22.08.2023

№ 540/427/17

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 540/427/17

провадження № 61-7118св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» на рішення Машівського районного суду Полтавської області, у складі судді Косик С. М., від 12 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., від 18 березня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» (далі - ТОВ «Приват-Агро-Альянс») про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію і зобов`язання повернути безпідставно набуте майно.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 18 вересня 2016 року ТОВ «Приват-Агро-Альянс» було відкрито зібрано і вивезено сільськогосподарську продукцію, а саме соняшникове насіння, із земельної ділянки загальною площею 5,69 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, що належить йому після померлої ОСОБА_2 . Вказував, що він не перебував із ТОВ «Приват-Агро-Альянс» у цивільно-правових відносинах та жодної угоди на придбання продукції не укладав. Відомості по вказаному факту були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРДР) за фактом незаконного заволодіння майном групою осіб за попередньою змовою.

Із урахуванням зазначеного, позивач за первісним позовом просив позов задовольнити, визнати за ним право власності на 20, 086 тон сільськогосподарської продукції - соняшникового насіння, вирощеного ним в 2016 році на належній йому земельній ділянці площею 5,69 га, кадастровий номер 532085000:00:027:0028, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, та зобов`язати відповідача повернути зазначене майно, яке було безпідставно набуте відповідачем, вилучивши його із незаконного володіння та передавши йому у власність.

У квітні 2020 року ТОВ «Приват-Агро-Альянс» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права власності на сільськогосподарську продукцію.

Свої вимоги ТОВ «Приват-Агро-Альянс» мотивувало тим, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності на насіння соняшнику у кількості 20,086 тон, яке є предметом первісного позову, оскільки у нього відсутні докази про те, що ОСОБА_1 станом на вересень 2016 року виростив сільськогосподарську продукцію чи хоча б мав на меті вирощувати насіння сояшнику. Матеріали справи також не містять жодних доказів про здійснення ОСОБА_1 дій, які б могли бути спрямовані на отримання урожаю сільськогосподарських культур.

Із урахуванням зазначеного, ТОВ «Приват-Агро-Альянс» просило зустрічний позов задовольнити, визнати відсутнім у ОСОБА_1 право власності на насіння соняшнику у кількості 20, 086 тон.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 16 550 кг соняшникового насіння, вирощеного у 2016 році на належній йому на праві власності земельній ділянці, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 5,69 га.

Зобов`язано ТОВ «Приват-Агро-Альянс» повернути ОСОБА_1 16 550 кг соняшникового насіння.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Приват-Агро-Альянс» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем був зібраний урожай соняшника на належній позивачу земельній ділянці, незважаючи на підтвердження ним свого права шляхом надання відповідних документів на земельну ділянку, що свідчить про те, що його право не визнавалось відповідачем, а відтак право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на урожай соняшника на належній йому земельній ділянці площею 5, 69 га. Оскільки ОСОБА_3 зібрав соняшник з частини площі належної позивачу земельної ділянки, яка становить 1 га, що підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_4 , який перебував на полі під час збору урожаю ОСОБА_5 , відповідачем було зібрано урожай соняшника з площі площею 4, 69 га.

Районний суд дійшов висновку, що кількість насіння соняшника, на яке слід визнати право власності за позивачем, підлягає визначенню на підставі довідки Машівської районної державної адміністрації Полтавської області № 01-24/1280 від 18 жовтня 2016 року, у відповідності до якої середня урожайність соняшника у 2016 році по Машівському району Полтавської області становила 35,3 ц/га, а тому, враховуючи площу належної позивачу земельної ділянки, з якої відповідачем був зібраний врожай, вага насіння соняшника складає 16 550, 00 кг.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Приват-Агро-Альянс».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Приват-Агро-Альянс» залишено без задоволення, а рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідач ТОВ «Приват Агро-Альянс» 28 вересня 2016 року без будь-якої правової підстави зібрало урожай, вирощений на земельній ділянці, що належить позивачу за первісним позовом. Оскільки внаслідок безпідставного збору урожаю ТОВ «Приват-Агро-Альянс» з земельної ділянки позивача точні дані щодо його кількості неможливо встановити, районний суд обґрунтовано виходив з середнього показника урожайності соняшника у 2016 році у Машівському районі Полтавської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

26 квітня 2021 року до Верховного Суду ТОВ «Приват-Агро-Альянс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Заявник вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, а також встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що висновки оскаржених судових рішень щодо наявності підстав для задоволення первісного позову ґрунтуються на припущеннях, а також недопустимих доказах. Відомості про середню урожайність соняшнику по району не можуть точно вказувати на конкретну урожайність на земельній ділянці для розрахунку кількості зібраного насіння. Для розрахунку розміру маси урожаю можна використовувати лише точну інформацію, а середні величини не можуть вказувати на реальні показники урожайності конкретно визначеної земельної ділянки.

ТОВ «Приват-Агро-Альянс» звертає увагу на те, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, що він станом на вересень 2016 року виростив (виробив) сільськогосподарську продукцію, або ж мав на меті вирощувати насіння соняшнику, здійснив дії, які були б спрямовані на отримання урожаю насіння соняшника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Приват-Агро-Альянс» про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію і зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та зустрічним позовом ТОВ «Приват-Агро-Альянс» до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права власності на сільськогосподарську продукцію призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,6893 га, кадастровий номер 5323085000:00:027:0028, яку отримав у спадщину на підставі свідоцтва від 22 листопада 2016 року, що знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області і з 29 листопада 2016 року перебуває в оренді строком на 49 років у ОСОБА_4 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності та іншого речового права № 73577899 від 22 листопада 2016 року та № 74301742 від 29 листопада 2016 року, а також договором оренди землі від 23 листопада 2016 року.

У 2016 році ОСОБА_4 на земельній ділянці ОСОБА_1 за згодою останнього здійснив посів насіння соняшнику.

28 вересня 2016 року в с. Павлівка Машівського району Полтавської області на місці знаходження цих земельних ділянок працівниками відповідача проводився збір урожаю, працювало три комбайни, які скошували соняшник та вивозили його автомобілем «КАМАЗ» з причепом.

Вказане було підтверджено показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і узгоджується із показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (працівників ТОВ «Приват-Агро-Альянс») щодо обставин збирання врожаю у вересні 2016 року.

Згідно з протоколом огляду місця події від 28 вересня 2016 року, складеним у кримінальному провадженні № 12016170250000293 за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, в с. Павлівка Машівського району Полтавської області на місці зростання соняшника площею близько 40 га працювало три комбайни, які його скошували, та автомобіль «КАМАЗ» з причепом, за допомогою якого він вивозився. З лицевої та бокових сторін від оглядової ділянки мається ґрунтова дорога, з тильного боку сусідня земельна ділянка, на якій зростає кукурудза.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (працівники поліції) показали, що вони виїжджали в с. Павлівка Машівського району Полтавської області за заявою ОСОБА_4 , на полі працювала техніка ТОВ «Приват-Агро-Альянс», збирали урожай соняшника, який був майже скошений. Вони забезпечували охорону громадського порядку, працівники ТОВ «Приват-Агро-Альянс» на місці відмовилися давати покази, а тому слідчий викликав їх до райвідділу.

Свідок ОСОБА_4 показав, що дійсно, на ділянці ОСОБА_1 та на своїй ділянці сіяв соняшник він, до укладення договору оренди він також засівав поле позивача, оскільки має власну техніку, а після укладення договору вже користується полем. ОСОБА_5 приїхав збирати урожай на його ділянці та ділянці ОСОБА_1 , але оскільки комбайн зламався, він зібрав урожай на одному гектарі поля, що належить ОСОБА_1 , після чого він відмовився від його послуг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що в той день був з батьком в смт Машівка та їм подзвонили з дому, повідомили що ТОВ «Приват-Агро-Альянс» збирає соняшник з належного їм поля. Коли на поле приїхала техніка, невідомі люди взяли його в оточення, а тому доступу до нього не було, йому також погрожували та намагалися побити люди, які охороняли поле. Після приїзду поліції їм надавалися документи, але вони нічого не вдіяли, і соняшник був скошений. На полях відповідача була засіяна кукурудза. Також повідомив, що вони з батьком самостійно обробляють поле, в тому числі засівали соняшником належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Представником відповідача не заперечувався факт перебування 28 вересня 2016 року техніки ТОВ «Приват-Агро-Альянс» на полі в с. Павлівка Машівського району Полтавської області, яке позначене на схемі як поле № 4, при цьому представник відповідача стверджував, що техніка відповідача збирала урожай лише з належних підприємству на праві користування земельних ділянках, на підтвердження чого надав план-схему земельних ділянок (поля № 4), які перебувають в оренді у ТОВ «Приват-Агро-Альянс» на підставі укладених договорів оренди із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , а також шляхових листів від 28 вересня 2016 року, згідно з якими техніка товариства працювала на полі № 4 в с. Павлівка, тобто там, де знаходиться належна позивачу земельна ділянка.

Згідно інформації, викладеної у довідці Машівської районної державної адміністрації Полтавської області № 01-24/1280 від 18 жовтня 2016 року, середня урожайність соняшника у 2016 році по Машівському району Полтавської області становила 35,3 ц/га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 189 ЦК України передбачено, що продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

При цьому статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,

і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Главою 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач без належних на те правових підстав зібрав урожай насіння соняшника, яке було вирощено на належній позивачу земельній ділянці. Факт збирання урожаю соняшника підтверджується письмовим доказом - протоколом огляду місця події від 28 вересня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016170250000293, а також показами свідків, які перебували на місті збору урожаю 28 вересня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами спору відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування відповідачем належною позивачу земельною ділянкою, площею 5,6893 га, кадастровий номер 5323085000:00:027:0028. Відповідачем за первісним позовом не надано доказів існування договірних правовідносин з приводу користування спірною земельною ділянкою із спадкодавцем.

ТОВ «Приват-Агро-Альянс» не надало належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що належну позивачу земельну ділянку було засіяно насінням соняшника саме ТОВ «Приват-Агро-Альянс», що ставить під сумнів правомірність дій зі збору урожаю соняшника, вирощеного на належній позивачу земельній ділянці.

При визначенні розміру неправомірно набутого ТОВ «Приват-Агро-Альянс» насіння соняшника судами взято до уваги довідку Машівської районної державної адміністрації Полтавської області № 01-24/1280 від 18 жовтня 2016 року щодо середньої урожайності соняшника у 2016 році по Машівському району Полтавської області. Відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів на спростування інформації щодо урожайності соняшника у 2016 році по Машівському району Полтавської області або збору урожаю із земельної ділянки позивача у меншому розмірі.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, висловленими у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 540/1433/16-ц (провадження № 61-11593св19).

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки суду першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс»залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович