№ 541/1799/19

Постанова

Іменем України

21 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 541/1799/19

провадження № 61-15336св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Господар», державний реєстратор Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марина Сергіївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар» (далі - ТОВ «Господар»), державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни (далі - державний реєстратор) про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права.

Позов мотивований тим, що 10 липня 2014 року та пізніше, 12 грудня 2014 року, він звертався до ГУ Держземагенства з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району. У задоволенні поданих клопотань листами від 14 серпня 2014 року та від 31 січня 2015 року, йому було відмовлено.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15 вказані рішення ГУ Держземагенства визнано протиправними та скасовані.

Починаючи з 23 листопада 2015 року його клопотання від 12 грудня 2014 року мало б бути розглянуто ГУ Держземагенства, в свою чергу останнім його клопотання залишилися без розгляду. Натомість, 06 грудня 2018 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Просив суд:

визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру за номерами 8412 - СГ від 06 грудня 2018 року і 3572-СГ від 23 травня 2019 року;

скасувати запис у Поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0383, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області,

визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора від 06 червня 2019 року № 47240993 / дата державної реєстрації права власності - 03 червня 2019 року та запис про право власності № 31895617 / про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після оскарження рішення ГУ Держземагенства позивачем не вчинено жодних дій для отримання спірної земельної ділянки в оренду. На ГУ Держземагенство області не покладено обов`язку самостійно вчиняти дії на користь позивача, у тому числі, і на отримання ним спірної земельної ділянки. Під час видачі ГУ Держгеокадастру оскаржуваних наказів земельна ділянка ОСОБА_2 не була обтяжена жодними правами третіх осіб. Позивачем не наведено належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки щодо якої останнім була подана заява. Позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення ТОВ «Господар» та державним реєстратором його прав.

Отже, позивач не виконав вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, який ґрунтувався на недопустимих у доказуванні припущеннях, які не можуть бути покладені в основу рішення суду, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ГУ Держземагентства подане ОСОБА_1 клопотання від 12 грудня 2014 року повторно не розглянуло. Вказана обставина не впливає на законність дій управління в подальшому з приводу надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_2 та затвердження відповідної документації поданої останнім.

ОСОБА_1 , як особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки, з 2015 року розглядом клопотання не цікавився. В свою чергу, правомірне очікування отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не свідчить про обов`язковість набуття позивачем бажаного права на користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично невизначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах. Позивачем не наведено належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки щодо якої останнім була подана заява.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суб`єкта владних повноважень, особа має правомірні очікування на реалізацію свого законного права щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування, а тому будь-які незаконні дії, бездіяльність та рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які фактично створюють перешкоди для отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою та подальшого позитивного вирішення питання на користь цієї особи, може бути предметом судового оскарження.

З моменту скасування рішення ГУ Держземагентства, клопотання ОСОБА_1 є таким, що не розглянуто, а з огляду на положення частини третьої статті 123 ЗК України таке клопотання підлягало розгляду ГУ Держземагентством у встановленому законом порядку, незалежно від того чи зазначив суд про це у своєму рішенні чи ні. А тому хибними є висновки судів про те, що скаржник зобов`язаний був повторно звертатися до відповідача-2 або до суду, з огляду на те, що суд у своєму рішенні встановив протиправність відмови ГУ Держземагенства у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та скасував таку відмову, а тому позивач правомірно очікував розгляд свого звернення ГУ Держземагентством (далі його правонаступником - ГУ Держгеокадасту). Судами безпідставно залишено поза увагою той факт, що зволікання ГУ Держземагенства, а потім і ГУ Держгеокадастру з надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є свідченням неправомірної поведінки відповідача-2.

Судами не враховано, що саме бездіяльність ГУ Держгеокадастру у вирішенні питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки призвело до того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати земельну ділянку в оренду, у зв`язку із тим, що відповідач-2, діючи недобросовісно по відношенню до нього, надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому передав її у власність відповідачу-1.

Неотримання скаржником права на земельну ділянку, щодо якої ним було подано клопотання, не позбавляє його права на захист у суді свого законного інтересу, який порушений ГУ Держземагентством, виключно з вини якого скаржник не зміг реалізувати свій «законний інтерес» - отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробити його та отримати в оренду земельну ділянку.

Матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яку бажав отримати в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та щодо якої подав клопотання до ГУ Держземагенства знаходиться на схід від с. Черевки та розділена на дві частини балки. Саме у межах однієї із цих частин сформовано, зареєстровано та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, яка є предметом спору у цій справі. Такого висновку можна легко дійти шляхом співставлення бажаного місця розташування земельної ділянки, визначеного позивачем у додатках до клопотання від 12 грудня 2014 року, із відомостями із Державного земельного кадастру, які є офіційними та знаходяться у відкритому доступі, щодо місця знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0383, яка також знаходиться на схід від с. Черевки по одній стороні балки. Відповідне схематичне зображення земельних ділянок дозволяє чітко встановити накладення земельних ділянок одна на одну.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відзив ГУ Держгеокадастру у справі, підписаний ОСОБА_4 , повернуто без розгляду; відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 10 липня 2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагенства з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га, для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району.

Листом від 14 серпня 2014 року за № 31-16-0.4-5742/2-14 ГУ Держземагенства залишило без задоволення клопотання ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року, у зв`язку з тим, що наданий заявником графічний матеріал не дає можливості визначити межі земельної ділянки та відповідно її правовий статус.

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ Держземагенства з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання ГУ Держземагенства прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року за № 31-16-0.4-847/2-15 про залишення клопотання без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року залишена без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держземагенства, викладене у листі від 31 січня 2015 року за № 31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено, оскільки суд не наділений повноваженням перебирати на себе дії покладенні на відповідні органи. Судове рішення не містить зобов`язання розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 12 грудня 2014 року.

Після ухвалення зазначених рішень позивач більше не звертався до ГУ Держземагенства, не замовив розробку проекту землеустрою з використанням правила «мовчазної згоди», а також, не оскаржував бездіяльність органу виконавчої влади з метою отримання відповідного рішення - наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

На підставі звернення ОСОБА_2 , який є учасником бойових дій, ГУ Держгеокадасту наказом № 8412-СГ від 06 грудня 2018 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, та в подальшому виготовив відповідний проєкт землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області за № 3572-СГ від 23 травня 2019 року затверджено проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5323288600:00:002:0383, площею 2 га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області, та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

У частині другій статті 123 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, зацікавлена в одержані в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) вказано, що:

«звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі

№ 541/1809/19-ц (провадження № 61-16031св21) зазначено, що:

«не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 123 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу. Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Згідно висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 823/105/18, зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи. Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому. Разом із цим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18). Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, проте рішенням управління йому було відмовлено. Рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 119,3 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 31 січня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, у справі № 816/2053/15 визнано протиправним та скасовано. Після ухвалення вказаного судового рішення ГУ Держземагенство у Полтавській області у строк, встановлений законом, повторно не розглянуло подане ОСОБА_1 клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 119,3 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12 грудня 2014 року й це надало йому право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди, проте позивач таким правом не скористався. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не оскаржував бездіяльності ГУ Держземагенства у Полтавській області щодо несвоєчасного розгляду питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також ураховуючи те, що позивач, як особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки, з 2015 року розглядом клопотання не цікавився, обґрунтовано вважав, що на преддоговірній стадії поводитися добросовісно, розумно враховуючи інтереси один одного повинно не тільки ГУ Держземагенство у Полтавській області, а й ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що ГУ Держземагенство у Полтавській області після ухвалення судового рішення у справі № 816/2053/15 не втратило повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12 грудня 2014 року і управління було зобов`язано його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результату реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства. Особа, зацікавлена у отриманні земельної ділянки у власність, не позбавлена можливості оскаржити до суду бездіяльність уповноваженого органу щодо нерозгляду у встановлений строк її заяви стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність або оскаржити прийняте цим органом рішення з вказаного питання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка належить ОСОБА_5 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 5323288600:00:002:0384 та визначено фактичні межі, а земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах. Разом із цим, встановивши, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час видання оскаржуваних наказів діяло правомірно та у межах своєї компетенції, а також ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, проте його звернення залишені без задоволення. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держземагенства, викладене у листі від 31 січня 2015 року за № 31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено. З 2015 року позивач не звертався до ГУ Держземагенства та не замовив виготовлення проекту землеустрою. Земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах. Позивач не надав належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_2 на підставі оспорюваних наказів ГУ Держземагенства, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява.

Встановивши, що позивач не довів порушення свого права або інтересу внаслідок прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваних наказів щодо надання ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5323288600:00:002:0383, площею 2 га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо позовних вимог до ТОВ «Господар» та державного реєстратора

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2 і ГУ Держгеокадастру. Тому в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Господар» та державного реєстратора судам слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежних відповідачів. Тому судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі

№ 541/1809/19-ц (провадження № 61-16031св21) та Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження

№ 12-31гс22), дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частинівідмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Господар» та державного реєстратора змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук