ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 539/2153/21
провадження № 51-1831км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 грудня 2021 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021175570000163, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 13 906 грн на відшкодування шкоди, заподіяної державі вчиненим кримінальним проступком унаслідок незаконного зайняття рибним промислом.
На підставі статей 96-1 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано в дохід держави речові докази у кримінальному провадженні: засіб для вилову риби «Павук» льосковий розміром 2,0 м х 2,0 м із розміром вічка 40 мм та рибу: «синець» - 159 шт, «карась» - 3 шт, «щука» - 1 шт.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 23 березня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 3 травня
2021 року в період з 10:00 по 13:30 незаконно, маючи умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, порушуючи вимоги п. 3.15 наказу Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства», ст. 27 Закону України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ», пунктів 3.14, 3.15 правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, Наказу Управління Державного агентства рибного господарства у Полтавській області від 16 березня 2021 року № 65 «Про встановлення весняно-літньої заборони на лов риби, інших водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах на території, підконтрольній Полтавському рибоохоронному патрулю у 2021 році», за допомогою забороненого знаряддя лову, а саме металевої конструкції «Павук», у заборонений час (період нересту) з р. Удай у с. Тишки Лубенського району Полтавської області виловив рибу «синець» загальною кількістю 159 шт вартістю
85 грн за одиницю, «карась» у кількості 3 шт вартістю 17 грн за одиницю, «щука» у кількості 1 шт вартістю 340 грн за одиницю. У результаті протиправних дій
ОСОБА_1 відповідно до розрахунків за таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» (далі - постанова № 1209), рибогосподарським водним об`єктам України заподіяно істотну шкоду в розмірі 13 906 грн.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_11, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального проступку, передбаченого
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, оскільки розрахунок обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів є неналежним доказом і не підтверджує заподіяння істотної шкоди, а експертизу для встановлення розміру шкоди довкіллю, всупереч висновкам Верховного Суду в аналогічних справах, не проведено.
Крім того, зазначає, що винуватість ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом і суд першої інстанції не спростував належними доказами можливу причетність до вчинення інкримінованого ОСОБА_1 проступку іншої особи.
Захисник звертає увагу на порушення органом досудового розслідування порядку зберігання речових доказів, а саме риби, у зв`язку з чим порушено право сторони захисту на ознайомлення з усіма доказами у кримінальному провадженні.
Вказує, що досудове розслідування в цьому провадженні здійснено неуповноваженою особою, оскільки в матеріалах провадження відсутня постанова про доручення здійснення дізнання, а тому зібрані докази є недопустимими.
Також не погоджується з вирішеним у справі цивільним позовом. На думку захисника, позов вирішено з порушенням вимог закону, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
Оскільки апеляційний суд залишив усе це поза увагою, захисник вважає ухвалу також незаконною.
Позиції інших учасників судового провадження
Учасників судового провадження належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, що підтверджується поштовими повідомленнями.
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника і просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 подали клопотання в яких підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити та провести касаційний розгляд без їх участі.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1 ,
з огляду на наведені вимоги закону колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є показання свідків ОСОБА_2 (старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища) та ОСОБА_3 (начальника відділу Державної екологічної інспекції України). Свідки пояснили суду, що 3 травня 2021 року брали участь у рибоохоронному рейді, під час якого на березі р. Удай виявили ОСОБА_1 , який забороненим засобом «Павуком» здійснював вилов риби. Риба була біля ОСОБА_1 у відкритому мішку, який він добровільно надав для огляду. Як повідомив свідок ОСОБА_3 , ОСОБА_1 пояснив, що знає про заборону вилову риби.
Показання свідків узгоджуються між собою та підтверджуються: даними протоколу огляду від 3 травня 2021 року з відеозаписом до нього території поруч із р. Удай
в с. Тишки Лубенського району, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно видав для огляду виловлену рибу; розрахунком обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, складеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу, згідно з яким ОСОБА_1 своїми діями завдав шкоди в розмірі 13 906 грн.
Доводи захисника про те, що в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, оскільки заподіяння істотної шкоди не доведено належними доказами, а розрахунок обчислення розміру збитків не може замінити висновку експерта, були ретельно перевірені судами попередніх інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними. Колегія суддів погоджується з такими висновками.
Обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями
(що є загальною підставою проведення експертизи у кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Стосовно цього питання Верховний Суд сформулював висновки в постановах від
25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433кмо18) та 21 квітня 2021 року (справа № 708/392/18, провадження № 51-5945км20), згідно з якими імперативність вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, де предметом злочину є гроші або цінні папери, що мають визначений грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків (шкоди), заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, коли достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що розмір відшкодування шкоди, заподіяної цим кримінальним проступком можливо достовірно встановити без спеціальних знань, маючи дані щодо виду та кількості риби, і на підставі простих арифметичних розрахунків. При цьому розмір та вага риби не мають значення.
Розрахунок обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, зроблено відповідно до постанови № 1209.
Суди попередніх інстанцій перевірили наданий розрахунок і арифметичних помилок у ньому не виявили.
Не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і доводи захисника про те, що вину ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом і суди не спростували належними доказами можливу причетність до вчинення інкримінованого
ОСОБА_1 проступку іншої особи.
Зокрема, такі доводи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 . Так, останній пояснив, що на місці події було виявлено лише
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 також здійснював аналогічну протиправну діяльність, але на відстані 10 м.
Крім того, перевіряючи факт причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального проступку, суд мотивовано послався на те, що під час огляду місця події, дізнавач виявив відкритий мішок із рибою, який для огляду добровільно пред`явив саме ОСОБА_1 .
Також, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, обвинувачення було пред`явлене ОСОБА_1 , однак останній у суді першої інстанції відмовився давати показання.
Суд правильно з`ясував обставини кримінального проступку та виклав їх
у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідає диспозиції норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК і правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у ході юридичної оцінки діяння, в касаційній скарзі не міститься.
Доводи захисника про порушення органом досудового розслідування порядку зберігання речових доказів, а саме риби, у зв`язку з чим порушено право сторони захисту на ознайомлення з усіма доказами у кримінальному провадженні, позбавлені підстав.
Чинний кримінальний процесуальний закон, а саме ст. 100 КПК, чітко передбачає порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Зокрема, у ч. 2 цієї статті регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів провадження вбачається, що речові докази, а саме вилучену у
ОСОБА_1 рибу, як продукцію, що швидко псується, за його добровільною згодою передано на зберігання представнику Державної екологічної інспекції для подальшої реалізації та перерахування коштів у дохід держави (а.к.п. 28-35, 68).
Стосовно доводів у скарзі про те, що досудове розслідування в цьому провадженні здійснено неуповноваженою особою, оскільки в матеріалах провадження відсутня постанова про доручення здійснення дізнання, а тому зібрані докази є недопустимими, колегія суддів зазначає таке.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор надала постанову начальника сектору дізнання Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області
від 4 травня 2021 року про доручення здійснення дізнання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021175570000163, дізнавачу СД Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12
Враховуючи викладене, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 здійснювалося уповноваженою на те особою.
Цивільний позов у провадженні вирішено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що оскільки шкоду спричинено Лубенській міській раді вона обґрунтовано стягнута з ОСОБА_1 на її користь. Право Державної екологічної інспекції звернутися до суду із позовом, не позбавляє цього права особу, якій безпосередньо спричинено шкоду.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Усі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Призначене ОСОБА_1 покарання узгоджується з приписами статей 50 65 КК.
Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі сторони захисту, визнав висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1
у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку обґрунтованим,
а правову кваліфікацію його дій правильною. На всі доводи в апеляції суд надав умотивовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам
Істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними причинами для скасування чи зміни судових рішень стосовно ОСОБА_1 з наведених у скарзі підстав під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено, тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 9 грудня 2021 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7