Постанова
Іменем України
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 539/2585/22
провадження № 61-17021св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав
за касаційною скаргою адвоката Якимової Ольги Володимирівни як представника ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2023 року у складі судді Бєссонової Т. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пилипчук Л. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно нього.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що його батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Понад два роки позивач не проживає зі своєю матір`ю, яка не цікавиться його життям, навчанням, розвитком і станом здоров`я, не дбає про його інтереси, не виявляє щодо нього батьківського піклування, матеріальної допомоги не надає, має іншу сім`ю.
Позивач проживає разом зі своїм дядьком ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , де для нього створені всі необхідні умови проживання. Будь-яких перешкод для виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків він не чинить. Дядько неодноразово пропонував відповідачу зайнятися вихованням сина, проте вона цього не бажає робити та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання нею батьківських обов`язків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Лубенський районний суд Полтавської області рішенням від 13 березня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог. Сам по собі факт недостатнього приділення уваги вихованню дитини у цьому випадку не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бондаренко О. В. залишив без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. ОСОБА_2 бажає відновити та зберегти родинні зв`язки зі своїм сином, заперечує проти задоволення позову, що свідчить про її інтерес до дитини, бажання налагодити зв`язок із сином та відновити родинні відносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 листопада 2023 року, адвокат Якимова О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення. яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
На обґрунтування касаційної скаргиадвокат зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди не надали оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених позовних вимог, ухваливши рішення суто на поясненнях відповідача, яка не бере участі у вихованні позивача, умисно не виконує батьківських обов`язків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Рішення про місце проживання ОСОБА_1 після досягнення ним 14 років, прийняв самостійно на підставі частини третьої статті 160 СК України. ОСОБА_1 проживає із родичами, з якими у відповідача ОСОБА_2 склалися неприязні відносини.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 19 вересня 2022 року комісія в складі ОСОБА_7 - голови вуличного комітету, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , мешканців вул. Суворова, з виходом на місце адресою: АДРЕСА_2 , провели обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 і встановили, що житло розташоване в одноповерховому будинку, де є дві квартири. Квартира АДРЕСА_3 складається з чотирьох кімнат, кухні та санвузла і належить на праві власності ОСОБА_10 (бабуся ОСОБА_1 ). ОСОБА_1 має окрему мебльовану кімнату. Санітарно-гігієнічні умови задовільні. Опалення газом, централізоване водопостачання. За зазначеною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_11 (прабабуся ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (дядько ОСОБА_1 ).
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2021 року ОСОБА_2 притягнено до відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП. ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначала, що з моменту як син перестав з нею проживати, вона не допомагала йому матеріально, лише інколи телефонувала та цікавилась його успіхами у школі. Її мати та брат не дозволяють їй бачитись з сином, а коли вона приходить, то виганяють її.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 травня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 184 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
З характеристики, виданої ФОП ОСОБА_12 , відомо, що ОСОБА_2 з 01 листопада 2021 року працює на ПП «Лубенський хлібозавод» кондитером. За час роботи проявила себе як дисциплінований та кваліфікований працівник. Завжди відповідально ставиться до своїх обов`язків, сумлінно виконує свою роботу. Стримана, у колективі користується повагою та авторитетом.
Згідно з характеристикою від 09 жовтня 2022 року ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. Доброзичлива, готова прийти на допомогу, якщо просять сусіди. Із сусідами підтримує добрі відносини, працьовита та ввічлива. До наркотичних засобів ставиться негативно. Зі слів сусідів, алкоголь не вживає. За період проживання скарг від сусідів не надходило.
ОСОБА_1 навчався в Лубенському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4 з 2012 до 2021 року. Мати дитини, ОСОБА_2 , постійно підтримувала зв`язок зі школою і класним керівником. За період навчання дитина була доглянута, охайна. Забезпечений канцелярським приладдям. Регулярно відвідував уроки. Мати завжди цікавилась шкільним життям дитини, спілкувалась з педагогами особисто, телефонувала класному керівнику, приходила на виступи театрального колективу, учасником якого багато років був ОСОБА_13 . Вона неодноразово допомагала класному керівнику з організацією екскурсій. Систематично відвідувала батьківські збори, що підтверджується актом про участь батьків у вихованні дитини Лубенського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 4 Лубенської міської ради Полтавської області від 13 жовтня 2022 року.
Згідно з довідкою відокремленого структурного підрозділу № 6 м. Лубни КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 13 жовтня 2022 року № 1624 ОСОБА_2 під наркологічним спостереженням в ВСП № 6 м. Лубни КП «ПО ЦТЗ ПОР» не перебуває.
Відповідно до акта обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 від 23 листопада 2022 року за адресою: АДРЕСА_4 , у будинку прибрано, тепло. У помешканні є сучасна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості. Для дітей облаштована окрема кімната, де є місця для сну і відпочинку, виконання уроків, шафа для зберігання одягу та особистих речей. Старший син ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на час обстеження проживає у бабусі, причиною цього є непорозуміння із вітчимом.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради від 01 листопада 2022 року № 01-16/1330 Служба вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_1 . ОСОБА_14 створені належні умови для життя і розвитку сина, вона піклується про його духовний та фізичний розвиток, цікавиться життям, здоров`ям дитини, постійно підтримує з ним родинні відносини, а отже, не ухиляється від виконання батьківських обов`язків.
Допитані як свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 пояснили, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_13 , не піклується про нього, проживає окремо, не цікавиться його духовним, фізичним розвитком. Хлопчик має проблеми із здоров`ям, але мати не займається ним. Матеріальної допомоги на його утримання не надає. Дзвонить йому пізно ввечері або вночі, п`яна.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою відповідача, часто з нею спілкується, завжди присутня на святах та сімейних заходах в її родині, однак про будь-які проблеми щодо сина ОСОБА_13 їй не відомо.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що відповідач є його дружиною. Вона не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_13 . ОСОБА_2 неодноразово пропонувала ОСОБА_13 проживати разом з ними, однак він відмовляється. У ОСОБА_2 з її рідними склались неприязні стосунки, через що вони налаштовують ОСОБА_13 проти матері. Її рідні завджи ставились до неї негативно. Вона завжди цікавиться сином, його життям, навчанням, здоров`ям. Надає матеріальну допомогу, від якої її рідні відмовляються. Спільний син ОСОБА_17 часто відвідує бабусю та спілкується з братом ОСОБА_13 . Він і ОСОБА_2 передають гостинці ОСОБА_18 , коли він буває у бабусі, та ОСОБА_13 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена. Матеріали справи не місять доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, її винної поведінки, оскільки вона бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, проте через неприязні стосунки з рідними не може налагодити спілкування із сином.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
За встановлених судами фактичних обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, що зазначена в касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки доказів, що знаходиться поза повноваженнями Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Якимової Ольги Володимирівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов