№ 552/3757/15-ц

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 552/3757/15-ц

провадження № 61-46171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року у складі судді Кузіної Ж. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСибБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнень просило звернути стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки від 30 серпня 2006 року та встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Вимоги мотивовані тим, що 30 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11031247000, за умовами якого ОСОБА_2 надано кошти в сумі 50 000,00 доларів США зі сплатою 11,8 % річних на строк до 29 червня 2011 року. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 30 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладені договори іпотеки, відповідно до яких відповідач передала в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 696,5 кв. м, житловою площею 311,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 884 кв. м за цією ж адресою.

ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, а тому заборгованість за договором складає 33 803,42 доларів США та 130 414,74 грн нарахованої пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит.

Уточнивши позовні вимоги, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 30 серпня 2006 року, укладеними між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 , а саме:

- житловий будинок, загальною площею 696,5 кв. м, житловою площею 311,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2006 року;

- земельну ділянку, загальною площею 884 кв. м, кадастровий номер 5310136400:1:002:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 жовтня 2004 року серії ПЛ № 181156;

- встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів предметів іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства, у розмірі 2 973,986,00 грн;

- з вартості реалізації предметів іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2006 року в розмірі 33 803,42 дол. США, пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів у розмірі 130 414,74 грн.

24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Укрсиббанк», у якому просила суд визнати іпотечні договори припиненими.

Свої вимоги мотивувала тим, що строк, визначений в пунктах 1.3 іпотечних договорів, сплив 29 червня 2011 року, додаткових угод про продовження строку не укладено, тому ці договори є припиненими.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11031247000 від 30 серпня 2006 року, який укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 у розмірі 23 486,87 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 16 жовтня 2015 року складає 509 430,21 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною прощею 696,5 кв. м, житловою площею 311,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та земельну ділянку загальною площею 884 кв. м, кадастровий номер 5310136400:1:002:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Визначено початкову ціну предмета іпотеки - житлового будинку загальною прощею 696,5 кв. м, житловою площею 311,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки загальною площею 884 кв. м, кадастровий номер 5310136400:1:002:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2015 року.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтава від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими іпотечні договори від 30 серпня 2006 року, які укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , що посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Бащинською Т. В., про передачу в іпотеку житлового будинку загальною площею 670,9 кв. м та земельної ділянки площею 884,2 кв. м, кадастровий номер 5310136400:1:002:0050, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внесенням змін до кредитного договору - додатковою угодою № 1 від 02 лютого 2009 року було змінено основне зобов`язання - продовжено дію кредитного договору, у зв`язку з чим термін дії кредиту, визначений в іпотечних та кредитному договорах, перестали відповідати один одному. Пролонгація кредитного договору вимагає наявності укладених додаткових угод до іпотечних договорів, які б відображали такі зміни основного зобов`язання, а тому з моменту внесення змін до кредитного договору без внесення відповідних змін і в договори іпотеки, правовідносини за договором іпотеки припиняються.

Враховуючи висновок про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими іпотечних договорів, у задоволенні вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки суд відмовив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2018 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ПАТ «УкрСиббанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що іпотека є різновидом застави, за якою забезпечення зобов`язань здійснюється за рахунок конкретного майна та регулюється положеннями Закону України «Про іпотеку» й положеннями параграфу 6 «Застава» глави 49 «Забезпечення виконання зобов`язань» ЦК України.

Строк дії іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості.

Окрім того, відповідно до частини другої статі 406 ЦПК України вважав за необхідне до касаційної скарги включити скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2018 року (про поновлення строку на перегляд заочного рішення та про скасування заочного рішення).

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання припиненими іпотечних договорів житлового приміщення та земельної ділянки.

Витребувано з Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/3757/15-ц.

Постановою Верховного Суду від 28 липня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 серпня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11031247000, відповідно до якого остання отримала кредит на суму 50 000,00 доларів США та зобов`язалася повернути отримані кошти до 29 червня 2011 року й сплатити 11,8 % річних.

Пунктом 1.2.2. кредитного договору передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але у будь-якому випадку не пізніше 29 червня 2011 року, якщо тільки не застосується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору.

30 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладені два договори іпотеки, які посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т. В., відповідно до пункту 1.1 яких ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів передала в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 696,5 кв. м, житловою площею 311,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 884 кв. м за цією ж адресою.

Згідно з пунктом 1.4 укладених договорів іпотеки у випадку невиконання позичальником положень кредитного договору іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші санкції, а також видатки, по зверненню стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Пунктом 3.2 договорів встановлено, що право іпотеки припиняється у випадку переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; примусового продажу предмета іпотеки; повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

У випадку часткового виконання іпотекодавцем, забезпеченого іпотекою зобов`язання, іпотека зберігається у початковому обсязі (пункт 3.3 договорів).

02 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно з якою банк та позичальник домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором (пункт 1.2. договору), зокрема, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 04 червня 2028 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту до умов договору.

Згідно пункту 2 вказаної додаткової угоди позичальник зобов`язується не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення (якщо забезпечення за договором надає третя особа) відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угодо до усіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за договором, на зміну зобов`язання, обумовлену підписанням цієї додаткової угоди. У випадку невиконання позичальником зобов`язання, встановленого цим пунктом додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахування плати за кредит у порядку, встановленому договором та/або визнати цю додаткову угоду такою, що втратила чинність.

Крім того, 02 лютого 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту, згідно з якою сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту, та 06 квітня 2009 року - додаткову угоду № 2, за умовами якою сторони домовились про перенесення строків виконання зобов`язань позичальника зі сплати процентів: за січень 2009 року на лютий 2011 року, за лютий 2009 року - на березень 2011 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ «УкрСиббанк» посилалось на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та наявність непогашеного боргу за ним, у зв`язку з чим просило звернути стягнення на предмети іпотеки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 про припинення іпотеки, послався на те, що внесенням змін до кредитного договору продовжено термін повернення кредитних коштів, що вимагає внесення аналогічних змін і до договорів іпотеки, проте такі зміни не були внесені Пролонгація кредитного договору вимагає наявності укладених додаткових угод до іпотечних договорів, які б відображало такі зміни основного зобов`язання. Тому суд дійшов висновку, що з моменту внесення змін до кредитного договору, без внесення відповідних змін і в договори іпотеки, правовідносини за договором іпотеки припинилися. Оскільки суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненими іпотечних договорів, вважав, що й первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та зазначив, що позичальником ОСОБА_2 на виконання умов додаткової угоди від 02 лютого 2009 року № 1 не здійснено необхідних дій для укладення додаткових договорів з іпотекодавцем ОСОБА_1 . Оскільки цією додатковою угодою сторони домовилися про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором, а саме: позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 04 червня 2028 року, іпотекодавець ОСОБА_1 не була ознайомлена з додатковою угодою та не надавала згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання.

Проте з висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», згідно з частиною першою якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договорів іпотеки, укладених 30 серпня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , право іпотеки припиняється у випадку переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; примусового продажу предмета іпотеки; повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Суди під час розгляду справи не встановили підстав, передбачених законом, для припинення іпотеки.

При цьому, помилково ототожнили правовий статус іпотекодавця і поручителя.

У постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 зроблений висновок, що оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов`язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов`язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Таким чином, до спірних правовідносин правила статті 559 ЦК України щодо умов припинення поруки не можуть бути застосовані, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули та зробили помилковий висновок про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором, просило звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб їх реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства.

Єдиною підставою для відмови у задоволенні первісного позову є посилання судів на задоволення зустрічного позову.

При цьому, норм матеріального права, на підставі яких позов банку є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, суди не навели, висновків чи є право ПАТ «УкрСиббанк» порушеним та чи підлягає судовому захисту не зробили, фактично вимоги банківської установи по суті не розглянули, не звернули увагу на те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено договором.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-11цс18, вимоги частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального законодавства при постановленні ухвали Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2018 року колегія суддів не приймає, оскільки такі вимоги не були включені до апеляційної скарги й ця ухвала не була предметом перегляду в апеляційному суді.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, рішення і постанову судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання іпотечних договорів припиненими скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом касаційної інстанції скасовано оскаржені судові рішення в частині вирішення вимог про визнання іпотечних договорів припиненими та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 114,40 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 грн.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2018 року в частині позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання припиненими іпотечних договорів скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання припиненими іпотечних договорів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 114,40 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 грн

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року та постанова апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук