05.02.2023

№ 524/710/21

Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 524/710/21

провадження № 61-1693 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року у складі судді Вінтоняк Н. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пилипчук Л. І., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про виділ у натурі частки майна та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями за адресою:

АДРЕСА_1 ).

Власником 7/10 частин вказаного житлового будинку з господарськими будівлями (квартира АДРЕСА_2 ) є ОСОБА_2 .

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 659095, виданого 04 жовтня 2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, вона є співвласником (право спільної часткової власності) земельної ділянки по

АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Загальна площа ділянки становить 1 000 кв. м, її частка складає 500 кв. м. Співвласником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 , його частка складає 500 кв. м.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 659098, виданого 04 жовтня 2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, їй та ОСОБА_2

на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка

по АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для ведення садівництва, загальною площею 811 кв. м.

ЇЇ частка складає 406 кв. м, а частка ОСОБА_2 - 405 кв. м.

Позивачка зазначала, що вона з відповідачем не може дійти згоди щодо порядку володіння та користування нерухомим майном, яке перебуває у їх спільній частковій власності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд провести поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20, складеного на її замовлення експертом ОСОБА_4 , а саме:

- виділити їй в натурі в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 47,5 кв. м, який складається з: веранди «2-1», площею 4,5 кв. м, кухні «2-2», площею 7,6 кв. м, ванни «2-3», площею 4,2 кв. м, кімнати «2-4», площею 15,3 кв. м, кімнати «2-5», площею

7,9 кв. м, кімнати «2-6», площею 8,0 кв. м, господарські будівлі і споруди: літня кухня «Б» з погребом, убиральня літ. «З», яма вигрібна літ. «ІІІ», колонка питна літ. «к2», ворота № 1, огорожа № 2;

- визнати за нею право власності на окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 47,5 кв. м, який складається з: веранди «2.1», площею 4,5 кв. м, кухні «2-2», площею

7,6 кв. м, ванни «2-3», площею 4,2 кв. м, кімнати «2-4», площею 15,3 кв. м, кімнати «2-5», площею 7,9 кв. м, кімнати «2-6», площею 8,0 кв. м, господарські будівлі та споруди: літня кухня «Б» з погребом, убиральня

літ. «З», яма вигрібна літ. «ІІІ», колонка питна літ. «к2», ворота № 1, огорожа № 2;

- залишити у власності ОСОБА_2 окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 70,1 кв. м, який складається з: коридору «1-1», площею 7,3 кв. м, котельні «1-2», площею

4,3 кв. м, кімнати «1-3», площею 8,7 кв. м, кімнати «1-4», площею 16,5 кв. м, кімнати «1-5», площею 9,3 кв. м, кімнати «1-6», площею 8,7 кв. м, ванни «1-7», площею 4,8 кв. м, кухні «1-8», площею 10,5 кв. м, господарські будівлі та споруди: літня кухня «Е», прибудова літ. «е1», гараж літ. «М», убиральня

літ. «Н», вимощення І, яма вигрібна ІІ, колодязь питний літ. «к», колонка питна літ. «к1», огорожа № 3;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за зменшення частки

у правовстановлюючій долі в майні при виділі в натурі у розмірі

9 286,50 грн;

- припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ;

- провести реальний поділ земельних ділянок з кадастровими

номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4 ;

- виділити їй в натурі окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, земельні ділянки із кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв. м, та 5310436100:04:004:0235, площею 406 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , які зафарбовані у додатку № 2 на плані варіанту поділу червоним (рожевим) кольором та червоним (рожевим) кольором зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного

ОСОБА_4 ;

- визнати за нею право власності на окремий об`єкт нерухомості,

що складає одиницю, земельні ділянки із кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв. м, та 5310436100:04:004:0235, площею 406 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , які зафарбовані у додатку № 2 на плані варіанту поділу червоним (рожевим) кольором та червоним (рожевим) кольором

зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20, складеного ОСОБА_4 ;

- залишити у власності ОСОБА_2 окремий об`єкт нерухомості, що

складає одиницю, земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв. м, та 5310436100:04:004:0235, площею 405 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , які зафарбовані у додатку № 2 на плані варіанту поділу синім кольором та синім кольором зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4 ;

- припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_2

на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Проведено реальний поділ житлового будинку з господарськими

будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта

від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4 .

Виділено в натурі ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомості, що

складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 47,5 кв. м, який складається з: веранди «2-1», площею 4,5 кв. м, кухні «2-2», площею

7,6 кв. м, ванни «2-3», площею 4,2 кв. м, кімнати «2-4», площею 15,3 кв. м, кімнати «2-5», площею 7,9 кв. м, кімнати «2-6», площею 8,0 кв. м, господарські будівлі і споруди: літня кухня «Б» з погребом, убиральня

літ. «З», яма вигрібна літ. «ІІІ», колонка питна літ. «к2», ворота № 1, огорожа № 2.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 47,5 кв. м, який складається з: веранди «2.1», площею 4,5 кв. м, кухні «2-2», площею

літ. «З», яма вигрібна літ. «ІІІ», колонка питна літ. «к2», ворота № 1, огорожа № 2.

Виділено в натурі ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості, що

складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 70,1 кв. м, який складається з: коридору «1-1», площею 7,3 кв. м, котельні «1-2», площею

літ. «Н», вимощення І, яма вигрібна ІІ, колодязь питний літ. «к», колонка питна літ. «к1», огорожа № 3.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею 70,1 кв. м, який складається з: коридору «1-1», площею 7,3 кв. м, котельні «1-2», площею

4,3 кв. м, кімнати «1-3», площею 8,7 кв. м, кімнати «1-4», площею 16,5 кв. м, кімнати «1-5», площею 9,3 кв. м, кімнати «1-6», площею 8,7 кв. м, ванни «1-7», площею 4,8 кв. м, кухні «1-8», площею 10,5 кв. м, господарські будівлі і споруди: літня кухня «Е», прибудова літ. «е1», гараж літ. «М», убиральня

літ. «Н», вимощення І, яма вигрібна ІІ, колодязь питний літ. «к», колонка питна літ. «к1», огорожа № 3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення частки у правовстановлюючій долі в майні при виділі в натурі у розмірі 9 286,50 грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_3 .

Проведено реальний поділ земельних ділянок з кадастровими

Виділено в натурі ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомості, що

складає одиницю, земельні ділянки із кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв. м, та 5310436100:04:004:0235, площею 406 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , які зафарбовані у додатку № 2 на плані варіанту

поділу червоним (рожевим) кольором та червоним (рожевим) кольором

зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20, складеного ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомості,

поділу червоним (рожевим) кольором та червоним (рожевим) кольором

зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20, складеного

ОСОБА_4 Виділено в натурі ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості, що

Визнано за ОСОБА_2 право власності на окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233, площею 500 кв. м, та 5310436100:04:004:0235, площею 405 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , які зафарбовані у додатку № 2 на плані варіанту поділу синім кольором та синім кольором зі штрихом, відповідно до висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 11 002,35 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що поділ спірного домоволодіння та земельних ділянок доцільно здійснити

за варіантом, визначеним у висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4 , оскільки він відповідає розміру часток співвласників та є найменш обтяжливий для сторін. При цьому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації у сумі 9 286,50 грн за зменшення частки останньої у праві власності на спірне нерухоме майно, що передбачено частиною другою статті 364 ЦК України.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то з відповідача згідно з вимог частини першої та другої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 502,35 грн (1 160,07 грн + 342,28 грн), а також витрати на проведення геодезичних обмірів (1 500 тис. грн) та проведення експертизи (8 тис. грн), виконаних на замовлення ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 31 серпня 2021 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд

також зазначив про доцільність проведення реального поділу

земельних ділянок з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233

та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, складеного ОСОБА_4 , оскільки такий варіант поділу забезпечить рівне дотримання прав та інтересів сторін у справі на вільне володіння та користування майном, а також не призведе

у подальшому до надмірного обтяження земельної ділянки, виділеної позивачці, земельними сервітутами. Тоді як запропонований варіант розподілу земельних ділянок у висновку експерта від 29 березня 2021 року № 13-21, складеного ОСОБА_5 , на який наполягає відповідач, передбачає встановлення двох земельних сервітутів, площею 10 кв. м. та

23 кв. м., на користь ОСОБА_2 задля можливості обслуговування його частки житлового будинку, господарських будівель та споруд і проходу через подвір`я позивачки. При цьому у відповідача є інший доступ до

його садиби з боку тупика Кременецького, який обладнаний воротами та хвірткою, що ним належними та допустимими доказами не спростовано.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації, суд першої інстанції вірно зазначив, що частка, запропонована ОСОБА_1 експертом для виділу в натурі зі спільного майна,

є меншою за її частку, встановлену правовстановлюючими документами,

на суму (в інвентаризаційних цінах) 9 286,50 грн. При цьому позивачка

не заперечувала проти зменшення її частки в правовстановлюючій долі та одержання від ОСОБА_2 грошової компенсації за таку зменшену частку при виділі в натурі частки зі спільного майна. А тому висновок суду

першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі

9 286,50 грн є правильним, оскільки частка ОСОБА_1 у праві власності на спірне нерухоме майно внаслідок реального поділу зменшилася. Крім того, ОСОБА_2 погоджувався у судді першої інстанції із запропонованим експертом ОСОБА_4 варіантом розподілу спірного будинку та господарських споруд.

Апеляційний суд також погодився із висновками районного суду в частині розподілу судових витрат у цій справі, оскільки позивачкою документально підтверджені понесені нею судові витрати, пов`язані з розглядом справи,

а саме сплата нею судового збору у розмірі 1 502,35 грн (1 160,07 грн + 342,28 грн), оплата проведених на її замовлення геодезичних обмірів

(1 500 тис. грн) та експертизи (8 тис. грн). При цьому позивачкою доведено необхідність складання висновку експерта у цій справі.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року в частині реального розподілу домоволодіння в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким провести реальний поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 ,

згідно з варіантом, зображеному у додатку № 1 до висновку експерта

від 29 березня 2021 року № 13-21, складеного ОСОБА_5 , зі встановленням сервітутів. У частині поділу домоволодіння просить судові рішення скасувати у частині стягнення грошової компенсації у розмірі 9 286,50 грн та відмовити у задоволені позову в цій частині. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про виділ у натурі частки майна та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що найбільш прийнятним варіантом для поділу та визначення порядку володіння і користування земельною ділянкою є запропонований висновком експерта ОСОБА_5.

від 29 березня 2021 року № 13-21 варіант, складений на його замовлення, оскільки він повністю відповідає нормам матеріального права, які застосовуються при поділі домоволодіння, відповідає державним будівельним нормам, санітарним та іншим вимогам щодо здійснення обслуговування, перепланування та переобладнання приміщень у спірному житловому будинку, та не порушує їх. Зазначений варіант поділу

та визначення порядку користування земельною ділянкою повністю побудований на тому варіанті, користування між співвласниками, який склався та існує на цей час. Позивачкою не доведено порушення її прав, як землекористувача, запропонованим варіантом поділу та встановлення земельних сервітутів, тоді як ним доведено, що здійснювати обслуговування належної йому частини будинку та господарських споруд без доступу до них через земельні ділянки позивачки неможливо, що

видно на графічних планах домоволодіння, у тому числі і по варіанту, запропонованому позивачкою. Між тим, судом було взято до уваги варіант розподілу, запропонований позивачкою, який є невдалим та складений виключно на її користь.

При цьому судом першої інстанції безпідставно відхилено його клопотання про призначення судової комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка була необхідною, зважаючи на значні розбіжності у варіантах поділу, запропонованих сторонами. Крім того, судом безпідставно було відмовлено в об`єднанні цієї справи з іншою справою № 524/2926/21 за його позовом до позивачки аналогічного змісту та вимогами про встановлення земельного сервітуту, яка знаходиться у провадженні Автозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з нього на користь позиваки грошової компенсації у розмірі 9 286,50 грн, оскільки ніякого збільшення його частки у спірному домоволодінні не відбулося, підстав вважати, що після поділу у нього буде інший склад домоволодіння, немає.

Копія документа, яку суд назвав схематичним планом та висновком технічної експертизи від 22 березня 1986 року, не є належним і допустимим доказом, оскільки у справі є лист Автозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області про те, що жодних спорів стосовно спірного домоволодіння та земельних ділянок судом не розглядалося. Тому не могла і проводитися судова експертиза.

Також суди зазначили, що прохід по земельній ділянці позивачки, такий, як вказано у висновку експерта ОСОБА_5. від 29 березня 2021 року

№ 13-21, дійсно існує, чим створюються перешкоди позивачці. Разом з тим, суди не врахували, що доказів, які підтверджують зазначені обставини, позивачкою не надано.

Суди не звернули уваги на те, що висновок експерта ОСОБА_4

від 05 листопада 2020 року № 9/5-20 містить посилання на необхідність встановлення на його користь сервітуту, проте суди такого сервітуту не встановили, безпідставно відхилилися без належного мотивування від того порядку користування земельними ділянками, який існує на цей час та прийняли рішення у цій частині, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, неправильно надавши оцінку доказам та доводам сторін.

Також суди не звернули увагу на те, що позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами у порядку статті 367 ЦК України позивачка не заявляла, а просила суд виділити частку із майна, що є

у спільній частковій власності, у порядку статті 364 ЦК Країни.

Крім того, суди безпідставно поклали на нього судові витрати у розмірі 9 500 грн за проведення на замовлення позивачки експертизи, оскільки не врахували що висновок експерта ОСОБА_4 від 05 листопада 2020 року № 9/5-20 складено на замовлення позивачки ще до її звернення до суду з цим позовом. Обґрунтування необхідності його складення та за таку ціну позивачкою у позові та під час розгляду справи не наведено. Покладання

на нього таких судових витрат суперечать положенням ЦПК України та правовій позиції Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2020 року

у справі № 824/647/19-а, адміністративне провадження № К/9901/31359/20.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди вірно оцінили висновки експертиз, стягнули на її користь реально понесені судові витрати.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2 на відзив ОСОБА_1 , в якому зазначено про підтримання доводів його касаційної скарги. Судові витрати у розмірі 9 500 грн за проведення на замовлення позивачки експертизи не пов`язані із розглядом цієї справи, оскільки вказана експертиза була проведена до звернення позивачки до суду, тобто до набуття нею статусу позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) належить 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , виданого 24 липня 1989 року виконавчим комітетом Автозаводської районної ради народних депутатів м. Кременчука Полтавської області, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 лютого 2006 року

(т. 1, а. с. 15-18).

Власником 7/10 частин домоволодіння, що знаходиться за вищевказаною адресою, є ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 121).

Відповідно до державних актів на право власності на земельну

ділянку серії ЯГ № 659095 та серії ЯГ №659096, виданих 04 жовтня

2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва

і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310436100:04:004:0233, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - 500 кв. м, та

ОСОБА_2 - 500 кв. м (т. 1, а. с. 25-26, 116).

Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯГ

№ 659097 та серії ЯГ № 659098, виданого 04 жовтня 2006 року Автозаводською районною радою м. Кременчука Полтавської області, підтверджується, що земельна ділянка з цільовим призначенням: для ведення садівництва, кадастровий номер 5310436100:04:004:0235, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Частка ОСОБА_1 складає 406 кв. м, частка ОСОБА_2 - 405 кв. м

(т. 1, а. с. 27-28, 117).

На замовлення ОСОБА_1 судовим експертом ОСОБА_4 05 листопада 2021 року складено висновок № 9/5-20 за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи щодо технічної можливості виділення в натурі належної

на праві власності ОСОБА_1 3/10 частини в об`єкті нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з якого у дослідницькій частині цього висновку експерта

та додатку № 1 встановлено, що з технічної точки зору можливо

провести поділ у натурі об`єкт нерухомого майна - житловий будинок

з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по

АДРЕСА_3 , з виділенням в окремий об`єкт самостійного користування (окремий об`єкт нерухомості) належних ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності 3/10 часток домоволодіння, відповідно до яких виділити їй: приміщення, загальною площею 47,5 кв. м, у житловому будинку, яке складається з: веранди «2-1», площею 4,5 кв. м, кухні «2-2», площею 7,6 кв. м, ванни «2-3», площею

4,2 кв. м, кімнати «2-4», площею 15,3 кв. м, кімнати «2-5», площею 7,9 кв. м, кімнати «2-6», площею 8,0 кв. м;

по надвірним господарським будівлям та спорудам: літню кухню «Б»; убиральню літ. «З»; яму вигрібну літ. «ІІІ»; колонку питну літ. «к2»; ворота № 1; огорожу № 2.

На 3/10 частки домоволодіння, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , припадають приміщення житлового будинку, загальною площею 47,5 кв. м, зі складом приміщень, врахованих відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів у галузі будівництва, які обладнано самостійними системами інженерного забезпечення, придатні до подальшої експлуатації. Вищевказана частина домоволодіння має в складі господарські будівлі та споруди, облаштована входом та в`їздом в зазначену частину домоволодіння, розміщена на частині приватизованої земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233 (площею 500 кв. м), що передана у власність для будівництва

і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), отже є об`єктом самостійного користування (окремим об`єктом нерухомості).

У дослідницькій частині цього висновку експерта та додатку № 2 наведено варіант поділу земельних ділянок з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233, площею 1000 кв. м, з кадастровим номером 5310436100:04:004:0235, площею 811 кв. м, розміщених за адресою:

АДРЕСА_3 , відповідно до розмірів, зазначених у правовстановлюючих документах та з урахуванням представленого по першому питанню варіанту виділу в натурі частки в об`єкті нерухомого майна.

Ринкова вартість об`єкту нерухомого майна житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по

АДРЕСА_3 , станом на дату проведення експертизи становить 386 690 грн.

Вартість 3/10 частин об`єкту нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по

АДРЕСА_3 , станом на дату проведення експертизи становить 116 007 грн (т. 1, а. с. 29-54).

29 березня 2021 року на замовлення ОСОБА_2 судовим експертом ОСОБА_5. складено висновок № 13-21, у дослідницькій частині

та в додатку № 1 до якого експертом запропоновано варіант

розподілу земельних ділянок, розташованих по пр-ту Полтавському, 66

у м. Кременчуці Полтавської області, між співвласниками відповідно з наданим варіантом розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд та відповідно з даними державних актів на право власності на земельні ділянки (т. 1, а. с. 108-121).

Крім цього, у матеріалах справи наявний висновок технічної

експертизи, складений 22 березня 1986 року у справі ОСОБА_1

та ОСОБА_8 за ухвалою народного суду Автозаводського району

м. Кременчука Полтавської області. Також у справі міститься схематичний план земельної ділянки АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 89-90).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної

інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Щодо розгляду справи по суті

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку

у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників

у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки будинку в натурі, який перебуває

у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду: від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, провадження № 61-21409св18, від 27 травня 2020 року у справі

№ 173/1607/15-ц, провадження 61-26178св18.

У справі, яка переглядається, на замовлення ОСОБА_1 судовим експертом ОСОБА_4 05 листопада 2021 року складено висновок № 9/5-20

за результатами проведеної будівельно-технічної, земельно-технічної

та оціночно-будівельної експертизи щодо технічної можливості виділення

в натурі належної на праві власності ОСОБА_1 3/10 частини в об`єкті нерухомого майна, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_3 .

Зі змісту апеляційної та касаційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він не заперечував проти запропонованого у висновку експерта ОСОБА_4 варіанту розподілу домоволодіння. Разом з тим, відповідач не погоджується висновками експерта в частині стягнення з нього на користь позивачки грошової компенсації за зменшення її частки у праві власності, вартість якої становить 9 286,50 грн, а також щодо поділу земельних ділянок між співвласниками.

У додатку № 2 до висновку експерта ОСОБА_4 від 05 листопада

2021 року № 9/5-20 наведено варіант поділу земельної ділянки

з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233, площею 1 000 кв. м, переданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:04:004:0235, площею 811 кв. м, переданої у власність для ведення садівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , розроблених до варіанту поділу (виділу) нерухомого майна - житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до розмірів, вказаних у правовстановлюючих документах.

За цим варіантом земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233, площею 1 000 кв. м, поділена наступним чином:

ОСОБА_2 запропонована земельна ділянка, площею 500 кв. м (на плані зазначена синім кольором); ОСОБА_1 запропонована земельна ділянка, площею 500 кв. м (на плані зазначена червоним кольором).

Для можливості здійснення проходу ОСОБА_2 до належної йому земельної ділянки, з боку пр-ту Полтавського влаштувати прохід, шириною 1,20 м з устроєм хвіртки.

Для обслуговування та здійснення поточного ремонту житлової прибудови літ. «А1» з боку кімнат «1-5», «1-6» на земельній ділянці, запропонованій

ОСОБА_1 виділити зону земельного сервітуту, площею 11,0 кв. м, на користь ОСОБА_2 на плані зазначено штриховкою червоного кольору.

Лінія поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:04:004:0233 вказана на викопіровці плану земельної ділянки червоним кольором і проходить по крапках А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л.

Синім кольором зазначена земельна ділянка, запропонована ОСОБА_2 .

Червоним кольором зазначена земельна ділянка, запропонована ОСОБА_1 .

Штриховкою червоного кольору зазначена зона земельного сервітуту, площею 11,0 кв. м, на земельній ділянці, запропонованій ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:04:004:0235, площею 811 кв. м, поділена наступним чином:

ОСОБА_2 запропонована земельна ділянка, площею 405 кв. м (на плані зазначена синім кольором зі штриховкою);

ОСОБА_1 запропонована земельна ділянка, площею 406 кв. м (на плані зазначена червоним кольором зі штриховкою).

Лінія поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:04:004:0235 вказана на викопіровці плану земельної ділянки червоним кольором і проходить по крапках ОСОБА_9 кольором зі штриховкою зазначена земельна ділянка, запропонована ОСОБА_2 . Червоним кольором зі штриховкою зазначена земельна ділянка, запропонована ОСОБА_1 .

Згідно з пояснень експерта ОСОБА_4 , допитаної у суді першої інстанції в якості свідка, запропонований нею у висновку від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20 варіант розподілу домоволодіння та земельних ділянок відповідає часткам співвласників та є найменш обтяжливим для сторін. У разі поділу спірних земельних ділянок у спосіб, запропонований у складеному нею висновку, кожен зі сторін матиме окреме подвір`я. У разі необхідності

може бути встановлено земельний сервітут на користь відповідача

для обслуговування та здійснення поточного ремонту житлової прибудови літ. А 1.

Згідно з положеннями частини четвертої та п`ятої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з частиною першою статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При вирішенні спору, визначаючи варіанти розподілу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток

у праві власності на будинок.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16.

Згідно з наданих пояснень ОСОБА_1 порядок користування спірними земельними ділянками було визначено попередніми співвласниками,

а саме нею (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_8 , що підтверджується схематичним планом та висновком технічної експертизи від 22 березня 1986 року (т. 1, а. с. 89-90). Варіант розподілу земельних ділянок, що запропонований експертом ОСОБА_4 у висновку

від 05 листопада 2020 року № 9/5-20, найбільш наближений до порядку, що склався між попередніми співвласниками. На теперішній час існує прохід через її подвір`я. Разом з тим, це створює їй відповідні перешкоди, оскільки ОСОБА_2 та члени його сім`ї, а також інші сторонні особи, які приходять до нього, постійно йдуть через її двір, чим завдають незручностей та порушують її право на приватне життя.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона

повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про доцільність проведення реального поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 5310436100:04:004:0233 та 5310436100:04:004:0235 за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта від 05 листопада 2020 року

№ 9/5-20, складеного ОСОБА_4 , оскільки такий варіант поділу забезпечить рівне дотримання прав та інтересів сторін у справі на вільне володіння та користування майном, а також не призведе у подальшому до надмірного обтяження земельної ділянки, виділеної позивачці, земельними сервітутами. Тоді як запропонований варіант розподілу земельних ділянок

у висновку експерта від 29 березня 2021 року № 13-21, складеного ОСОБА_5 , на який наполягає відповідач, передбачає встановлення двох земельних сервітутів, площею 10 кв. м. та 23 кв. м., на користь ОСОБА_2 задля можливості обслуговування його частки житлового будинку, господарських будівель та споруд і проходу через подвір`я позивачки. При цьому у відповідача є інший доступ до його садиби з боку тупика Кременецького, який обладнаний воротами та хвірткою, що ним належними та допустимими доказами не спростовано.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що частка, яка запропонована ОСОБА_1 експертом для виділу в натурі зі спільного майна,

є меншою за її частку, встановлену правовстановлюючими документами,

на суму (в інвентаризаційних цінах) 9 286,50 грн. Позивачка не заперечувала проти зменшення її частки в правовстановлюючій долі та одержання

від ОСОБА_2 грошової компенсації за таку зменшену частку при виділі в натурі частки зі спільного майна.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних

вимог у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 9 286,50 грн є правильним, оскільки частка ОСОБА_1

у праві власності на спірне нерухоме майно внаслідок реального поділу зменшилася. Крім того, ОСОБА_2 погоджувався у судді першої інстанції із запропонованим експертом ОСОБА_4 варіантом розподілу спірного будинку та господарських споруд.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта ОСОБА_4

від 05 листопада 2020 року № 9/5-20 містить посилання на необхідність встановлення сервітуту на користь ОСОБА_2 , тоді як суд не встановив такий сервітут, судами вірно не взято до уваги, оскільки вказаний висновок експерта не містить посилань на обов`язковість встановлення сервітуту,

а лише вказано про можливість його встановлення у разі такої необхідності. Разом з тим, відповідач зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту в цій справі у строки та в порядку, визначеному положеннями ЦПК України, не пред`являв. А тому відповідні вимоги касаційної скарги є безпідставними.

При цьому, як правильно зазначили суди, ОСОБА_2 реалізував своє право на захист шляхом пред`явлення окремого позову до ОСОБА_1 про поділ земельних ділянок згідно з варіантом, визначеним у висновку експерта від 29 березня 2021 року № 13-21, складеного на його замовлення експертом ОСОБА_5., та встановлення земельного сервітуту.

Посилання апеляційної та касаційної скарги ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання про призначення судової комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка була необхідною, оскільки наявні значені розбіжності у варіантах поділу, запропонованих сторонами, не заслуговують на увагу, так як обставин, які б викликали сумніви у правильності експертних висновків, складених на замовлення сторін у справі, судами не встановлено. При цьому ОСОБА_2 погодився із запропонованим експертом ОСОБА_4 варіантом розподілу спірного будинку та господарських споруд.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом безпідставно

було відмовлено в об`єднанні цієї справи з іншою справою № 524/2926/21 за його позовом до позивачки аналогічного змісту та вимогами про встановлення земельного сервітуту, яка знаходиться у провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі

№ 524/2926/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особи: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту.

Згідно з вимогами статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд, з урахуванням положень частини першої цієї статті, може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.

Між тим, об`єднання кількох позовних вимог в одне провадження недоцільне в тих випадках, коли позовні вимоги виникають з різних правовідносин, врегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети, та коли незважаючи на те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються однією й тією самою галуззю права.

З огляду на предмети позову, а також зважаючи на те, що строк підготовчого засідання, який було продовжено ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2021 року, спливав, суд першої інстанції при вирішенні клопотання відповідача про об`єднання цивільних справ в одне провадження прийшов до вірного висновку, що об`єднання позовів може ускладнити процес розгляду та вирішення спору, що також призведе до порушення строків розгляду справи. Об`єднання позовних вимог у даному випадку не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справ, виконанню завдання цивільного судочинства та є недоцільним.

Оскільки об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоцільність об`єднання в одне провадження вказаних цивільних справ. При цьому, суд обґрунтовано послався на те, що сумісний розгляд вказаних позовних вимог розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи.

Інші доводи касаційної скарги в основному зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частин третьої, п`ятої, шостої, сьомої, восьмої та дев`ятої статті 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних

у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (частина перша статті 108 ЦПК України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року (заява № 71660/11), пункті 80 рішення

у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року (заява

№ 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України»

від 30 березня 2004 року (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини

у справі «Lavents v. Latvia» від 28 листопада 2002 року (заява 58442/00) зазначено, що згідно

зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободСуд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, можна дійти наступних висновків.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням

та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження

у справі.

Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою ОСОБА_1 до її звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування їй витрат на складення такого експертного висновку відсутні.

На підтвердження зазначеного також свідчать норми частини сьомої

статті 106 ЦПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постановівід 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, адміністративне провадження

№ К/9901/31359/20, які суди безпідставно не взяли до уваги і з яким колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується.

У зв`язку з цим у цій частині судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі майна та визнання права власності залишити без змін.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року в частині стягнення витрат на проведення геодезичних обмірів та експертизи у розмірі 9 500 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягнені цих витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець