСОБА_3 ; 2) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2292474353104, об`єкт нерухомого майна: магазин промислових (продовольчих) товарів, опис об`єкта: загальна площа (кв. м): 78, опис: в цілому складається з: магазину промислових (продовольчих) товарів літ. «А», загальною площею 78,0 кв. м, адреса: АДРЕСА_3 , власники: ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції урахував, що предметом позову є скасування рішень про державну реєстрацію права власності та припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно. Ураховуючи, що нежитлові приміщення були відчужені на користь відповідачів після ухвалення 08 листопада 2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука рішення у справі № 524/8406/17 про скасування рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 7,1 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 , та рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Вивчивши наявну у справі технічну документацію на нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, що передано у власність ОСОБА_2 , суд першої інстанції, зробив висновок, що зазначене нежитлове приміщення є складовою частиною об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2292474353104, загальною площею 78 кв. м, а тому вважав можливим вчинити заборону на відчуження всього цього об`єкту нерухомого майна.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2021 року в частині накладення заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 2292474353104, об`єкт нерухомого майна: магазин промислових (продовольчих) товарів, опис об`єкта в цілому складається з: магазину промислових (продовольчих) товарів літ. «А», загальною площею 78,0 кв. м, адреса: АДРЕСА_3 , власники: ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Дослідивши реєстраційні документи, щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції зробив висновок, що накладення заборони на відчуження нерухомого майна, загальною площею 78 кв. м, складовою частиною якого є спірне нежитлове приміщення площею 8,5 кв. м, не є співмірним із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами. Суд зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що спірне нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м є складовою частиною об`єкта нерухомого, загальною площею 78 кв. м, а також зауважив, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заяви про забезпечення позову, оскільки здійснив заборону на відчуження об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2292474353104, загальною площею 78 кв. м, який є відмінним від нерухомого майна, на яке просила вчинити заборону відчуження позивач, а саме на об`єкт, реєстраційний номер 1608155053104, загальною площею 69,4 кв. м.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку 01 листопада 2021 року доповнила, на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у якій просила скасувати зазначене судове рішення, залишити без змін ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 липня 2021 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи заявника про те, що незважаючи на наявність судового рішення у справі № 524/8406/17, яким скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 7,1 кв. м., розташованого в будинку АДРЕСА_1 , та рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, розташованого за зазначеною адресою, Кременчуцька міська рада здійснила відчуження нежитлового приміщення, реєстраційний номер 1317834753104, загальною площею 8,5 кв. м на користь ОСОБА_2 .
У подальшому ОСОБА_2 здійснив реконструкцію зазначеного нежитлового приміщення та ввів його в експлуатацію, у зв`язку з чим змінилася загальна площа всього об`єкта нерухомого майна до 69,4 кв. м, а також його реєстраційний номер - 1608155053104.
На переконання заявника, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спірне нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м є складовою частиною приміщення, загальною площею 69,4 кв.м, хоча і допустив описку у визначенні загальної площі всього об`єкта нерухомого майна, оскільки помилково вказав, що воно становить 78 кв. м. Натомість, суд апеляційної інстанції не врахував наявних у справі доказів на підтвердження того, що належне відповідачу ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м входить до складу площі приміщення 69,4 кв. м.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся з відзивом, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, проте Верховний Суд не враховує його, оскільки в порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України, до відзиву не надано докази надсилання його копії іншим учасникам справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Критерії оцінки законності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 , не підлягає задоволенню з таких підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи убачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, у справі № 524/8406/17, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 7,1 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_1 ; рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 8,5 кв. м, розташоване у зазначеному будинку.
Відповідно до інформаційної довідки від 22 липня 2020 року № 217251490, долученої позивачем до позовної заяви, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1317834753104, нежитлове приміщення на першому поверсі, загальною площею 8,5 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу орендарем від 10 липня 2020 року.
Відповідно до інформаційної довідки від 16 квітня 2021 року № 252996970, долученої позивачем до позовної заяви, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1608155053104, адміністративно-торговельні та побутові приміщення, загальною площею 69,4 кв. м, належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2018 року. Підставою державної реєстрації зазначеного об`єкта нерухомого майна є декларація про готовність об`єкта до експлуатації.
Зазначені об`єкти нерухомого майна знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права
ОСОБА_1 обґрунтовувала заяву про забезпечення позову у спосіб накладення заборони на відчуження нежитлових приміщень, реєстраційний номер 1608155053104, загальною площею 69,4 кв. м, та реєстраційний номер 1236979553104, загальною площею 8,3 кв. м, що розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність обґрунтованих підозр у можливому відчуженні спірних приміщень, які раніше неодноразово відчужувалися, а тому чергова зміна власника спірних нежитлових приміщень призведе до неможливості захисту її прав у межах зазначеного судового провадження.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, перевірити чи є обраний позивачем спосіб забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам, з дотриманням балансу інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Накладаючи заборону на відчуження об`єкта нерухомого майна, загальною площею 78,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292474353104, суд першої інстанції зробив висновок, що складовою частиною цього майна є нежитлове приміщення, площею 8,5 кв. м, яке є предметом спору у справі.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірне нежитлове приміщення, площею 8,5 кв. м. є складовою частиною об`єкта нерухомого майна, площею 78 кв. м.
Крім того, накладення заборони на відчуження нежитлового приміщення - об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2292474353104, загальною площею 78 кв. м, не відповідає обсягу позовних вимог ОСОБА_1 , яка оспорює рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення площею 8,5 кв. м та передачу його у власність ОСОБА_2 .
Доводи заявника про неможливість окремого накладення заборони на відчуження спірного нежитлового приміщення, площею 8,5 кв. м є необґрунтованими, оскільки відповідно до долучених до матеріалів справи інформаційних довідок, нежитлові приміщення, площею 8,5 кв. м та 69,4 кв. м є окремим об`єктами, яким присвоєно різні реєстраційні номери.
Верховний Суд вважає за необхідне також зауважити, що ОСОБА_1 не навела переконливих аргументів та доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, що існує реальна загроза відчуження спірного об`єкта нерухомого майна, а також невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неспівмірність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки накладення заборони на відчуження всього об`єкту нерухомого майна, що належить відповідачу ОСОБА_2 , не відповідає обсягу позовних вимог ОСОБА_1 , а тому обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовив у задоволенні такої заяви ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволеннякасаційної скаргиОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Г. І. Усик
А. С. Олійник
В. В. Яремко