ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 542/26/23
провадження № 51-4610 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170480000215, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 жовтня 2022 року близько 17 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «CHERY A15 AMULET», д.р.з. НОМЕР_1 , в салоні якого перебувала ОСОБА_8 , рухаючись ґрунтовою дорогою в с. Пристанційне у напрямку с. Старі Санжари, в порушені п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, не врахував дорожні умови та дорожню обстановку, у зв`язку з чим допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим зіткненням з деревом. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не виклав належних, на думку прокурора, мотивів прийнятого рішення, в ухвалі не навів переконливих аргументів та належним чином не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, що призвело до неправильного, на його думку, застосування ст. 69 КК України. Стверджує, що апеляційним судом не надано жодної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо обставинам, які пом`якшують покарання, оскільки по суті продубльовано висновок суду першої інстанції.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 286-1 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
З наведеного слідує, що у кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов`язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу засудженого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи засудженому покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносить до нетяжких злочинів, вчинених з необережності, думку потерпілої ОСОБА_8 , яка просила призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, дані про особу ОСОБА_7 , який вперше притягуються до кримінальної відповідальності, визнав себе винним, раніше не притягувався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності, є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добросовісне виконання процесуальних, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та вважав за необхідне призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про його скасування та ухвалення нового, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість у зв`язку із застосуванням положень ст. 69 КК України, апеляційний суд, з дотриманням вимог закону, надав переконливі відповіді на всі її доводи, та залишив вирок без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із мотивами, викладеними в ухвалі апеляційного суду про те, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України відповідає засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що узгоджується з вимогами статей 50 65 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення чи його зміну, не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9