Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 543/383/21
провадження № 61-6854св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Оржицька селищна рада Лубенського району Полтавської області, комунальне підприємство «Оржиця-водоканал»,
третя особа - голова Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Сидоренко Олена Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року у складі судді Гришка О. Я. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 червня
2022 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, комунального підприємства «Оржиця-водоканал» (далі - КП «Оржиця-водоканал»), третя особа - голова Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Сидоренко О. В., про визнання незаконним розпорядження селищного голови про звільнення з займаної посади, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 липня 2011 року голова Оржицької районної ради Полтавської області Карлов В. М. розпорядженням № 26 рекомендував Оржицькій районній державній адміністрації Полтавської області підготувати та внести на розгляд чергової сесії районної ради проект контракту та необхідний пакет документів для укладення контракту з начальником КП «Оржиця-водоканал». 19 серпня 2011 року Оржицька районна рада Полтавської області на дев`ятій сесії шостого скликання уклала трудові контракти терміном на три роки з позивачем, як з начальником комунального підприємства «Оржиця-водоканал».
03 квітня 2015 року Оржицька районна рада Полтавської області на тридцять четвертій сесії районної ради шостого скликання ухвалила рішення про укладення з позивачем, як з начальником комунального підприємства «Оржиця-водоканал», трудового контракту терміном на три роки -
до 03 квітня 2018 року, який був підписаний ним, як працівником, та головою районної ради з боку роботодавця. 15 червня 2018 року з ініціативи роботодавця - сторони за контрактом, органом управління майном районною радою в особі керівника ОСОБА_2 на виконання рішення Оржицької районної ради Полтавської області двадцять шостої сесії сьомого скликання від 15 червня 2018 року «Про продовження терміну дії трудового контракту» було укладено додаткову угоду до контракту з начальником
КП «Оржиця-водоканал», укладеного 03 квітня 2015 року.
Позивач вказував, що за два місяці до закінчення строку дії контракту, починаючи із 03 лютого 2021 року і до моменту закінчення строку дії контракту - 03 квітня 2021 року жодна із сторін ні працівник, ні роботодавець не повідомляли один одного про будь-які претензії чи бажання щодо припинення строку дії контракту. Він стверджував, що після другого переукладення трудового контракту і після закінчення строку його дії він продовжував працювати на займаній посаді начальника комунального підприємства і засновник підприємства Оржицька районна рада не пред`являла до нього жодних претензій. Оскільки трудовий контракт був переукладений, він вважав, що контракт діяв як безстроковий.
02 квітня 2021 року селищний голова Оржицької селищної ради
Сидоренко О. В. своїм розпорядженням № 46 «Про звільнення
ОСОБА_1 » відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та контракту з керівником КП «Оржиця-водоканал» від 03 квітня 2015 року з врахуванням додаткової угоди до контракту від 18 червня 2018 року звільнила позивача з 03 квітня 2021 року із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України). Також в розпорядженні зазначено, що бухгалтерії підприємства, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», необхідно провести повний розрахунок за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки та видати трудову книжку з відповідними записами.
Однак, позивач вважав, що вищевказане розпорядження є незаконним, оскільки, на його думку, селищний голова не діяла на підставі Положення про призначення та звільнення керівників комунальних підприємств, яке селищною радою протягом 2020-2021 років не приймалося, і не узгодила звільнення із селищною радою, прийняла рішення одноособово, і такі дії не відповідають вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також, за твердженням позивача, при ухваленні розпорядження про його звільнення селищний голова не керувалася Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», норми якого зводяться до того, що рішення щодо звільнення, чи залишення на посаді позивача повинна була б приймати Лубенська районна рада Полтавської області як правонаступник Оржицької районної ради Полтавської області.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав, що відповідач не ознайомив його з наказом про звільнення з роботи в порядку, передбаченому статтею 47 КЗпП України, копія наказу про звільнення у день його звільнення вручена йому не була.
Позивач вважав, що він був звільнений без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі. Крім того, позивач зазначив, що вищевказані порушення його законних прав на працю, завдали йому моральних страждань. Незаконне звільнення з посади директора комунального підприємства призвело до порушення звичного способу життя позивача та вимагало докладання додаткових зусиль для його організації, завдало йому моральних та душевних страждань. Позивач стверджує, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїм неповнолітнім дітям на життя, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй неповнолітній дитині.
Посилаючись на вищевказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Оржицького селищного голови Сидоренко О. В. від 02 квітня 2021 року № 46 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді директора КП «Оржиця-водоканал»; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 373,12 грн; стягнути компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 53 358,00 грн; стягнути з Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на його користь у відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів порушення свої трудових прав при звільненні з КП «Оржиця-водоканал».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог законодавства. Тому оскільки підстав для його поновлення на цій посаді немає, то відсутні і підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22 373,12 грн. Також, відсутні підстави і для стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в сумі 53 358,00 грн, оскільки суду не надані належні та допустимі докази того, що у позивача є право на отримання компенсації за невикористані відпустки за вказані ним у позовній заяві періоди, та не надані докази розміру такої компенсації.
Оскільки позивач не довів порушення свої трудових прав при звільненні з
КП «Оржиця-Водоканал», то відсутні і підстави для стягнення з Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на його користь моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц, від 23 вересня 2020 року у справі
№ 300/223/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 638/10716/19-ц,
від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, та не дослідили зібрані
у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1
частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи і не встановив тих обставин, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту, тобто до 03 лютого додаткова угода сторонами за трудовим контрактом не була укладена, а була вона укладена через два з половиною місяці після закінчення строку дії контракту - тобто 15 червня 2018 року і у ній зазначено про те, що вона укладена строком на три роки, які повинні були б спливти 15 червня 2021 року, а не 03 квітня 2021 року.
Заявник посилається на те, що додаткова угода від 15 червня 2018 року до трудового контракту від 03 квітня 2015 року є недійсною та підлягає скасуванню, оскільки в результаті її підписання строк дії трудового контракту було продовжено до трьох років, які повинні були закінчитися 15 червня
2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу № 543/383/21 призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «Оржиця-водоканал» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання від 03 квітня 2015 року Оржицька районна рада Полтавської області вирішила укласти трудовий контракт із ОСОБА_1 , начальником комунального підприємства «Оржиця-водоканал» терміном на три роки (а. с. 18-19, т. 1).
03 квітня 2015 року між Оржицькою районною радою та ОСОБА_1 було укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника КП «Оржиця-водоканал».
Відповідно до пункту 6.1 Контракту, цей контракт укладений терміном на
3 роки з 03 квітня 2015 року по 03 квітня 2018 року. Пунктом 5.2 вказаного Контракту передбачено, що він припиняється: 1) після закінчення терміну дії контракту; 2) за згодою сторін; 3) до закінчення терміну дії цього Контракту у випадках, передбачених пунктом 5.3., 5.16 контакту; 4) з інших підстав, визначених законодавством та цим Контрактом. У пункті 5.5. контракту вказано, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін
(а. с. 20-25, т. 1).
15 червня 2018 року між Оржицькою районною радою та
ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до контракту з начальником КП «Оржиця-водоканал», укладеного 03 квітня 2015 року, зокрема, доповнено розділ 6 «Термін дії та інші умови контракту» пунктом наступного змісту: «З 03 квітня 2018 року продовжити термін дії контракту на 3 роки до 03 квітня 2021 року» (а. с. 27, т. 1, а. с. 66, т. 2).
Згідно зі статуту КП «Оржиця-водоканал», який затверджений рішенням тридцять четвертої сесії районної ради сьомого скликання від 17 квітня
2019 року № 602, КП «Оржиця-водоканал» з питань фінансово-господарської діяльності підпорядковане Оржицькій районній державній адміністрації, а з питань розпорядження майном - Оржицькій районній раді (а. с. 31-39, т. 1).
Рішенням 47 сесії сьомого скликання Оржицької районної ради Полтавської області № 793 від 21 жовтня 2020 року Оржицька районна рада передала із спільної власності територіальних громад Оржицького району у комунальну власність Оржицької селищної ради комунальні установи, заклади та підприємства з 26 жовтня 2020 року, зокрема, КП «Оржиця-водоканал» (код ЄДРПОУ 33408213) (а. с. 75-79, т. 2).
Оржицька селищна рада рішенням 69 сесії сьомого скликання № 7
від 23 листопада 2020 року прийняла у комунальну власність Оржицької селищної ради від Оржицької районної ради комунальні установи, заклади та підприємства, що перебувають у спільній власності громад Оржицького району, зокрема комунальне підприємство «Оржиця-водоканал»
(код ЄДРПОУ 33408213) (а. с. 80-81, т. 2).
Згідно зі статуту КП «Оржиця-водоканал» (нова редакція), який затверджений рішенням № 50 третьої позачергової сесії восьмого скликання від 23 грудня 2020 року, КП «Оржиця-водоканал» засноване на майні, що є комунальною власністю Оржицької селищної ради з 26 жовтня 2020 року згідно із рішенням сесії Оржицької районної ради Полтавської області № 793 від 21 жовтня
2020 року і є правонаступником дочірнього підприємства «Оржиця-водоканал» створеного 01 січня 2002 року. Згідно із пунктом 6.6 цього Статуту поточне керівництво діяльністю підприємства здійснює начальник, який призначається на посаду та звільняється рішенням Оржицької селищної ради. Начальник здійснює свої функції на умовах контракту, який укладається між ним та Оржицькою селищною радою в особі селищного голови.
Строк найму, права, обов`язки і відповідальність начальника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом
(а. с. 147-156, т. 2).
Оржицькою селищною радою 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому Оржицька селищна рада нагадала начальнику КП «Оржиця-водоканал» ОСОБА_1 про закінчення терміну дії контракту від 03 квітня 2015 року (з урахуванням додаткової угоди до контракту від 15 червня 2018 року), який спливає 03 квітня 2021 року і є вихідним днем. У повідомленні вказано, що остаточний розрахунок проводиться в останній робочий день 02 квітня 2021 року із зазначенням дати звільнення, обумовленої строковим договором, тобто 03 квітня
2021 року відповідно до частини другої статті 241-1 КЗпП України. Вказане повідомлення отримане ОСОБА_1 01 квітня 2021 року (а. с. 82, т. 2).
Розпорядженням голови Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області № 46 від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника КП «Оржиця-водоканал» з 03 квітня 2021 року у зв`язку із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України) (а. с. 16, т. 1).
05 квітня 2021 року комісією у складі працівників Оржицької селищної ради було складено акт про те, що начальник КП «Оржиця-водоканал» відмовився від ознайомлення з розпорядженням про звільнення, розпорядження йому було зачитано (а. с. 83, т. 2).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Виходячи зі змісту наявного у справі контракту укладеного з позивачем, він строковим трудовим договором, оскільки про це є домовленість сторін при його укладанні.
У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада
1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз?яснено, що контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (стаття 21 КЗпП України). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до
статті 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як встановлено судами у цій справі термін дії контракту визначено в додатковій угоді від 03 квітня 2018 року, строк дії якої закінчувався 03 квітня 2021 року.
Листом від 01 квітня 2021 року № 02-15/494, який позивач ОСОБА_1 отримав 01 квітня 2021 року, останнього було повідомлено про закінчення дії контракту від 03 квітня 2015 року (з урахуванням додаткової угоди до цього контракту від 15 червня 2018 року), який спливає 03 квітня 2021 року і є вихідним днем, враховуючи лист-роз?яснення Мінсоцполітики від 05 січня 2018 року № 9/0/22-18/134 «Щодо визначення дня звільнення за строковим трудовим договором», керуючись пунктом 2 статті 36 КЗпП України, та зазначено, що до закінчення дії контракту буде вирішено питання щодо звільнення з посади, обумовленої строковим договором, тобто 03 квітня
2021 року відповідно до частини другої статті 241-1 КЗпП України (а. с. 82,
т. 2).
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що оскільки строк, на який було укладено контракт, закінчився, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що селищний голова не мала права видавати розпорядження про його звільнення з посади начальника
КП «Оржиця-водоканал», так як у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» його звільнення повинне здійснюватися Лубенською районною радою Полтавської області як правонаступником Оржицької районної ради Полтавської області, яке заснувало КП «Оржиця-водоканал», є також необґрунтованими з огляду на наступне.
На момент видачі спірного розпорядження рішенням 47 сесії сьомого скликання Оржицької районної ради Полтавської області № 793
від 21 жовтня 2020 року Оржицька районна рада передала із спільної власності територіальних громад Оржицького району у комунальну власність Оржицької селищної ради комунальні установи, заклади та підприємства з
26 жовтня 2020 року, зокрема, КП «Оржиця-водоканал»
(код ЄДРПОУ 33408213), а Оржицька селищна рада рішенням 69 сесії сьомого скликання № 7 від 23 листопада 2020 року прийняла у комунальну власність Оржицької селищної ради від Оржицької районної ради комунальні установи, заклади та підприємства, що перебувають у спільній власності громад Оржицького району, зокрема КП «Оржиця-водоканал» (а. с. 75-79, а. с. 80-81, т. 2).
Таким чином, звільнення керівника КП «Оржиця-водоканал», станом на
02 квітня 2021 року та на 03 квітня 2021 року відносилось до компетенції голови Оржицької селищної ради.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він працював не за строковим трудовим договором, а безстроковим, тому своє звільнення вважає безпідставним є також необґрунтованим, оскільки трудовий контракт є особливою формою трудового договору і він припиняється у момент закінчення строку його дії, зазначеної у самому контракті.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, вирішуючи цей спір, суди в достатньо повному обсязі встановили права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірили доводи і дали їм належну правову оцінку, ухвалили рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Доводи касаційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки судів і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом у цій справі.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого
2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 червня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович