ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 552/450/22
провадження № 61-5372св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 18 травня 2022 року в складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати недійсним договір міни, укладений між ними та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н. Ю. 01 грудня 2017 року.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 10 січня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 29 грудня 2017 року розірвано.
До укладення шлюбу, 04 жовтня 2006 року, вона придбала квартиру АДРЕСА_1 .
01 грудня 2017 року уклала з відповідачем договір міни, відповідно до якого передала йому у власність вказану квартиру, а відповідач передав їй право власності на частину автомобіля Шкода, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зазначала, що договір міни укладений під впливом обману з боку відповідача та третьої особи, на вкрай невигідних умовах, нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення. При укладенні договору вона вважала, що підписує договір про надання відповідачу права на довічне проживання в її квартирі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір міни укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені. Доказів на підтвердження тієї обставини, що договір міни вчинено під впливом обману, позивач не надала.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 904/8549/17, від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 18 грудня 2018 року в справі № 761/5894/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 11 червня 2020 року в справі № 281/129/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18, від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17, від 20 липня 2021 року в справі № 922/2604/20, від 11 серпня 2021 року в справі № 523/7609/17, від 01 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20, від 14 грудня 2021 року в справі № 922/676/21, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема не врахували, що зміст договору міни не відповідає домовленості сторін, містить дефекти. Визначена в договорі міни вартість квартири не відповідає ринковій вартості квартири. Договір укладений внаслідок введення її в оману та під впливом насильства зі сторони відповідача.
Суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права поклав на неї обов`язок відшкодувати відповідачу витрати на правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 червня 2023 року справа № 552/450/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 10 січня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 29 грудня 2017 року розірвано.
На підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2006 року ОСОБА_1 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
У період шлюбу, 22 вересня 2011 року, сторони придбали автомобіль Шкода, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01 грудня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір міни, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу право власності на належну йому частину автомобіля Шкода, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а позивач в обмін на це передала йому у власність належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 5 договору міни сторони передбачили, що вказана міна здійснена з доплатою ОСОБА_2 різниці у вартості частини автомобіля та квартири в розмірі 380 180,00 грн.
Договір міни посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н. Ю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. (частини перша-четверта статті 715 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (частина перша статті 230 ЦК України).
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.
Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди встановили, що спірний договір міни укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально.
Своїми підписами на договорі сторони підтвердили, що договір підписується ними добровільно, при здоровому розумі, зміст цього договору їм зрозумілий, вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки. Обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах у них відсутні.
Вартість майна, що відчужується, визначена сторонами за домовленістю (пункти 3, 4 договору міни).
Після укладення договору міни ОСОБА_3 звільнила квартиру, прийняла частину автомобіля, а також встановлену договором доплату за квартиру, тобто виконала умови договору й приняла виконання умов договору від іншої сторони.
Жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що договір міни вчинено під впливом обману, позивач не надала, як і не надала доказів вчинення відповідачем відносно неї насильства з метою примушування до укладення договору міни.
Таким чином, установивши, що позивач не довела обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки факт понесення таких витрат підтверджений відповідними доказами та їх розмір визначений судом з урахуванням заперечень сторони позивача.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 18 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко