ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1949/19
адміністративне провадження № К/9901/9337/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (головуючий суддя Димерлій О.О., судді Танасогло Т.М., Єщенко О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕКО" (далі - ТОВ "БЕКО") звернулось до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів, якими збільшено митну вартість товарів імпортованих позивачем: від 21 листопада 2018 року № UA508070/2018/000110/2, від 29 листопада 2018 року № UA508070/2018/000115/2, від 30 листопада 2018 року № UA508070/2018/000117/2, від 14 грудня 2018 року № UA508070/2018/000119/2, від 27 грудня 2018 року № UA508070/2018/000122/2.
В обґрунтуванні позовних вимог посилалось на те, що оскаржувані рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийнято з порушенням вимог статей 54-55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки графа 33 вказаного рішення не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Рішення не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Позивач також вказував, що відповідачем не зазначено підстав щодо не підтвердження декларантом числових значень складових митної вартості імпортованого товару та не вказано, які саме документи містять розбіжності, що передбачено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору".
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення Митниці про коригування митної вартості товарів, якими збільшено митну вартість товарів імпортованих ТОВ "БЕКО": від 21 листопада 2018 року № UA508070/2018/000110/2, від 29 листопада 2018 року №UA508070/2018/000 115/2, від 30 листопада 2018 року № UA508070/2018/000117/2, від 14 грудня 2018 року № UA508070/2018/000119/2, від 27 грудня 2018 року №UA508070/2018/000 122/2. Стягнуто з Митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "БЕКО" судовий збір у сумі 9605 грн, шляхом безспірного списання.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості. Водночас, на думку суду, надані ТОВ "БЕКО" до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ТОВ "БЕКО" на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено без розгляду.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ "БЕКО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року залишити в силі. Зокрема, у скарзі позивач зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки на його думку, строк на оскарження рішень Митниці про коригування митної вартості товарів становить 1095 днів, адже має визначатись, виходячи з положень частини п`ятої статті 24 МК України та статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, позивач вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо строків на звернення до суду з позовом про оскарження рішень митниці про коригування митної вартості товарів, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №815/2541/17) та від 28 листопада 2019 року (справа №820/12061/15).
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України», згідно зі статтею 52 КАС України, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та допустити заміну відповідача у цій справі з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Чорноморську митницю Держмитслужби.
Чорноморська митниця Держмитслужби скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді та грудні 2018 року згідно умов укладеного зовнішньоекономічного контракту № KD160401 від 1 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ "БЕКО" та підприємством Yiwu Jinyu Industry and Trade Co., Ltd, Китай, з урахуванням укладених між вказаними сторонами додаткових угод № 1 від 30 березня 2017 року, № 2 від 20 жовтня 2017 року, № 3 від 23 жовтня 2017 року, № 4 від 12 березня 2018 року на митну територію України на умовах CFR Одеса здійснено поставку товарів побутового призначення, обладнання та сировину для виробництва товарів побутового призначення.
З метою проходження митного оформлення вантажу позивачем було подано до Митниці відповідні митні декларації та повний пакет документів, передбачений статтею 53 МК України.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими збільшено митну вартість товарів імпортованих позивачем: від 21 листопада 2018 року № UA508070/2018/000 110/2, від 29 листопада 2018 року № UA508070/2018/000115/2, від 30 листопада 2018 року № UA508070/2018/000117/2, від 14 грудня 2018 року № UA508070/2018/00011 9/2, від 27 грудня 2018 року № UA508070/2018/000122/2.
Не погодившись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості товару, ТОВ "БЕКО" звернулось до суду з позовом у даній справі.
Суд з огляду на підстави касаційного перегляду, а саме порушення норм процесуального права, не дублює встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини у цьому рішенні.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 МК України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
Разом з тим, згідно із частиною п`ятою статті 24 МК України, оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
За приписами статті 29 МК України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Враховуючи те, що позивач у даній справі оскаржує рішення митного органу, які прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України.
Висновок у подібних правовідносинах вже викладався у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року (справа №813/1276/16), від 18 червня 2020 року (справа №805/1536/17-а) та від 18 лютого 2021 року (справа №826/14826/16).
Колегія суддів касаційної інстанції не знаходить передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду.
Відтак, зважаючи на те, що рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняті у листопаді та грудні 2018 року, а ТОВ "БЕКО" звернулося до суду 20 вересня 2019 року, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем попущено строк звернення до суду.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржувану постанову про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на таке.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведені норми у сукупності та взаємозв`язку визначають, що залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Разом з тим, зміст ухваленого у справі рішення свідчать про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, фактично не надавав оцінку поважності підстав пропуску строку звернення до суду.
Так, на думку позивача, ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки ТОВ "БЕКО" вважало, що строк на оскарження рішень Митниці про коригування митної вартості товарів становить 1095 днів, адже має визначатись, виходячи з положень частини п`ятої статті 24 МК України та статті 102 ПК України. Позивач посилався на те, що судова практика щодо застосування строків звернення до суду у спорах про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товарів є неоднозначною, зокрема, у справах №815/2541/17 та №820/12061/15 суди розглядали позов по суті, незважаючи на те, що позов подано за межами шестимісячного строку звернення до суду і Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року та від 28 листопада 2019 року погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вказані доводи ТОВ "БЕКО" підлягали оцінці судом апеляційної інстанції, при наданні оцінки обставинам щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, є передчасними та такими, що сформовані за неповної оцінки обставин щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За змістом частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування П`ятим апеляційним адміністративним судом норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 3 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх