ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 527/196/16-к
провадження № 51-2484 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції
особи, кримінальне провадження
щодо якої закрито ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , котра брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170000000675 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився в с. Антонівка Шполянського району Черкаської області, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_6 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Прийнято рішення щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 7 серпня 2015 року приблизно о 17:25, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz 210 D», державний номерний знак НОМЕР_1 ,рухаючись по автодорозі сполученням «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» в межах Глобинського району Полтавської області зі сторони с. Бугаївка в напрямку смт Градизьк в районі с. Броварки, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), під час виникнення небезпеки або перешкоди для руху несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості, допустив наїзд передньою частиною автомобіля на ліву частину велосипеда під керуванням ОСОБА_10 , котрий почав виконувати маневр повороту праворуч, перетинаючи основні смуги руху автомобіля, тим самим порушивши вимоги п. 1.2, п. 10.1 та п. 11.2 ПДР і створивши небезпеку для руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження та загинув на місці події.
26 травня 2022 року Полтавський апеляційний суд скасував вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_6 та закрив кримінальне провадження відносно останнього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на безпідставність проведення слідчого експерименту та комісійної судової автотехнічної експертизи під час апеляційного розгляду. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції, скасовуючи обвинувальний вирок місцевого суду відносно ОСОБА_6 та закриваючи кримінальне провадження щодо нього, свого рішення належним чином не обґрунтував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 письмово підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 в повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 .
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 вважав доводи касаційної скарги прокурора обґрунтованими.
Особа, щодо якої кримінальне провадження закрито - ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Захисник ОСОБА_7 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив залишити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Оскаржувана прокурором ухвала апеляційного суду про скасування обвинувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення вказаним вимогам закону відповідає.
Таке рішення суд апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Як встановлено апеляційним судом, в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, судом першої інстанції було покладено: показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , потерпілої ОСОБА_11 , експерта ОСОБА_15 , дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових документів.
За результатами дослідження цих доказів місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Однак, перевіривши вирок в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповноти судового розгляду, недопустимості окремих доказів, частково повторно дослідивши докази в порядку ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
Так, диспозиція ст. 286 КК є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Для з`ясування наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, мають бути встановлені три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.
При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити та встановити порушення ПДР, які мали місце, але водночас він повинен зазначити у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу цього злочину.
У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу злочину потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Так, згідно з журналами судових засідань та технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судовий процес у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням сторони захисту повторно дослідив висновок судової автотехнічної експертизи № 1/3 від 11 грудня 2015 року, покладений місцевим судом в основу обвинувального вироку, та висновок судової автотехнічної експертизи № 4/1207 від 27 червня 2017 року, який був критично оцінений судом першої інстанції і не взятий до уваги, однак, на думку захисника, є доказом невинуватості ОСОБА_6 . Також було допитано судових експертів, котрі проводили ці експертизи.
Оскільки за результатами повторного дослідження висновків експертиз було встановлено наявність в них суперечностей, тому з метою їх усунення прокурор та захисник у судовому засіданні, яке відбулося 30 вересня 2020 року, заявили клопотання про проведення комісійної судової автотехнічної експертизи. При цьому стороною захисту було також заявлено клопотання про проведення слідчого експерименту з метою отримання вихідних даних для комісійної експертизи, які було задоволено колегією суддів апеляційного суду та постановлено відповідну ухвалу.
Відтак, враховуючи, що фактично ініціатором проведення комісійної експертизи була прокурор, а слідчого експерименту - захисник, доводи касаційної скарги прокурора про безпідставність їх проведення під час апеляційного розгляду є неспроможними.
Разом з цим, відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 527/528 від 29 квітня 2021 року водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості своєчасним екстреним гальмуванням без зміни напрямку свого руху попередити наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 . В даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_6 не вбачається невідповідності вимогам ПДР, які з технічної токи зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Натомість у велосипедиста ОСОБА_10 була можливість запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 , яка полягала у переконанні в безпеці виконання маневру праворуч, тобто дотриманні вимог п. 10.1 ПДР.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінивши вказаний висновок комісійної судової автотехнічної експертизи за вимогами ст. 94 КПК та з огляду на ті фактичні обставини ДТП, які були встановлені місцевим судом і які у своїй сукупності отримали належну оцінку апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та закрив кримінальне провадження відносно нього, при цьому навів детальні мотиви прийнятого рішення.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції оскільки немає підстав вважати їх сумнівними чи необґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3