ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 541/3870/24
провадження № 61-6415св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Професійно-технічне училище № 44 м. Миргорода,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року у складі судді Вірченко О. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
02 серпня 1983 року вона працювала на посаді викладача спецдисциплін в ПТУ № 44 м. Миргородата була звільнена 27 вересня 2024 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вважала своє звільнення незаконним.
3. Посилалася на те, що 26 червня 2024 року їй безпідставно було оголошено догану за порушення трудової дисципліни. З наказом її не ознайомлено, наявність у її діях вини не встановлено.
4. Зауважувала, що затвердження поурочно-тематичних планів кожного року не є обов`язковим, вони є документами багаторазового використання, у минулому році вони були використані та записані в журнали теоретичного навчання.
5. 16-17 вересня 2024 року вона була відсутня на роботі, оскільки у неї не було уроків. Крім того, 17 вересня 2024 року вона приймала участь в судовому засіданні в іншій справі. 18 вересня 2024 року у неї були уроки, однак, коли вона прийшла до кабінету, виявила, що її плани, методичні розробки та підручники були у підсобці. На другому уроці була тривога, а на третьому уроці вона технічно не могла підключитися для проведення дистанційного заняття.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді викладача спецдисципліни в ПТУ № 44 м. Миргорода та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 645,89 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
7. Відповідач ПТУ № 44 м. Миргорода проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що ОСОБА_1 у своїй роботі не дотримувалась стандартів, затверджених Міністерством освіти і науки України. Зокрема, на засідання методичної комісії кожен викладач повинен надати робочу навчальну програму, яка затверджується методкомісією, а також поурочно-тематичні плани. Однак позивачка робочу навчальну програму взагалі не надала, а поурочні плани мали недоліки, про які їй було оголошено та запропоновано ці недоліки виправити. Недоліки поурочних планів позивачка не виправила.
8. Більш того, ОСОБА_1 не заперечувала своєї відсутності на робочому місці. Не дивлячись на те, що вона не має повного навантаження (230 годин), у неурочний час на робочому місці щодня вона повинна бути 2 години. Інший порядок проведення робочого часу ОСОБА_1 з адміністрацією не узгоджувала. Про наявність технічних проблем при проведенні уроків 18 вересня 2024 року вона не повідомляла, за допомогою не зверталася.
9. Наказ про оголошення догани ОСОБА_1 не оскаржувала, а тому, враховуючи системні порушення у її роботі, відсутність у неї бажання їх виправити, її звільнення було здійснено з дотриманням норм трудового законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що роботодавцем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Оголошення позивачці догани було здійснено з урахуванням положень статей 147-149 КЗпП України. Наказ про звільнення містить підстави звільнення з посиланням на дисциплінарне стягнення, застосоване до неї 26 червня 2024 року за порушення трудової дисципліни, конкретні факти допущеного неналежного виконання покладених на позивачку трудових обов`язків, посилання на відповідні нормативні акти, вимоги яких було порушено позивачкою під час виконання трудових обов`язків. Крім того, до прийняття наказу про звільнення роботодавець відібрав пояснення у ОСОБА_1 та звернувся до профспілкової організації, отримавши згоду на звільнення позивачки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада
2024 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем правил і порядку звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 288/1537/20, від 12 липня 2023 року у справі № 125/1514/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що поурочно-тематичні плани з навчальних предметів складаються викладачами відповідно до робочих навчальних програм, розглядаються і схвалюються на засіданні методичної комісії, затверджуються заступником керівника з навчально-виробничої роботи за напрямом змісту навчального предмету та є документом багаторазового використання. Посилається на те, що у минулому навчальному році такі плани були затверджені, використані та записані в журнали теоретичного навчання. Акцентує увагу на тому, що викладач має право змінювати розподіл годин між темами, що зазначені в типових навчальних планах. План заняття уроку теоретичного навчання є особистим робочим документом викладача і складається ним за довільною формою відповідно до робочої навчальної програми та поурочного-тематичного плану з дотриманням педагогічних та методичних вимог. Більш того, в січні
2024 року на педагогічному читанні було розглянуто створений нею електронний підручник з предмету «Електротехніка з основами промислової електроніки» та використано його при проходженні атестації.
17. Заявниця посилається на те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено вимог щодо обов'язкової щоденної присутності викладачів у навчальному закладі після виконання ними вимог навчальних планів. Водночас, порушення працівником трудової дисципліни через незалежні від нього обставини не тягне за собою дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що з
01 вересня до 16 вересня 2024 року вона була непрацездатною. 16 вересня
2024 року уроків не було у зв'язку з її нездужанням, 17 вересня у неї не було занять, однак вона готувалася до наступних занять та вносила їх до розкладу системи «Моя школа». Крім того, 17 вересня 2024 року вона брала участь у судовому засіданні Миргородського міськрайонного суду. 18 вересня 2024 року у неї не було можливості провести заняття, оскільки її методичні документи були закриті у підсобці, в її кабінеті проводи заняття інший викладач. Разом з тим, на перших двох уроках була оголошена тривога, а на третьому уроці був відсутній інтернет.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 541/3870/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
20. 23 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Згідно з наказом від 03 серпня 1983 року № 47 ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача спецдисциплін Миргородського ССПТУ № 4, яке в подальшому реорганізоване в Миргородське СПТУ № 44.
22. Наказом ПТУ № 44 м. Миргорода від 26 червня 2024 року № 14-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивачці було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: недобросовісне і неякісне виконання своїх обов`язків, порушення Інструкції з ведення журналів обліку теоретичного та виробничого навчання учнів професійно-технічних закладів, наказу МОН
від 26 січня 2011 року № 59.
23. Згідно з протоколом засідання методичної комісії електромонтерів
від 27 серпня 2024 року № 1, комісією розглядалась і затверджувалась плани роботи членів МК на 2024-2025 навчальні роки, водночас, встановлено, що у ОСОБА_1 відсутня належна документація щодо планування навчального процесу, про що складено акт. Викладачу ОСОБА_1 повідомлено про те, що вона повинна надати документацію на підпис голові МК 30 серпня 2024 року.
24. Згідно з протоколом № 2 від 30 серпня 2024 року методичною комісією було розглянуто навчально-плануючу документацію викладача ОСОБА_1 , висловлено зауваження до вказаної документації, а також запропоновано виправити недоліки до 02 вересня 2024 року.
25. Доповідною запискою від 03 вересня 2024 року заступник директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2 довів до відома директора навчального закладу, що 27 серпня 2024 року відбулося засідання методичної комісії електротехнічних дисциплін, на якому була присутня ОСОБА_1 . Остання не надала на затвердження плануючу документацію відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах. Їй повідомлено про необхідність доопрацювання недоліків та надання навчально-плануючої документації на 2024-2025 року на підпис голови методичної комісії 30 серпня 2024 року. На засіданні 30 серпня 2024 року були розглянуті 18 поурочно-тематичних планів викладача ОСОБА_1 , які не затверджені з причин, що зафіксовані в протоколі засідання МК № 2 від 30 серпня 2024 року. Також були відсутні робочі навчальні програми з предметів. ОСОБА_1 ознайомлена з недоліками у поурочно-тематичних планах і повідомлена про повторний підпис і затвердження 02 вересня 2024 року, але 02-03 вересня 2024 року ОСОБА_1 для затвердження плануючої документації не з`явилася.
26. Комісією в складі заступника директора з навчально-виробничої роботи, членів МК з підготовки електромонтерів було складено акт про перевірку плануючої документації викладача ОСОБА_1 від 18 вересня 2024 року, відповідно до якого навчально-плануюча документація останньої не відповідає Державному стандарту за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування»; на підпис голові МК подані документи в такому ж стані, якими вони були в стані 30 серпня 2024 року, а саме: невідповідність назви предмета «Електротехніка з основами промислової електроніки»; невідповідність назв модулів і професійних компетенцій Державному стандарту; відсутня робоча навчальна програма з предметів, що читає викладач.
27. Згідно з доповідними записками заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2 від 16 вересня та 17 вересня 2024 року, викладач ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у вказані дні, про що складені відповідні акти.
28. У пояснювальній записці від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 зазначила, що 16 вересня 2024 року вона не була на робочому місці, у неї не було уроків, а 17 вересня 2024 року в неї не було уроків, об 11 год вона була в судовому засіданні.
29. Також, 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 на ім`я директора ПТУ-44
м. Миргорода надала пояснювальну записку, в якій зазначила, що 27 та 30 серпня 2024 року на засіданні МК електротехнічних дисциплін не були затверджені її
18 поурочно-тематичних планів з причин, що не відповідають державним стандартам. Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти.
30. Згідно з доповідною запискою заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2 від 19 вересня 2024 року, 18 вересня 2024 року до нього звернулись учні групи 1 ТУ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з повідомленням про відсутність 2 та 3 уроку за розкладом, які мали проводитися викладачем ОСОБА_1 .
31. 23 вересня 2024 року заступником директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2 директору ПТУ № 44 м. Миргорода було подано подання про звільнення з посади викладача ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, в якому він повідомив про систематичне порушення ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПТУ № 44 м. Миргорода та посадових обов`язків. У вказаному поданні зазначено про: наявність наказу від 26 червня 2024 року № 14-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; ненадання для затвердження методичної комісії відповідної плануючої документації; відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та невиконання обов`язків педагогічного працівника, передбачених посадовою інструкцією, 16, 17 вересня 2024 року; непроведення та нестворення віртуально другого та третього уроку, передбачених розкладом занять групи № 1 ТУ .
32. Відповідно до протоколу зборів первинної профспілкової організації
ПТУ № 44 м. Миргорода професійної спілки працівників агропромислового комплексу України від 25 вересня 2024 року № 05 на вказаних зборах були розглянуті питання щодо подання директора ПТУ № 44 м. Миргорода Іванченка А. І. про звільнення працівника ОСОБА_1 ; про надання (чи відмову у наданні) згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. За результатами розгляду вказаних питань профспілковою організацією було надано згоду на звільнення позивачки.
33. Наказом ПТУ № 44 м. Миргорода від 27 вересня 2024 року № 38-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку було звільнено з посади викладача
27 вересня 2024 року у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
34. Підставою для прийняття наказу про звільнення зазначено: наказ
ПТУ № 44 м. Миргорода від 26 червня 2024 року № 14-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 »; подання заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_2 від 23 вересня 2024 року про звільнення з посади викладача ОСОБА_1 ; протокол зборів первинної профспілкової організації № 5
від 25 вересня 2024 року ПТУ № 44 м. Миргорода.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
36. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
39. Статтею 4 Конвенції МОП про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
40. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.
41. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
42. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
43. За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
44. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
45. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
46. Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
47. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
48. У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
49. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
50. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
51. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).
52. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
53. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
54. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
55. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).
56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
58. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
59. Встановивши, що позивачка притягалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни і після оголошення догани свою поведінку не змінила, більш того, була відсутньою на роботі 16-17 вересня 2024 року, а 18 вересня 2024 року не провела призначені уроки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
60. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку характеру вчинених позивачкою порушень трудової дисципліни, їх кількості та систематичності, враховано поведінку ОСОБА_1 після їх виявлення, а також порядок накладення на нього дисциплінарних стягнень та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
61. Доводи заявниці про відсутність у неї обов'язку в поданні та затвердженні поурочних-тематичних планів, а також присутності на роботі у разі відсутності уроків та після виконання вимог робочих навчальних планів були предметом оцінки як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.
62. Судами попередніх інстанцій встановлено, що положеннями пунктів 3.1, 3.2 та 3.5 посадової інструкції викладача Професійно-технічного училища № 44 м. Миргорода передбачено обов'язки: здійснювати теоретичну і практичну підготовку учнів з відповідного навчального курсу, предмету, циклу дисциплін; забезпечувати умови для засвоєння учнями освітніх програм на рівні обов`язкових державних вимог; організовувати і контролювати їхню самостійну роботу; дотримуватись режиму роботи навчального закладу, вимог статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку.
63. Пунктом 2.2. Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН
від 30 травня 2006 року № 419, передбачено перелік навчально-методичних документів з планування навчально-виробничого процесу в ПТНЗ, а також необхідність погодження робочої навчальної програми з навчального предмета та поурочно-тематичних планів з навчальних предметів, розроблених викладачем ПТНЗ, з відповідною методичною комісією (пункти 2.2.2, 2.2.3 зазначеного Положення).
64. Врахувавши зафіксовані протоколами засідання методичної комісії № 1 від 27 серпня 2024 року та № 2 від 30 серпня 2024 року допущені позивачкою порушення трудових обов'язків щодо надання навчально-методичних документів з планування навчально-виробничого процесу, невідповідність їх державному стандарту, надання позивачці строку для усунення виявлених недоліків та відсутність відповідних дій останньої щодо їх усунення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведення відповідачем факту порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків.
65. Також судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги положення пункту 7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПТУ № 44 м. Миргорода, затверджених на загальних зборах трудового колективу 02 січня 2023 року, а також зафіксований в актах відповідача та доповідних записках посадових осіб відповідача факт відсутності ОСОБА_1 на роботі
16-17 вересня 2024 року та непроведення уроків за розкладом
18 вересня 2024 року, що фактично не заперечувалося останньою. Наявності підстав для виконання покладених на неї трудових обов'язків поза межами
ПТУ № 44 м. Миргорода, як це передбачено пунктом 7.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку (погодження керівництва), а також поважних причин недотримання покладених на неї трудових обов'язків позивачка не довела.
66. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам дотримання порядку звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у їх сукупності, а також з огляду на похідних характер інших позовних вимог, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
67. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
69. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
71. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
72. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 25 листопада 2024року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович