ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 546/556/21
провадження № 61-721св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Решетилівська міська рада Полтавської області,
треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І. від 30 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторія Вікторівна, у якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення шостої позачергової сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 16.04.2021 № 394-6-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку у приватну власність (кадастровий номер 5324281900:00:001:0077) за адресою: с. Лобачі Полтавського району Полтавської області; зобов`язати державного реєстратора скасувати право власності на державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281900:00:001:0077 ОСОБА_2 ; зобов`язати Решетилівську міську раду Полтавської області затвердити ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передати у приватну власність, кадастровий номер 5324281900:00:001:0077, за адресою: с. Лобачі Полтавського району Полтавської області.
В обґрунтування позову вказував, що позивач, як учасник бойових дій, 11 вересня 2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лобачівської сільської ради, Решетилівського району, Полтавської області, за межами населеного пункту.
Згідно Наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29 вересня 2020 року № 1576-УБД надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
У подальшому ТОВ «Експертний центр «ЗЕМРЕСУРС» виготовлено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Проєкт землеустрою погоджено 28.12.2020 і присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 5324281900:00:001:0077.
Вказаний проєкт у березні 2021 року було подано розробником на затвердження до Решетилівської міської ради, яка пунктом 7 рішення шостої позачергової сесії восьмого скликання від 16 квітня 2021 року № 394-6-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» затвердила ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передала у приватну власність (кадастровий номер 5324281900:00:001:0077) за адресою: с. Лобачі Полтавського району Полтавської області, внаслідок чого відмовлено ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у приватну власність.
Зазначає, що Решетилівська міська рада до вступу в законну силу Закону України № 1423 від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27 травня 2021 року, не мала права затверджувати своїм рішенням від 16 квітня 2021 року проєкт землеустрою на земельну ділянку, яка у подальшому була зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради 20 травня 2021 року на праві приватної власності за ОСОБА_2 з кадастровим номером 5324281900:00:001:0077.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що станом на 16 квітня 2021 року Решетилівська міська рада Полтавської області не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка до 27 травня 2021 року не відносилася до земель комунальної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторії Вікторівни, про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, зобов`язання винити певні дії відмовлено за недоведеністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Лобачі та входить до складу Решетилівської територіальної громади, а тому Решетилівська міська рада Полтавської області, постановляючи рішення про затвердження ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяла в межах своїх повноважень, оскільки станом на 16 квітня 2021 року спірна земельна ділянка вже входила до земель комунальної власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано пункт 7 рішення шостої позачергової сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 16 квітня 2021 року № 394-6-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку у приватну власність (кадастровий номер 5324281900:00:001:0077) за адресою: с. Лобачі Полтавського району Полтавської області. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281900:00:001:0077 за власником ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Решетилівська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення не мала повноважень розпоряджатися та передавати спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , оскільки вказана земельна ділянка перебувала у державній власності.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 08 січня 2024 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину відмови в позові з підстав неналежного суб`єктивного складу сторін.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 квітня 2019 року в справі № 758/3921/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 362/884/16-ц, від 24 лютого 2021 року в справі № 581/478/18, від 09 лютого 2022 року в справі № 158/203/20, від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21, від 23 серпня 2022 року в справі № 509/4221/16-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 504/1904/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у березні 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін. Зазначає, що апеляційним судом зроблено правильний та об`єктивної висновок про задоволення позову із застосуванням до даних правовідносин положень статті 173 ЗК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № № 546/556/21 з Решетилівського районного суду Полтавської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 1576-УБД від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому ТОВ «ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР «ЗЕМСЕРВІС» виготовив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із землі запасу (земельної ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Рік виготовлення проєкту - 2020.
Спірна земельна ділянка площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування Лобачівська сільська рада, Решетилівський район, Полтавська область, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 18 січня 2021 року відділом у Ємільчиському районі Головного управління Держеокадастру у Житомирській області та присвоєно цій земельній ділянці кадастровий номер 5324281900:00:001:0077.
Рішенням шостої позачергової сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 16.04.2021, зокрема, затверджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передати її в приватну власність (кадастровим номером 5324281900:00:001:0077).
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007014902021 зазначено, що 18 січня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324281900:00:001:0077.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання незаконним та скасування рішення шостої позачергової сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 16 квітня 2021 року № 394-6-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку у приватну власність (кадастровий номер 5324281900:00:001:0077) за адресою: с. Лобачі Полтавського району Полтавської області.
На виконання вимог процесуального права, позивач, визначаючи суб`єктний склад учасників, відповідачем у справі зазначив Решетилівську міську раду Полтавської області, третіми особами зазначено ОСОБА_2 та Державного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В. В.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19), постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 369/694/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 372/970/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 363/1597/17.
З огляду на зазначене, очевидним є висновок про те, що оскарження та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, яким передано земельну ділянку у власність особи, впливає на обсяг прав і обов`язків власника земельної ділянки, оскільки предмет такого спору стосується правомірності набуття особою відповідної земельної ділянки.
Зміст і характер відносин між учасниками в цій справі, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2 щодо права останньої на спірну земельну ділянку. Указана особа, право власності якої на земельну ділянку оспорюється, залучена до участі у справі з процесуальним статусом третя особа.
Оспорюване позивачем рішення стало підставою для реєстрації в подальшому права власності на земельну ділянку за особою, яка була залучена до участі у справі як третя особа, а не відповідач, яка має відповідати за позовом у цій категорії справ.
Разом із тим, права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалося, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.
Таким чином, установивши, що позивачем оскаржується рішення Решетилівської міської ради Полтавської області від 16 квітня 2021 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , проте до участі у справі у якості співвідповідача не залучено особу, на чиї права та обов`язки впливає рішення у цій справі, а саме власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
У свою чергу, місцевий суд відмовив в позові за їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Колегія суддів наголошує, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад, а тому, встановивши неналежний склад учасників справи, суд не вирішує позов по суті.
З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Крім того, колегія суддів наголошує, що така відмова у задоволенні позову не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту його порушених прав у випадку доведеності, зазначивши належний суб`єктний склад учасників.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду зміні її мотивувальної частини шляхом викладення підстав для відмови в задоволенні позову, зазначених у цій постанові.
Оскільки Верховний Суд змінює оскаржене судове рішення, але виключно у частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасувати, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов