Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 544/1689/14-ц
провадження № 61-4839св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,
боржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина Павло Миколайович, на ухвалу полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. В., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець Скрипник В. Л.).
Скаргу обґрунтовувала тим, що постановою приватного виконавця
Скрипника В. Л. від 01 червня 2018 року відкрито виконавче провадження
№ 56509564 з примусового виконання заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Пат «Дельта Банк») заборгованості за договором кредиту в розмірі 293 011,35 грн та судового збору у розмірі 2 930,11 грн. Копію зазначеної постанови вона не отримувала, оскільки з 17 грудня 2018 року проживає за іншою адресою.
Посилаючись на те, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців та з пропуском строку пред`явлення його до виконання, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною постанову приватного виконавця Скрипника В. Л. про відкриття виконавчого провадження від 01 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56509564.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Скрипника В. Л. про відкриття виконавчого провадження відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 у березні 2022 року звернулася з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано заявнику семиденний строк для сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху адвокат Собина П. В, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав 04 квітня 2022 року, однак станом
на 26 травня 2022 року недоліки апеляційної скарги він не усунув, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України є підставою для визнання її неподаною та повернення заявнику.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина П. М., на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, в якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки, на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху,
06 квітня 2022 року заявник надіслав на електронну адресу Полтавського апеляційного суду заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору. Апеляційний суд зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Собиною П. В., та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у вересні 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 часини першої частини першої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху адвокат Собина П. В, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав
04 квітня 2022 року засобами електронного зв`язку, однак станом на 26 травня 2022 року недоліки апеляційної скарги не усунув.
Верховний Суд з таким висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 609/538/19 зробив такий правовий висновок: «Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування фонду. Таким чином, обов`язок перевірити факт зарахування судового збору покладається на суд. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/2429/18 та від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18».
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 522/21326/16-ц Верховний Суд вказав: «апеляційний суд не врахував, що 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VІII, яким з урахуванням змін, поміж іншого, вилучено норму щодо обов`язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв`язку, що дозволяє платнику судового збору використовувати більш зручний для нього спосіб сплати судового збору, у тому числі - через онлайн-системи, банкомати для приймання платежів, Інтернет-банкінг тощо. Відтак сплата судового збору онлайн в кабінеті клієнта банку відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір», а квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати судового збору, є єдиним можливим документом на підтвердження оплати судового збору онлайн та має доказову силу на виконання його вимог».
З електронної квитанції ID 7427-1161-8719-4563 від 06 квітня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі
496,20 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 . Того ж дня, адвокат Собина П. М., в інтересах ОСОБА_1 , надіслав на електронну адресу Полтавського апеляційного суду заяву про усунення недоліків із застосуванням електронного цифрового підпису та квитанцію про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції належно не перевірив виконання заявником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а також факту зарахування судового збору, а тому дійшов помилкового висновку про те, що
ОСОБА_1 не усунула недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвала Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвала Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собина Павло Миколайович, задовольнити.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко