ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №545/4197/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області
на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 4 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Шелудякова Л.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калитки О. М., Калиновського В.А.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ), звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі також - відповідач), в якому просив суд:
визнати відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 7 листопада 2016 року неправомірною;
зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статей 51, 52, пункту «а» статті 55, абзацу 15-23 пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 7 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 7 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до частини другої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 4 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що посади на яких працював позивач (монтер колії) не передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583. Тому, відповідачем правомірно винесено рішення від №153 від 12 грудня 2016 року про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до частини першої статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Позиція інших учасників справи
2 серпня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №545/4197/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 26 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №545/4197/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 лютого 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 28 лютого 1979 року по 18 серпня 2008 року позивач працював на залізничному транспорті, в тому числі і на посадах, які надають право виходу на пенсію за вислугою років.
Загальний пільговий стаж позивача на посаді монтера залізничної колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» становить 7 років 2 місяці.
17 липня 2016 року позивач набув право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки.
7 листопада 2016 року позивач звернувся до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав в повному обсязі необхідні документи.
У встановлений законодавством строк відповідач не прийняв відповідного рішення за його зверненням, однак усно повідомив його про відмову в призначенні пенсії, а пізніше, направив йому рішення №153 від 12 грудня 2016 року про відмову в призначенні йому пенсії відповідно до частини першої статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 4 травня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» до «Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років» входять монтери колій магістральних залізниць, зайняті на поточному утримання, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затв. постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Так, судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
З 28 лютого 1979 року по 18 серпня 2008 року ОСОБА_2 працював на залізничному транспорті, в тому числі і на посадах, які надають право виходу на пенсію за вислугою років.
З 28 лютого 1979 року по 3 грудня 1980 року, з 25 березня 1982 року по 26 вересня 1985 року він постійно працював на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132, що обслуговувала (ремонтувала) залізничні колії на напрямках Харків - Полтава - Гребінка - Київ - Харків - Полтава - Кременчук - Користівка - Знам`янка, Лозова - Красноград - Полтава -Гребінка - Прилуки - Ніжин, які є основними магістральними гілками залізничних шляхів України, на яких постійно інтенсивний рух поїздів.
Починаючи з 5 жовтня 1985 року по 10 серпня 1987 року позивач працював на аналогічній посаді монтера колії у ПАТ «Тепловозоремонтний завод», де виконував такі ж роботи, як і в Полтавській колійній машинній станції №132. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній від 6 червня 2016 року за вих.№70/09-59, виданої ПАТ «Тепловозоремонтний завод», пільговий стаж на цьому підприємстві на посаді монтера колії становить 1 рік 10 місяців та 4 дні.
Робота ОСОБА_2 на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132, на даний час регіональна філія «Південна залізниця», з 28 лютого 1979 року по 03 грудня 1980 року, з 25 березня 1982 року по 26 вересня 1985 року повністю підтверджено іншими письмовими доказами: трудовою книжкою, наказом №53 від 25 вересня 1986 року, наказом №50/к від 15 серпня 1987 року, наказом №0 від 27 лютого 1979 року, військовим квитком, довідкою про заробітну плату за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, довідкою про зміну назви організації №70/09 від 1 листопада 2016 року, довідкою про прийняття на роботу №16 від 11 липня 2016 року.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що загалом пільговий стаж ОСОБА_2 на посаді монтера залізничної колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» становить сім років два місяці.
Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, розділом терміни, що застосовуються в правилах технічної експлуатації залізниць України визначено, що інтенсивний рух поїздів - розміри руху пасажирських та вантажних поїздів (у сумі) за графіком на двоколійних ділянках більше 50 пар і одноколійних - більше 24 пар на добу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа ПАТ «Укрзалізниця» №ЦЦО-14/2 від 8 лютого 2017 року щодо інтенсивності руху поїздів в середньому за добу за 1979-1985 роки, середньодобова інтенсивність руху поїздів на дільницях що обслуговувалися монтерами колії ПКМС-132, середньодобова кількість потягів за графіком більше 50 пар на добу, зокрема на дільниці Люботин - Полтава та у зворотному напрямку середня добова кількість вантажних, пасажирських та приміських поїздів становила у 1979 році 92,3 пар, у 1980 році - 88,5 пар, 1981 році - 99,7 пар, 1982 році - 97,8 пар, 1983 році - 90,8 пар, 1984 році - 100 пар, 1985 році - 101,1 пар. Аналогічна інтенсивність (показники) і на інших дільницях залізниці, що обслуговувалися ПКМС-132.
В судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_3 пояснив, що з 1979 року він працював на посаді майстра в Полтавській колійній машинній станції №132, а з 1982 року заступником начальника вказаної станції. З 1979 року на посаді монтером колії працював ОСОБА_2 . Бригада, в якій працював ОСОБА_2 обслуговувала залізничні колії з інтенсивним рухом поїздів, зокрема від 80 до 100 потягів на добу.
Роботу ОСОБА_2 на дільницях з інтенсивним рухом поїздів, небезпечність роботи монтера колії, підтвердив в письмових поясненнях ОСОБА_4 .
Також судами було встановлено, що залізничні колії ПАТ «Укрзалізниця», на яких виконувалися ремонтні роботи ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» та наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на праві господарського відання від 12 листопада 2012 року №667 є магістральними залізничними коліями.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позов дійшли висновку, що позивач дійсно працював монтером колії на дільницях залізниці з інтенсивним рухом, які є магістральними залізничними коліями та мав однакові функціональні обов`язки працюючи на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод».
Крім того, з приводу доводів касаційної скарги про те, що назви посад, на яких працював позивач (монтер колії) не відповідають повністю Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого входять монтери колій магістральних залізниць, зайняті на поточному утримання, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів, то суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17.
При цьому, згідно роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №25 від 18 листопада 1992 року «Про деякі питання призначення пенсії на пільгових умовах та пенсій за вислугу років», відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими КМУ переліками та списками. Якщо в ці переліки та списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах.
З огляду на зазначене колегія судді не приймає доводи відповідача, що пільговий стаж роботи позивача не підтверджений належними документами та він не має права на пенсію відповідно до частини першої статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 10 липня 2018 року у справі №689/2143/16-а.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 4 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
С.М. Чиркін