ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 530/879/18
Провадження № 14-518цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М. у цивільній справі за позовом заступника прокурора Полтавської області до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Рукіс», третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської районної державної адміністрації в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі і
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2018 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Зіньківська РДА) від 19 жовтня 2012 № 411 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70, про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 76,45 га (кадастровий номер 532138400000:024:0001), розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області (далі - спірна ділянка).
1.1. Визнати недійсними договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , площею 76,45 га, та припинити на майбутнє його дію.
1.2. Визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки, укладений 12 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Рукіс» (далі - ФГ «Рукіс»).
1.3. Зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ «Рукіс» повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області спірну земельну ділянку.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства розпорядженням Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 76,45 га ріллі для передачі в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі. У подальшому Зіньківська РДА прийняла розпорядження від 07 лютого 2012 року № 70 про затвердження проектної документації із землеустрою та передання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державної власності.
2.1. 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Право оренди за цим договором зареєстроване 01 березня 2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
2.2. Однак з метою реалізації права на створення фермерського господарства Зіньківська РДА видала розпорядження від 29 червня 2010 року № 241 яким громадянину ОСОБА_1 вже були надані в оренду сім земельних ділянок загальною площею 190,54 га. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладені відповідні договори оренди. 09 вересня 2010 року ці договори пройшли державну реєстрацію, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.
2.3. У подальшому ОСОБА_1 засноване фермерське господарство (ФГ «Рукіс»), яке 23 вересня 2010 року було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
2.4. 12 червня 2012 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в суборенду ФГ «Рукіс», засновником якого він є. Право суборенди зареєстроване 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
2.5. Таким чином, на момент прийняття Зіньківською РДА спірних розпоряджень від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70 і укладання 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки ФГ «Рукіс», засновником якого є ОСОБА_1 , уже набуло статусу юридичної особи та мало в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
2.6. ОСОБА_1 як громадянин уже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а отримання ним в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», оскільки ця земельна ділянка отримана ним без проведення земельних торгів.
2.7. Враховуючи викладене, оспорювані розпорядження Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70, а також договір оренди спірної земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, укладений між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , і договір суборенди від 12 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Рукіс», були укладені з порушенням вимог законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. РішеннямЗіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
3.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2010 року та 12 січня 2012 року подані з дотриманням вимог частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки ним чітко зазначені розмір і місце розташування ділянки, вказане обґрунтування ведення фермерського господарства, надані документи, що підтверджують його особу, освіту та стаж роботи, при цьому Закон України «Про фермерське господарство» не вимагає надання доказів наявності сільськогосподарської техніки, інших засобів обробітку землі для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. Цей Закон не обмежує можливості створення фермерського господарства одноосібно громадянином України. Оспорювані розпорядження Зіньківської РДА винесені у межах наданих їй повноважень.
3.2. Також суд першої інстанції зазначив, що прокурор не дотримався встановленого законодавством строку позовної давності, оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
4. Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційна скарга прокуратури задоволена частково, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року скасоване, а провадження у справі закрите.
4.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок загальною площею 190,54 га ОСОБА_1 заснував фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа, отже, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактично заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у справі мають бути юридичні особи.
4.2. Таким чином, ОСОБА_1 , подаючи заяву про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою спірної земельної ділянки, яка є предметом цього спору, зазначив мету - передача земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. На час подачі цієї заяви вже було створено ФГ «Рукіс», а ОСОБА_1 як його керівник та підписант діяв у межах наданих повноважень. Отже, у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої фермерському господарству в оренду, та має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
5. У травні 2019 року Прокуратура Полтавської області подала до Верховного Cуду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати цю постанову та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, неправильно застосував до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та дійшов помилкового висновку, що цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
6.1. Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.
6.2. Спірні розпорядження Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 і від 07 лютого 2012 року № 70 та оскаржуваний договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , не стосуються прав та обов`язків ФГ «Рукіс», оскільки із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ «Рукіс» не зверталося та в установленому законом порядку її не отримувало. У цій справі спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як фізичній особі, а відтак ототожнення судом апеляційної інстанції фізичної особи та фермерського господарства є безпідставним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
7. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрите касаційне провадження в зазначеній справі.
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційногоцивільного суду ухвалою від 04 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
9. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справа прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція інших учасників справи
10. У червні 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції,просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року залишити без змін.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
11. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
12. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
14. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
15. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
16. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
17. Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
18. Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).
19. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
20. Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
21. Статтею 8 цього ж закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
22. Відповідно до вимог статей 89 91 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
23. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
24. Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
25. За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
26. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.
27. Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами та органами державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
28. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що передається в оренду для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі, на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів.
29. Розпорядженням Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 затверджений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі. Відтак йому передано в оренду спірну земельну ділянку строком на 10 років. Також ОСОБА_1 рекомендовано укласти відповідний договір оренди землі з районною державною адміністрацією.
30. 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 строком на 10 років передана в оренду спірну земельну ділянку. Право оренди за вищевказаним договором зареєстроване 01 березня 2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
31. Однак на момент видачі Зіньківською РДА розпоряджень від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70 та укладення договору оренди від 15 лютого 2012 року з ОСОБА_1 уже був укладений договір оренди земельної ділянки та ним засновано ФГ «Рукіс».
32. А саме у 2010 році між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 строком на 5 років передана в оренду земельна ділянка загальною площею 59,53 га, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Полтавської області.Цей договір зареєстрований 09 вересня 2010 року у Зінківському районному відділі Полтавської регіональної філії Центр ДЗК за № 041055502190.
33. Після цього ОСОБА_1 заснував фермерське господарство (ФГ «Рукіс»), державна реєстрація якого відбулася 30 вересня 2010 року.
34. Згідно з положеннями оскаржуваного договору оренди від 15 лютого 2012 рокуспірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 як фізичній особі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення.
35. 12 червня 2012 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в суборенду ФГ «Рукіс», засновником якого є він сам. Право суборенди зареєстровано 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
36. Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ «Рукіс» не зверталось, йому вона не виділялася та в установленому порядку не передавалась.
37. З викладеного вбачається, що в цій справі спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 15 лютого 2012 року, укладеного між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 як фізичною особою.
38. Відповідно до приписів частини третьої статті 407 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди спірної земельної ділянки) право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
39. ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду.
40. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про його підвідомчість судам господарської юрисдикції.
41. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц (провадження № 14?83 цс 19) та від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109 цс 19).
42. Отже, оскільки постанова апеляційного суду про закриття провадження у справі перешкоджає провадженню у справі, рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду щодо фактичних обставин справи, від установлення яких залежить правильне визначення характеру спірних правовідносин, застосування відповідних норм матеріального права та вирішення позовних вимог, то постанова Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
43. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
44. Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
45. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
46. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402-404 406 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргузаступника прокурора Полтавської області задовольнити.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач /підпис/В. В. ПророкСудді: /підпис/Н. О. Антонюк /підпис/О. Р. Кібенко /підпис/Т. О. Анцупова /підпис/В. С. Князєв /підпис/С. В. Бакуліна /підпис/Л. М. Лобойко /підпис/В. В. Британчук /підпис/Н. П. Лященко /підпис/М. І. Гриців /підпис/О. Б. Прокопенко /підпис/Д. А. Гудима /підпис/Л. І. Рогач /підпис/В. І. Данішевська /підпис/О. М. Ситнік /підпис/Ж. М. Єленіна /підпис/В. Ю. Уркевич /підпис/О. С. Золотніков /підпис/О. Г. Яновська