13.03.2024

№ 551/339/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 551/339/21

провадження № 61-11717св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Валентина Михайлівна, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко Андрій Миколайович, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Валентини Михайлівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, ОСОБА_2 про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та скасування рішень державних реєстраторів щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельних ділянок, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 14 липня 2016 року, яка укладена 26 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016;

визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2014 року, яка укладена 26 вересня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку площею 3,56 з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельну ділянку площею 3,55986 з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М., індексний номер 53316804 від 23 липня 2020 року, щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016 та рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М., індексний номер 55833104 від 21 грудня 2020 року, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016 і поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме речове право (право оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016 за товариством на підставі договору оренди землі від 14 липня 2016 року № 1117;

скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М. індексний номер 53316149 від 23 липня 2020 року, щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022 та рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М., індексний номер 55833991 від 21 грудня 2020 року, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022 і поновити відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме речове право (право оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022 за товариством на підставі договору оренди землі від 03 вересня 2014 року № 1116.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалася на те, що на підставі договорів оренди землі від 03 вересня 2014 року №1116 та від 14 липня 2016 року № 1117 укладених між ним і ОСОБА_4 , воно є орендарем двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5325755100:00:035:0022 та 5325755100:00:035:0016, які належним чином укладені строком на 10 років та зареєстровані.

За весь час орендних відносин орендар використовує земельні ділянки за їх цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачує власнику орендну плату.

04 серпня 2020 року йому стало відомо, що 27 липня 2020 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А. М. прийняв рішення про припинення іншого речового права (права оренди) товариства щодо земельних ділянок з кадастровим номерами 5325755100:00:035:0022 і 5325755100:00:035:0016, які належать ОСОБА_1 .

Підставами для прийняття такого рішення вказані угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, укладені 26 вересня 2017 року між товариством і ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що угоди про розірвання договорів оренди землі між ним і ОСОБА_5 не укладалися, вважає, що вони були сфальсифіковані відповідачкою в 2020 році, а приватний нотаріус у подальшому безпідставно вніс відповідний реєстраційний запис про припинення у товариства права оренди на ці земельні ділянки.

Вказане обґрунтовується тим, що згідно з існуючою у товаристві процедурою укладання та розірвання договорів оренди землі згадані угоди не могли бути укладені генеральним директором без погодження з низкою структурних підрозділів і фахівців товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. Водночас, у товариства немає другого оригінального примірника цих угод, жодної інформації про їх укладення у внутрішній документації товариства також немає.

Крім того, про наявність зловмисної домовленості між колишнім генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_10 і ОСОБА_1 свідчать ті факти, що вона отримала орендну плату за землю авансом за 2018-2020 роки, припинивши орендні відносини з товариством 23 липня 2020 року, а 23 жовтня 2020 року відповідачка без попередження позивача виділила спірні земельні ділянки в натурі та провела польові роботи, знищивши посіви багаторічних трав та спричинивши позивачу майнову шкоду.

23 лютого 2021 року товариству стало відомо, що ОСОБА_3 уклала зі ОСОБА_2 договори про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21 грудня 2020 року № 1943 і № 1944 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5325755100:00:035:0022 та 5325755100:00:035:0016.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шишацький районний суд Полтавської області заочним рішенням від 15 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що основні вимоги про визнання недійсними додаткових угод про розірвання договорів оренди землі не підлягають задоволенню через недоведеність, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню й похідні від них позовні вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, скасування рішень державних реєстраторів та поновлення відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Полтавський апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» задовольнив частково. Заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року змінив в частині вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М., приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка А. М., виклав мотивувальну частину цих вимог в іншій редакції. В іншій частині заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд погодився з тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами той факт, що угоди є сфальсифікованими внаслідок підписання неповноважною особою ОСОБА_6 . Разом із цим суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог до приватних нотаріусів необхідно відмовити з підстав їх пред`явлення до неналежних відповідачів.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У серпні 2023 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17, від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті спору та не врахували відповідну судову практику Верховного Суду. Також суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_5 не надала оригінали оспорюваних угод про розірвання договору оренди для проведення експертизи.

Посилалося на відсутність в оспорюваних угодах дати припинення дії договорів оренди, кадастрових номерів земельної ділянки, їх площі та місця розташування, а також на отримання орендодавцем орендної плати після укладення угод про розірвання договору оренди. Вказане свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку власника земельної ділянки та незаконність здійснення приватними нотаріусами відповідних реєстраційних дій.

Зазначало про неврахування судами наявності ознак злочинної домовленості між сторонами оспорюваних угод. Також звертає увагу на відсутність у товариства наміру розривати договори оренди землі.

Крім того, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просило передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 403 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,56 га, кадастровий номер 5325755100:00:035:0022 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 вересня 2014 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Шишацька» Васильченка М. Г. був укладений договір оренди землі № 1116, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,56 га, з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022, строком на 10 років.

04 серпня 2015 року здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022.

У зв`язку з укладенням 15 листопада 2019 року у міській управі Раквере Естонської Республіки шлюбу з ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 .

27 липня 2020 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценко А. М. вніс до Реєстру запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022, індексний номер рішення 53316149.

Підставою для прийняття такого рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі від 26 вересня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_5 .

На запит суду державний реєстратор Шишацької селищної ради надав скан-копії оспорюваних угод, які є в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з текстом угоди від 26 вересня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2014 року № 1116 сторони, а саме орендодавець ОСОБА_5 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_11, дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі. З моменту набуття угодою чинності сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі, та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Пунктом 4 вказаної угоди визначено, що вона складена у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий - в орендодавця.

Сторони угоди 26 вересня 2017 року також підписали акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2014 року № 1116.

21 грудня 2020 року ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності від 29 липня 2020 року № 1254 діяв ОСОБА_9 , та ОСОБА_2 уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 3,56 га, кадастровий номер 5325755100:00:035:0022, строк договору - 49 років.

На підставі вказаного договору приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В. М. 21 грудня 2020 року зареєструвала інше речове право (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0022, індексний номер 55833991.

Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,5598 га, кадастровий номер 5325755100:00:035:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 липня 2016 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу «Агрофірма «Шишацька» Васильченка М. Г. був укладений договір оренди землі № 1117, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,56 га, з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016 строком на 10 років.

14 липня 2016 року сторони договору оренди склали акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до договору.

16 грудня 2016 року здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016.

27 липня 2020 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценко А. М. вніс до Реєстру запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016, індексний номер рішення 53316804.

Підставою для прийняття зазначеного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі від 26 вересня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_5 .

Згідно з текстом угоди від 26 вересня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 14 липня 2016 року № 1117 сторони, а саме орендодавець ОСОБА_5 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_11, дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі. З моменту набуття угодою чинності сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі, та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Пунктом 4 вказаної угоди визначено, що вона складена у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий - в орендодавця.

Сторони угоди 26 вересня 2017 року також підписали акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016, який є додатком до угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 14 липня 2016 року № 1117.

21 грудня 2020 року ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності від 29 липня 2020 року № 1254 діяв ОСОБА_9 , та ОСОБА_2 уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) щодо належної позивачці земельної ділянки площею 3,56 га з кадастровим номером 5325755100:00:035:0016, строк договору - 49 років.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої - третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалося на те, що оспорювані угоди є недійсними, оскільки не відповідають волевиявленню орендаря, є сфальсифікованими підписантами в частині дати її укладення, такі угоди укладені від імені товариства за відсутності волевиявлення товариства, без дотримання належних внутрішніх процедур та за наявності зловмисної домовленості з орендодавцем.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди на підставі належних і допустимих доказів встановили обставини у справі, які свідчать про те, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договорів оренди землі, а наведені позивачем правові підстави для визнання оспорюваних угод недійсними не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не надав доказів, які свідчили б про відсутність волевиявлення сторін на укладення цих угод, їх підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно виходили з недоведеності заявлених товариством вимог.

При цьому суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку положенням статуту товариства, наявності у його генерального директора повноважень на укладення від імені товариства такого виду угод, а також відсутності належних доказів укладення оспорюваної угоди в інший час.

Такі висновки по суті спору узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 10 серпня 2021 року у справі № 551/388/19 (провадження № 61-7342св21), від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436св21), від 26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21), від 24 грудня 2021 року у справі№ 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19 (провадження № 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 551/1322/19 (провадження № 61-4195св22), від 26 червня 2023 року у справі № 551/348/21 (провадження № 61-6329св23) та інших.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами наявності підстав для визнання оспорюваних угод недійсними.

Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених до приватних нотаріусів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, яка переглядається, суди надали належну правову оцінку поведінці учасників справи, фактичним обставинам справи, а також наявним у її матеріалах доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних угод недійсними з підстав, зазначених у позові.

Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, оскільки суди застосували вищевказані норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані заочне рішення у незміненій частині та постанова апеляційного суду відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявник не навів аргументів, які могли б свідчити про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому судова практика Верховного Суду у цій категорії справ є сталою та сформованою, Верховний Суд уже викладав правові висновки в аналогічних справах за позовами товариства про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди земельної ділянки.

Крім того, підставою для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Подаючи касаційну скаргу з підстав існування потреби відступити від певного актуального правового висновку, викладеного Верховним Судом, заявник повинен навести, у чому саме полягає така потреба, обґрунтувавши існування певної правової проблеми під час застосування вже сформульованого правового висновку, від якого заявник просить відступити Верховний Суд. Водночас касаційна скарга не містить аргументів необхідності відступлення від висновків, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Таким чином, у задоволенні клопотання товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.

Заочне рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у незміненій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов