ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №552/1982/16-а
касаційне провадження № К/9901/42518/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Полтавської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Митниці, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Митниці про порушення митних правил № 0016/80600/16 від 08.04.2016.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ним як декларантом надано документи, які підтверджують, що вартість витрат на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України, склала 141200,00 грн. без податку на додану вартість, яка була визначена ним на підставі відомостей, що містились у документах, наданих експедитором (ТОВ «Інтермодал Експрес»), при цьому правильність цих документів Митницею не заперечувалася та не була спростована під час митного оформлення товару, коригування митної вартості якого не проводилось, товар випущений у вільний обіг. Окрім того, позивач зазначив, що ТОВ «Інтермодал Експрес» у рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг розмежував витрати на ті, які здійснені до митного кордону України (без ПДВ) та після його перетину (ПДВ 20%), при цьому, транспортно-експедиторські послуги включив саме до тих, які оподатковуються податком на додану вартість у розмірі 20% у сумі 6552,15 грн. (у тому числі ПДВ - 1310,13 грн.), які були оплачені ПВКП «Агродеталь».
Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.
Київський районний суд міста Полтави постановою від 07.06.2017 відмовив у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки дані довідки ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02.03.2015 та дані довідки директора ПВКП «Агродеталь» - ОСОБА_1 є такими, що суперечать дійсній вартості транспортних послуг, то у діях ОСОБА_1 наявна об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.10.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову Митниці від 08.04.2016 № 0016/80600/16 про порушення митних правил щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції щодо направлення справи на новий розгляд, виходив з того, що: при декларуванні митної вартості товару ОСОБА_1 вказав вартість витрат на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України у розмірі 141200,00 грн., на підтвердження чого надав довідку від 02.03.2015, дані якої повністю відповідають даним довідки ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02.03.2015, скерованої до митних органів, при цьому правильність цих документів Митницею не заперечувалася та не була спростована під час митного оформлення товару, коригування митної вартості якого не проводилось; матеріалами справи не підтверджується наявність вини ОСОБА_1 у формі умислу, спрямованого на заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей для досягнення мети у вигляді неправомірного зменшення митних платежів та у його діях відсутній склад правопорушення, визначений статтею 485 Митного кодексу України.
Митниця оскаржила рішення судe апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судe апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: ОСОБА_1 , який на дату вчинення адміністративного правопорушення працював директором ПВКП «Агродеталь», протиправно не включив до складу митної вартості товару транспортно-експедиційні послуги у сумі 6552,15 грн., які зазначені у рахунку ТОВ «Інтермодал Експрес» від 04.02.2015 № 4, оскільки такі послуги не були розподілені до та після митного кордону України. Решта доводів Митниці зводиться до цитування норм законодавства.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.01.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 01.02.2022, який не відбувся у зв`язку з введенням згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1), а ухвалою від 17.10.2022 - визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПВКП «Агродеталь», здійснюючи 05.03.2015 декларування вантажу згідно митної декларації № 806020002/2015/001977, надав довідку про транспортні витрати від 02.03.2015 за власним підписом, як керівника ПВКП «Агродеталь», та довідку ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02.03.2015 № 0203/15 із зазначенням суми транспортних витрат в розмірі 141200,00 грн. (без ПДВ).
Зокрема, у постанові у справі про порушення митних правил було вказано, що винні дії ОСОБА_1 полягають в тому, що будучи уповноваженою на роботу з Митницею особою ПВПК «Агродеталь», 05.03.2015 у Митниці згідно митної декларації № 806020002/2015/001977 здійснив проведення митного оформлення в режимі «ІМ40ДЕ» товарів згідно зовнішньоекономічного договору, з наданням довідки про транспортні витрати на суму 141200,00 грн. із заявленням товару з митною вартістю 1699161,46 грн., занизивши митну вартість шляхом подання недостовірних відомостей про витрати на транспортування, та вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 1705,12 грн.
Вказані висновки митного органу ґрунтуються на тому, що з наданих ТОВ «Інтермодал Експрес» до листа від 27.01.2016 № 14/2701/16 документів, а саме: договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 0502/2015 від 05.01.2015, рахунку на оплату № 4 від 04.02.2015, листа щодо транспортних витрат № 0203/15 від 02.03.2015, акта надання послуг № 8 від 05.03.2015, листа ПВПК «Агродеталь» від 25.03.2015 № 17, вбачається, що ОСОБА_1 протиправно не включив до складу митної вартості товару транспортно-експедиційні послуги у сумі 6552,15 грн., оскільки такі послуги не були розподілені до та після митного кордону України.
За визначенням, наведеним у пункті 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з частиною четвертою статті 266 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 485 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Відповідно до статті 491 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно з частинами 1, 11-13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Положеннями частини десятої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
У свою чергу, статтею 134 Кодексу торговельного мореплавства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.
При цьому, аналіз вищенаведених норм (у контексті спірних правовідносин) свідчить, що вартість послуг з міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 0% у разі, якщо платник податку діяв як експедитор в інтересах споживача послуг з міжнародних перевезень вантажу морським транспортом, організовував такого роду перевезення, отримував на свій рахунок грошові кошти від замовників цих послуг, перераховував ці кошти перевізнику, тобто здійснював операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів морським транспортом. За ставкою ж 20% в податковому обліку має оподатковуватись обсяг продаж з операцій з постачання експедиторських послуг (вартість винагороди експедитора).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи рахунка на оплату № 4 від 04.02.2015, листа щодо транспортних витрат № 0203/15 від 02.03.2015, акта надання послуг № 8 від 05.03.2015 бачається, що ТОВ «Інтермодал Експрес» розмежувало у зазначених документах міжнародні перевезення морським транспортом, міжнародні автопослуги до митного кордону України, міжнародні автопослуги після митного кордону України та окремо транспортно-експедиційні-послуги, які оподатковуються за ставкою 20% у сумі 6552,15 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 1310,43 грн.).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що матеріалами справи не підтверджується наявність вини ОСОБА_1 у формі умислу, спрямованого на заявлення в митній декларації неправдивих відомостей для досягнення мети у вигляді неправомірного зменшення митних платежів та у його діях відсутній склад правопорушення, визначений статтею 485 Митного кодексу України.
Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова