№ 541/2580/19

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 541/2580/19

провадження № 61-16377св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стиль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль» на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Карпушина Г. Л., Панченка О. О. та касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року у складі судді Ячала Ю. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стиль» (далі - ТОВ «Новий стиль»), ОСОБА_2 , Антимонопольний комітет України, про відшкодування завданих збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2007 року між ТОВ «Новий стиль» та АТ «Полтаваобленерго» був укладений договір про постачання електричної енергії № 847.

11 листопада 2016 року Миргородська філія АТ «Полтаваобленерго» незаконно повністю припинила електропостачання шестиповерхової будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 102, м. Миргород, Полтавська область , власником якої є ТОВ «Новий стиль».

Вона не є безпосереднім споживачем електроенергії, але є працівником і, одночасно, засновником ТОВ «Новий стиль». Заборгованість за споживання електроенергії, яка виникла у ТОВ «Новий стиль» перед АТ «Полтаваобленерго», нею повністю погашена 14 листопада 2017 року, проте електропостачання до вказаної будівлі, яка належить ТОВ «Новий стиль», відновлено не було.

Вказувала, що відключення електропостачання заподіяло їй збитки у формі порушення її цивільних прав у розмірі грошових витрат, які вона понесла у зв`язку з придбанням дизельної електростанції та пального для його роботи.

Ураховуючи наведене, посилаючись на положення частини другої статті 19 Закону України «Про природні монополії», частини другої статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 22 ЦК України, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на її користь відшкодування завданих їй збитків у сумі 12 767 484,76 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року виключено з числа третіх осіб ОСОБА_2 та Антимонопольний комітет України, оскільки вказані особи вважали, що вирішення цього спору не вплине на їх права чи обов`язки.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго», третя особа - ТОВ «Новий стиль», про відшкодування завданих збитків у частині вимог з підстав, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що спеціальним законом прямо визначена господарська юрисдикція за відшкодування збитків на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тому ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго», про відшкодування завданих збитків, передбачених нормами ЦК України, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано до суду відповідних доказів наявності шкоди по відношенню до належного їй майна. Зважаючи, що обов`язковою умовою юридичної відповідальності є наявність шкоди, то суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог у цій частині позову. При цьому, суд не надавав оцінку діям відповідача по відношенню до ТОВ «Новий стиль», якому було завдано збитків у межах відключення нежитлового будинку, належного юридичній особі, від електропостачання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, що шкода, яка завдана АТ «Полтаваобленерго» внаслідок припинення постачання електричної енергії, завдана особисто їй, як фізичній особі, адже ні стороною позивача, ні стороною відповідача не надано доказів того, що між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 , як фізичною особою, було укладено договір про постачання електричної енергії особисто їй, як споживачу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «Новий стиль», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди безпідставно не врахували надані нею докази щодо придбання нею дизельної електростанцій та пального для її роботи. Вважає ці витрати своїми прямими матеріальними збитками.

Наводить доводи щодо незаконності дій АТ «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання належної ТОВ «Новий стиль» будівлі.

Крім того, вважає, що діями АТ «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання вказаної будівлі нанесено їй особистої шкоди, оскільки вона та члени її сім`ї проживають у цій будівлі.

Суди не надали належної правової оцінки тому, що відключення від електропостачання механізмів, які працюють в будівлі, а саме ліфтів, кондиціонерів, освітлювальних приладів, електронасосів тощо є шкодою, завданою джерелом підвищеної небезпеки.

Вважає незаконним виключення з переліку третіх осіб: ОСОБА_2 та Антимонопольного комітету України, оскільки цей спір є справою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд першої інстанції безпідставно відмовився вносити зауваження у протокол судового засідання та передавати справу в частині, в якій було закрито провадження, за встановленою судом юрисдикцією, про що були постановлені незаконні ухвали від 28 травня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, його судове рішення, є необґрунтованим, оскільки не було дано відповідь на всі доводи її апеляційної скарги.

Касаційна скарга ТОВ «Новий стиль» мотивована тим, що суди не надали належної оцінки тому, що відключення електроенергії від вказаної будівлі завдало позивачу збитків у формі порушення її цивільних прав у розмірі грошових витрат, які вона понесла у зв`язку із придбанням дизельної електростанції та пального для її роботи, оскільки такі витрати були понесені ОСОБА_1 особисто, як фізичною особою.

Вказує, що АТ «Полтаваобленерго» скористалося своїм монопольним становищем, незаконно припинивши електропостачання до будівлі, чим спричинило шкоди, зокрема, позивачеві.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, встановлення дійсних обставин справи, а їх судові рішення є необґрунтованими.

Також наводить доводи щодо незаконності дій АТ «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання належної ТОВ «Новий стиль» будівлі.

Крім того, вважає, що справу слід направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за встановленою підсудністю, юрисдикція якого не поширюється на Полтавську область.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У січні 2022 року АТ «Полтаваобленерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому вказує, що їх доводи, є безпідставними, спростовуються встановленими судами обставинами. Вважає, що суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення в межах заявлених позовних вимог, тому просить залишити їх без змін, а касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Новий стиль» - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Новий стиль» та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

29 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернулася до суду, як фізична особа, в порядку цивільної юрисдикції з метою стягнення з АТ «Полтаваобленерго» завданих збитків.

З огляду на свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради від 11 грудня 2007 року, серія ЯЯЯ № 945196 , юридична особа - ТОВ «Новий стиль», є власником готелю, нежитлової шестиповерхової будівлі за адресою: вул. Гоголя, 102, м. Миргород Полтавської області , що не заперечується й учасниками справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Новий стиль» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 102, видом діяльності якої є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ОСОБА_3 є керівником та підписантом ТОВ «Новий стиль», ОСОБА_1 є підписантом юридичної особи та наділена правом представляти інтереси саме юридичної особи у приміщенні суду, як асесорка, відповідно до пункту 12.19 статуту ТОВ «Новий стиль» в редакції від 26 січня 2018 року.

Відповідно до статуту ТОВ «Новий стиль» у редакції від 18 липня 2002 року, засновниками товариства є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно зі статутом ТОВ «Новий стиль» у редакції від 26 січня 2018 року, учасниками товариства є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_1 у вказаному статуті ТОВ «Новий стиль» не зазначена учасником товариства.

01 січня 2007 року між ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Миргородської філії та ТОВ «Новий стиль» укладено договір про постачання електричної енергії № 847.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору ВАТ «Полтаваобленерго» - постачальник, продає електричну енергію ТОВ «Новий стиль» - споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача.

10 листопада 2016 року об`єкт, до якого здійснювалось електропостачання за договором про постачання електроенергії від 01 січня 2007 року № 847, що належить ТОВ «Новий стиль», був фактично відключений у РУ-10 Кв РП-2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ТОВ «Новий стиль» вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц (провадження № 14-54цс19) та постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 482/27/17 (провадження № 61-1865св18), від 29 жовтня 2018 року у справі № 739/1483/16ц (провадження № 61-12973св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 242/5392/16-ц (провадження № 61-1610св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 359/7656/17 (провадження № 61-21434св19), від 27 січня 2021 року у справі № 359/7656/17 (провадження № 21434св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц (провадження № 14-54цс19) та постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 482/27/17 (провадження № 61-1865св18), від 29 жовтня 2018 року у справі № 739/1483/16ц (провадження № 61-12973св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 242/5392/16-ц (провадження № 61-1610св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 359/7656/17 (провадження № 61-21434св19), від 27 січня 2021 року у справі № 359/7656/17 (провадження № 21434св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ТОВ «Новий стиль» та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частини перша та друга статті 623 ЦК України).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Тлумачення статей 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку її доводам і наданим судам доказам, розглянувши справу в межах заявлених нею вимог, правильно виходили з того, що позивачем не надано належних доказів про те, що шкода, яка завдана АТ «Полтаваобленерго» внаслідок припинення постачання електричної енергії, завдана особисто їй, як фізичній особі, оскільки не доведено, що між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 , як фізичною особою, було укладено договір про постачання електричної енергії особисто їй, як споживачу.

Доводи касаційних скарг ТОВ «Новий стиль» та ОСОБА_1 про те, що суди не врахували надані докази щодо придбання останньою дизельної електростанції та пального для її роботи, які вважає своїми прямими матеріальними збитками не свідчить про незаконність судових рішень і цим доводам суди дали правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позивачем у встановленому законодавством порядку не доведено, що у зв`язку з відключенням електропостачання будівлі, що належить на праві власності ТОВ «Новий стиль», електропостачання якого здійснювалось на підставі договору про постачання електроенергії від 01 січня 2007 року № 847, укладеного між юридичними особами: ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Миргородської філії та ТОВ «Новий стиль», діями відповідача завдано шкоди саме їй, яка не є стороною спірних правовідносин. А дій позивача щодо забезпечення юридичної особи за власний кошт дизельним генератором та пальним до нього, як і технічне обслуговування дизельного генератора протягом тривалого строку, не може вважатися шкодою, завданою фізичній особі.

Апеляційним судом було обґрунтовано відхилено посилання ОСОБА_1 на норми Закону України «Про природні монополії», оскільки метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб`єктів природних монополій та споживачів їх товарів. Відповідно до статті 1 вказаного Закону споживач товарів, що виробляються суб`єктами природних монополій - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб`єктами природних монополій. Проте, позивач не надала доказів наявності між нею та відповідачем договірних відносин щодо надання їй останнім послуг з електропостачання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем завдано збитків саме їй, що є обов`язковою умовою юридичної відповідальності у даній категорії справ.

Верховний Суд не бере до уваги та не перевіряє доводи касаційних скарг щодо незаконності дій АТ «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання належної ТОВ «Новий стиль» будівлі щодо використання АТ «Полтаваобленерго» свого монопольного становища, шляхом незаконного припинення електропостачання до будівлі та інші подібні, оскільки вони не є предметом доказування в цій справі про відшкодування завданих фізичній особі збитків та ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року провадження у справі в цій частині було закрито.

Доводи ОСОБА_1 про необґрунтоване закриття провадження у справі в указаній частині є помилковими, оскільки відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Тому, вимоги позовної заяви в наведеній частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання касаційних скарг на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що відключення від електропостачання механізмів, які працюють в будівлі, а саме ліфтів, кондиціонерів, освітлювальних приладів, електронасосів, тощо є шкодою, завданою джерелом підвищеної небезпеки, не заслуговують на увагу, оскільки такий предмет спору не було заявлено ОСОБА_1 у позовній заяві, а її доводи не дають підстав для застосування відповідних норм матеріального права.

При цьому, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо заперечень ОСОБА_1 на ухвали суду першої інстанції про виключення з переліку третіх осіб: ОСОБА_2 та Антимонопольного комітету України, відмову внесення зауважень у протокол судового засідання та передачі справи в частині, в якій було закрито провадження, за встановленою судом юрисдикцією, слід зазначити наступне.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2020 року було виключено з числа третіх осіб ОСОБА_2 та Антимонопольний комітет України, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проте, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір про відшкодування збитків фізичній особі не впливає на права та обов`язки названих осіб. Крім того, судом було взято до уваги думку цих осіб, які вважали, що вирішення цього спору не вплине на їх права чи обов`язки.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про передачу цивільної справи до суду господарської юрисдикції було відмовлено, оскільки на час подання відповідної заяви до суду, цивільна справа закінчена винесенням кінцевого судового рішення у справі, але судове рішення не набрало законної сили, а ЦПК України не передбачає на цій стадії розгляду справи здійснювати передачу справи до суду іншої юрисдикції.

Крім того, слід додати, що відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Вказаною нормою права передбачено можливість подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією у випадку, коли провадження у справі з наведеної підстави закривається судами апеляційної та касаційної інстанції, у той час як у цій справі провадження було закрито судом першої інстанції.

Крім того, провадження у справі було закрито тільки щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а в іншій частині, тих самих вимог про відшкодування збитків фізичній особі, розгляд справи було продовжено судом загальної юрисдикції.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року зауваження на протокол суду за заявою ОСОБА_1 було залишено без розгляду, оскільки позивач звернулася з відповідними зауваженнями поза межами строку, встановленому законом, а клопотань про його поновлення до суду не подала, тому суд обґрунтовано не знайшов підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із зауваженнями на протокол.

Отже, усі доводи та зауваження щодо ОСОБА_1 щодо наведених процесуальних ухвал є безпідставними та відхиляються Верховним Судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційних скарг на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи та не відповіли на всі аргументи позовної заяви та апеляційної скарги, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, відповівши на всі доводи та заперечення сторін у межах заявлених та розглянутих вимог.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець