ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 527/3078/23
провадження № 61-847св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради, Служба у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Валенко Катерини Павлівни на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року у складі судді Левицької Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради та Служба у справах дітей Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
2. Позов мотивовано тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем
з 27 травня 2017 року по 03 грудня 2019 року , під час якого народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який періодично проживав, то з матір`ю, то з батьком.
3. Станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_3 перебував у батька і згодом вона дізналася, що ОСОБА_2 начебто поїхав із сином в м. Кременчук Полтавської області. Позивачка, вже будучи вагітною другою дитиною, евакуювалась значно пізніше до Чернівецької області в с. Тарасівці, де проживає і тепер.
4. Зазначала, що виходячи з об`єктивних життєвих обставин і в добровільному порядку вони з відповідачем досягли згоди, що їх малолітній син проживатиме з батьком. Ані до суду, ані через органи опіки та піклування вона не зверталася із заявами про визначення місця проживання сина з нею.
5. Проте ОСОБА_2 не відповідав на її дзвінки, навмисно не повідомляв їй місцезнаходження сина, таким чином не надаючи їй, як матері, можливості спілкуватись з дитиною, тому вона змушена була звернутися до органів поліції, прокуратури, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою встановлення місця проживання сина.
6. На даний час вона має ще одну дитину (донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від спільного проживання однією сім`єю з іншим чоловіком, по місцю проживання як ВПО характеризується позитивно, вважається такою, що не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Питань з приводу неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини по місцю проживання немає.
7. Вказувала, що виплатила заборгованість зі сплати аліментів і надалі сплачує кошти на утримання сина, хоче і здатна здійснювати належним чином свої обов`язки та користуватись своїми правами щодо спілкування з сином.
8. Посилаючись на викладене, просила суд зообов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином; не чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого засобу зв`язку; визначити способи участі у вихованні та спілкуванні з сином за наступним графіком побачень з дитиною:
- з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду (адаптаційний період), в присутності батька дитини;
- з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших трьох місяців з моменту постановлення рішення суду, без присутності батька дитини;
- у літній час: друга половина червня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, мати можливість забирати дитину до себе по місцю проживання або на відпочинок без присутності батька, з повідомленням останнього про місце перебування сина. За результатами домовленості між батьками період може бути змінений;
- за бажанням дитини та за домовленістю між її батьком та матір`ю може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері з сином.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 03 грудня 2024 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку за попереднім узгодженням між ними, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини.
Визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином за наступним графіком побачень з дитиною:
з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з моменту ухвалення рішення суду, в присутності батька дитини;
з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з моменту ухвалення рішення суду, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини.
За бажанням сина та за домовленістю між його батьками може бути погоджено додатковий час та порядок побачень матері ОСОБА_1 з дитиною.
В іншій частині позову відмовлено.
10. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування матері з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини чи про негативний вплив на дитину.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Валенко К. П. на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку за попереднім узгодженням між ними, з урахуванням вікових особливостей, розпорядку дня та бажання дитини. В частині визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною рішення місцевого суду змінити, визначивши способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 за наступним графіком побачень з дитиною: з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно протягом перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності батька дитини; з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв кожну суботу другого або (за домовленістю) четвертого тижня щомісячно після спливу перших шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, в присутності, або без присутності батька дитини, з урахуванням розпорядку дня та бажання дитини. Виключити з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою» як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 10 червня 2021 року в справі № 11-104сап21, від 12 січня 2023 року в справі № 607/1377/22, від 25 березня 2024 року в справі № 742/1716/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга мотивована тим, що вимога про встановлення способу участі у вихованні дитини та вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні є різними вимогами, які не залежать одна від одної, а отже задоволення однієї не ставиться в залежність від задоволення іншої.
16. Суди попередніх інстанцій, вбачаючи підстави для визначення порядку участі позивача у спілкуванні та у вихованні сина шляхом їх спілкування засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку, мали визначити це як один із способів порядку її участі, як от визначений судом графік зустрічей позивача з сином, однак, не шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкод позивачці у спілкуванні з сином, оскільки задоволення такої вимоги можливе виключно за наявності таких перешкод.
17. Однак судами попередніх інстанцій не було встановлено вчинення відповідачем будь-яких перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина.
18. Також просив виключити з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою» як таке, що не відповідає встановленим обставинам справи.
19. Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення визначив дію рішення з моменту постановлення рішення суду, проте рішення суду щодо визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини не підпадає під категорію справ, визначених статтею 430 ЦПК України, де суд допускає негайне виконання рішень. Отже суд першої інстанції помилково визначив початок відліку шестимісячного строку адаптаційного періоду з посиланням на момент постановлення рішення суду.
20. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, що свідчить про поверхневий (формальний) підхід суду апеляційної інстанції до вирішення спору.
21. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 серпня 2017 року.
23. Сторони в добровільному порядку не визначили способи участі матері у спілкування та вихованні сина.
24. Відповідно до довідки про місце фактичного проживання від 11 липня
2023 року № 02-43\263 дитина проживає разом з батьком ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
25. З акту від 20 грудня 2023 року № 304 обстеження умов проживання за місцем проживання відповідача з сином вбачається, що для виховання та розвитку дитини є окремо облаштоване місце для сну та відпочинку, постільна білизна в задовільному стані, одяг в наявності та відповідає сезону, в наявності багато дитячих іграшок.
26. Згідно з інформації, наданої КНП «Глобинська міська лікарня» від 13 липня 2023 року № 865, ОСОБА_3 звертався амбулаторно за медичною допомогою в приймальне відділення 18 червня 2023 року, з пацієнтом був тато -
ОСОБА_2 . ОСОБА_1 як законний представник малолітнього із запитом по питаннях, пов`язаних з його здоров`ям, не зверталась.
27. З інформації щодо родини вихованця ясел - садка від 08 грудня 2021 року
№ 313 вбачається, що ОСОБА_3 відвідував ясла - садок з 13 січня
2020 року. Дитина мешкає разом з батьком та мачухою. До дитячого садка дитину приводить батько, забирає батько або мачуха. За час відвідування дитиною спеціальної групи компенсуючого типу № 5 мати у садочку жодного разу не з`являлася, дитину не приводила і не забирала, батьківські збори не відвідувала, успіхами сина не цікавилась.
28. Відповідно до психолого - педагогічної характеристики ОСОБА_3 , вихованця ГЗДО № 1 «Дзвіночок», ОСОБА_3 відвідує заклад з 24 січня 2023 року, у вихованні дитини активну участь приймають батько та мачуха, яку хлопчик називає мамою. Дитина з нетерпінням чекає приходу батька та названої мами і ділиться з ними своїми враженнями про прожитий день. Мати дитини,
ОСОБА_1 , не цікавилась життям і розвитком дитини в садочку.
29. Згідно з інформацією ГЗДО № 1 «Дзвіночок» від 17 жовтня 2023 року
№ 61\02-25 специфічних психологічних особливостей у ставленні дитини до батьків та інших членів родини не спостерігалось. Дитина з повагою і любов`ю відгукується про батька та про названу маму. Хлопчик проживає у дружній родині, де про нього піклуються і створюють усі умови для розвитку. ОСОБА_3 любить тата, цінує його турботу і піклування.
30. Відповідач працює на посаді юрисконсульта у відділі претензійно - позовної роботи юридичного управління ТОВ «Глобинський м`ясокомбінат» та згідно характеристики від 07 липня 2023 року за місцем роботи характеризується позитивно.
31. Позивачка фактично проживає в м. Новоселиця Чернівецького району Чернівецької області.
32. ОСОБА_1 має ще одну малолітню дитину ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
33. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно, що підтверджується довідкою - характеристикою, виданою Тарасовецьким старостинським округом № 3 Чернівецького району Чернівецької області
04 жовтня 2023 року за № 241.
34. ОСОБА_1 на диспансерному обліку у психіатра не перебуває, у лікаря нарколога не зареєстрована.
35. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30 січня 2024 року умови проживання за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_2 задовільні, в той же час будинок потребує косметичного ремонту. Є речі особистого вжитку, іграшки, ліжко, запас коштів для годування, зі слів
ОСОБА_1 сім`я з грудня 2023 року проживає за вказаною адресою з дозволу власників будинку та має можливість для розміщення та тимчасового проживання ще однієї дитини.
36. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 липня 2021 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .
37. Згідно з довідкою Сєвєродонецького відділу ДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області від 14 червня 2023 року заборгованість з аліментів станом на 31 травня 2023 року складає 1107,40 грн.
38. Згідно з довідкою Сєвєродонецького відділу ДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області від 27 листопада 2023 року заборгованість з аліментів станом на 27 листопада 2023 року складає 2895,65 грн.
39. Рішенням виконавчого комітету Глобинської міської ради від 28 грудня
2023 року № 481 «Про затвердження висновку про спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина» затверджено висновок Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Глобинської міської ради, відповідно до якого комісія вважає, що батькам необхідно налагодити конструктивну комунікацію між собою для вирішення питань, пов`язаних із вихованням сина, поступово налагоджувати спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до матері шляхом їхніх зустрічей, які мають відбуватись за участю батька або іншої третьої особи, яка є безпечною для дитини. Зустрічі мають відбуватись у спокійній та безпечній атмосфері. Після налагодження довірливих стосунків матері з дитиною, розглянути питання про встановлення стабільного графіка зустрічей, який враховуватиме бажання та інтереси дитини
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
40. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
47. Переглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
48. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
49. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
50. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
51. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
52. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
53. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
54. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
55. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
56. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
57. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
58. Згідно зі статтею 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
59. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
60. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
61. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
62. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
63. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
64. Статтею 157 СК Українипередбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
65. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
66. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
67. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
68. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
69. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
70. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
71. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони в добровільному порядку не визначили способи участі матері у спілкування та вихованні сина.
72. Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу між сторонами у грудні 2019 року малолітній син сторін періодично проживав то з матір`ю, то з батьком, станом на 24 лютого 2022 року перебував у батька, з яким виїхав до м. Кременчук Полтавської області. Позивачка евакуювалась до Чернівецької області, с. Тарасівці, де проживає і тепер.
73. Зазначала, що, виходячи з об`єктивних життєвих обставин, в добровільному порядку вони з відповідачем досягли згоди, що їх малолітній син проживатиме з батьком. Ані до суду, ані через органи опіки та піклування вона не зверталася із заявами про визначення місця проживання сина з нею.
74. Водночас ОСОБА_2 не надавав їй як матері можливості спілкуватись з дитиною, тому вона змушена була звернутися до органів поліції, прокуратури, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою встановлення місця проживання сина.
75. Посилалася на необхідність усунення перешкод у спілкуванні з сином та бажання відновити психоемоційний контакт з ним.
76. Встановивши відсутність обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивачки з сином буде перешкоджати його нормальному розвитку, негативно впливати на його благополуччя, з метою повноцінного виховання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його розвитку, задоволення життєво важливих потреб та зростання під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, а також врахувавши, що ОСОБА_1 тривалий час (понад 2 роки) не спілкувалася з сином, ОСОБА_3 називає мамою дружину відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доцільним та необхідним є адаптаційний період терміном 6 місяців, протягом якого спілкування відбуватиметься нетривалий час та в присутності батька дитини.
77. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно зазначив, що для встановлення нормальних взаємовідносин з дитиною потрібен час, спілкування мами з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв`язку у будь-який час є неможливим, так як батько дитини офіційно працює, а спілкування, з урахуванням віку дитини, відбуватиметься по телефону батька. Крім того, дитина має свій розпорядок дня, харчування, навчання тощо, що також має враховуватись при спілкуванні між ними.
78. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено вчинення відповідачем будь-яких перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина, спростовуються матеріалами справи.
79. Так, зокрема, матеріали справи містять заяву позивачки до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області від 14 жовтня 2022 року, скаргу до Головного управління національної поліції в Полтавській області
від 18 листопада 2022 року, скаргу до Полтавської обласної прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 05 січня 2023 року, заяву на адресу Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Полтавській області від 14 березня 2023 року, з приводу встановлення фактичного місця перебування її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який евакуювався з м. Сєвєродонецька Луганської області разом з батьком ОСОБА_2 , а також відповіді зазначених органів державної влади, що безсумнівно підтверджує вчинення відповідачем перешкод позивачці у спілкуванні та вихованні сина.
80. З огляду на вказане відсутні підстави й для виключення з мотивувальної частини рішення формулювання: «… та була позбавлена спілкування з мамою».
81. Мати, яка проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
82. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з нею.
83. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення ЄСПЛ Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
84. Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ Йохансен проти Норвегії», 07 серпня 1996 року).
85. У § 54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
86. Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня
2025 року у справі № 285/7632/23 (провадження № 61-14136св24).
87. Крім того, апеляційний суд зазначав, що обов`язок відповідача не перешкоджати, тобто надавати можливість позивачці спілкуватись із сином засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку стосується не заборони поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні її права, а є способом участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.
88. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково визначив початок відліку шестимісячного строку адаптаційного періоду з посиланням на момент постановлення рішення суду, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують
89. Зважаючи на вищевикладене у сукупності доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
91. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
92. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
93. Переглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Валенко Катерини Павлівни залишити без задоволення.
2. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2024 року в оскаржуваній частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян