№ 536/2248/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року

м. Київ

справа №536/2248/17

адміністративне провадження №К/9901/14428/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

Головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (колегія у складі суддів Подобайло З.Г., Бартош Н.С. ,Тацій Л.В.)

у справі № 536/2248/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.22.03.2018 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

2.Позивач просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

-зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.

3.Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

- зобов`язано Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 9754;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4.Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 в частині задоволення позовних вимог скасовано. Прийнято в цій частині постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 залишено без змін.

5.28.02.2019 ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 за виключними обставинами разом з клопотанням про поновлення строку на звернення з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

6.Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за виключними обставинами відхилено, а заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 536/2248/17 повернуто без розгляду.

7.20.05.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019. Просить її скасувати. а справу направити для продовження розгляду.

8.Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 відкрито касаційне провадження.

9.Відзиву на касаційну скаргу не подано.

ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ

10.Позивач клопотання про поновлення строку на звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення мотивував тим, що в лютому 2019 року він звернувся за консультацією до TOB «Правозахисна організація «Праза» з питанням щодо роз`яснення змін в законодавстві України щодо отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, особою, яка вже отримала таку компенсацію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11.Листом вих. № 3 від 25.02.2019 йому роз`яснено, що рішенням Конституційного суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, було відновлено дію ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на даний час можливо отримати одноразову грошову допомогу та грошову компенсацію за обома вищезазначеними законами. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018 було оприлюднене в Офіційному віснику України 21.08.2018, 2018 р., № 64, стор. 7, стаття 2191, код акта 91166/2018.

12.Тобто, що із заявою про перегляд рішення суду у зв`язку з виключними обставинами мав звернутись на протязі 30 днів з 21.08.2018, але оскільки був не обізнаний про існування цього рішення та дізнався про нього лише звернувшись за юридичною консультацією в лютому 2019 року просив суд поновити строк на звернення до суду з заявою.

13.Зазначає, що у даній справі суд дійшов висновку, що позивач отримав одноразову грошову компенсацію, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 284,4 грн., а тому додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є можливим. Водночас, відповідно до зазначеного рішення Конституційного суду України позивач має право отримати крім компенсації ще одноразову грошову допомогу.

IV. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14.Залишаючи без розгляду заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт необізнаності з оприлюдненим рішення Конституційного суду України та факт звернення позивача за консультацією щодо роз`яснення змін в законодавстві не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Крім того, наведене не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду у разі звернення до суду за захистом свого права.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15.У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, покликаючись на те, що правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду. Отже, вважає, що суд неправомірно відмовив у поновленні строку на звернення до суду.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16.Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права та дійшов такого висновку.

17.У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судом норм процесуального права при постановленні ухвали, якою повернуто без розгляду заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Підставою залишення без розгляду є відмова в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду. Виключною обставиною є рішення Конституційного суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018.

18.Пунктом 1 частини 5 ст. 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

19.Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

20.З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 фактично відмовлено в задоволенні позовних вимог, виходячи з тих мотивів, що позивач отримав допомогу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

21.Одноразова грошова - компенсація, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 284,40 грн. була виплачена ОСОБА_1 в листопаді 2018 року, тобто виплачена ще до звернення до суду з цим позовом.

22.Водночас, позивач стверджує, що рішення Конституційного Суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018 на спірні правовідносини може вплинути, оскільки було відновлено дію ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на даний час можливо отримати одноразову грошову допомогу та грошову компенсацію за обома вищезазначеними законами.

23.Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

24.Частиною 4 статті 366 КАС України встановлено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

25.Отже, цей строк на подання заяви про перегляд може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.

26.Причини несвоєчасності звернення до суду з даною заявою скаржник пояснював необізнаністю з існуванням рішення Конституційного Суду України, яка фактично мала місце з 17.07.2018 (дата прийняття рішення) по лютий 2019 року.

27.Оцінюючи доводи скаржника про поновлення строку звернення до суду, апеляційний суд виходив з відсутності існування об`єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з даною заявою протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018.

28.Верховний суд з цим висновком погоджується.

29.Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

30.Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

31.Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

32.У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

33.Отже, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.

34.Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

35.Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

36.Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

37.Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

38.Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення, наведені ним, належним чином оцінені судом апеляційної інстанцій та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності. При цьому варто зауважити, що перелічені позивачем обставини, на кшталт незнання про існування рішення Конституційного Суду, носять виключно суб`єктивний характер, не є непереборними та пов`язані з поведінкою позивача у спірних правовідносинах.

39.Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій.

40.Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41.З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають, крім того такі відсутні.

Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

СуддяЄзеров А.А.

СуддяСтародуб О.П.