ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 553/696/21
провадження № 61-3615св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григоренко Катерини Іванівни на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Тимчука Р. І., та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Обідіної О. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року у справі № 553/503/21.
У шлюбі у них народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 квітня 2012 року він та його батько ОСОБА_3 придбали за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках (по 1/2 частки квартири) у спільну сумісну власність.
Вважав, що наявні підстави для збільшення його частки у спірній квартирі до 1/3, оскільки ОСОБА_2 з 2013 року не працювала, не мала постійного доходу, не дбала про забезпечення сім`ї та матеріальне забезпечення дитини.
Враховуючи те, що подальше спільне проживання з ОСОБА_2 і спільне користування квартирою є неможливим, а частка, яку він просить виділити ОСОБА_2 є незначною (1/6) і не може бути виділена в натурі, вважав за доцільне припинити право власності ОСОБА_2 на частку у спільному майні подружжя із виплатою на її користь компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ квартири за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на неї, а саме: визнати за ним право власності на 1/3 частини квартири; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частини квартири, припинивши право ОСОБА_2 на частку у спільному майні із виплатою на її користь грошової компенсації в сумі 57 333,33 грн; залишити у власності ОСОБА_3 1/2 частини спірної квартири.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ майна спільної сумісної власності подружжя.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що спільним майном подружжя є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , та автомобіль марки Skoda, модель Fabia, 2009 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який ОСОБА_1 придбав 13 березня 2020 року
Вказувала на те, що частки сторін у вказаному майні є рівними та відсутні правові підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини транспортного засобу марки Skoda, модель Fabia, чорного кольору, 2009 року випуску, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на цей автомобіль, а саме: 1/2 частини ринкової вартості автомобіля, що становить 81 930,00 грн, припинивши її право на частку у спільному майні; визнати за нею право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на цю квартиру у сумі 169 300,00 грн, припинивши її право на частку у спільному майні.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку вказаної квартири.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку зазначеної квартири.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки Skoda, модель Fabia, рік випуску - 2009, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля, що становить 81 930,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , є спільним майном подружжя та підлягає поділу між подружжям у рівних частках, тобто по 1/4 частини.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний автомобіль є спільним майном подружжя, середня ринкова вартість зазначеного автомобіля становить 163 860,00 грн, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація 1/2 частини вказаного автомобіля.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року змінено, доповнено вказівкою про задоволення вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 154 075,00 грн.
Припинено право спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині поділу спірної квартири, апеляційний суд виходив із того, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , є спільним майном подружжя та підлягає поділу між подружжям у рівних частках, і, враховуючи те, що сторони погодили компенсацію ОСОБА_1 вартості частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру та припинення її права власності на зазначене майно, дійшов висновку про те, що 1/4 частини у праві спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_2 підлягає компенсації ОСОБА_1 у розмірі 154 075,00 грн, із визнанням за ним права особистої приватної власності на 1/2 частини квартири.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини спірного автомобіля, оскільки цей автомобіль придбаний під час шлюбу сторін і ОСОБА_1 не спростував презумпцію спільності майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Григоренко К. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині поділу автомобіля та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимогиОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль є особистою власністю ОСОБА_1 , оскільки придбаний останнім за кошти, які належали йому особисто і були одержані в якості премії за особисті заслуги за основним місцем роботи у будівельно-монтажній фірмі «Укргазпромбуд» ПАТ «Укртрансгаз», що підтверджується довідкою про одержані премії за місцем роботи на загальну суму 300 282,69 грн.
Вказані премії носили нерегулярний характер і не виплачувалися ОСОБА_1 щомісячно. В окремих випадках ОСОБА_1 виплачувалася квартальна премія, інколи премія до свят, в інших випадках виплачувалася одноразова винагорода за підсумками року. Ці виплати не були постійною (щомісячною виплатою), а залежали виключно від особистих заслуг працівника підприємства, які полягали у перевиконанні затверджених планів роботи та ефективному використанні людських і матеріальних ресурсів.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався грамотами за місцем роботи, що свідчить про його особисті заслуги на роботі, які в тому числі відзначалися преміями.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що одержані за особисті заслуги за місцем роботи премії, які носили нерегулярний характер, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка у розумінні частини третьої статті 57 СК України.
При цьому норми статті 2 Закону України «Про оплату праці», яка визначає структуру заробітної плати, і норми частини третьої статті 57 СК України, що відносить премії за особисті заслуги до особистої приватної власності дружини, чоловіка, співвідносяться як загальна і спеціальна норми права відповідно. Під час застосування загальних та спеціальних норм до одних і тих же фактичних обставин спеціальна норма скасовує дію загальної, при цьому спеціальні норми уточнюють загальні, а загальні встановлюють засади та основоположний напрям спеціального регулювання. Спеціальна норма більш конкретна за змістом, установлює особливі прийоми регулювання й тому має пріоритет над загальною нормою.
За таких обставин суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права в частині віднесення премій чоловіка, одержаних за основним місцем роботи, до заробітної плати, а придбаний за рахунок таких коштів автомобіль - до спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля на підставі недопустимого доказу - аналітичної довідки від 29 липня 2021 року щодо середньої ринкової вартості подібного за своїми якостями автомобіля.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не були позбавлені можливості встановити дійсну (ринкову) вартість автомобіля, призначивши відповідну судову експертизу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 57 СК України; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів
Судові рішення в частині поділу спірної квартири не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Григоренко К. І. про зупинення виконання Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року та зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Skoda, модель Fabia, рік випуску - 2009, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 81 930,00 грн, до закінчення касаційного перегляду справи.
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року у справі № 553/503/21.
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 квітня 2012 року ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_3 , в рівних частках (по 1/2 частки квартири) у спільну сумісну власність.
13 березня 2020 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки Skoda, модель Fabia, рік випуску - 2009, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Григоренко К. І. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сторони придбали автомобіль марки Skoda, модель Fabia, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час перебування у зареєстрованому шлюбі.Вказаний автомобіль перебуває у особистому користуванні ОСОБА_1 , який має доступ до вказаного автомобіля, що зумовлює неможливість отримання до нього доступу ОСОБА_2 з метою проведення оцінки вартості конкретного транспортного засобу.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що гарантією справедливої сатисфакції особі вартості частини спірного майна, яке не перебуває у її користуванні, однак, належить їй на праві спільної сумісної власності, є визначення ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Згідно з аналітичною довідкою від 29 липня 2021 року, складеною суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 , середня ринкова вартість подібного за своїми якостями автомобіля становить 163 860,00 грн.
Установивши вказані обставини, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частини вартості автомобіля, що становить 81 930,00 грн
При цьому Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_2 вжила заходи для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як ОСОБА_1 не спростував розмір ринкової вартості спірного майна, який визначений у аналітичній довідці від 29 липня 2021 року.
Перевіряючи доводипредставника ОСОБА_1 - адвоката Григоренко К. І. про те, що спірний автомобіль придбаний ОСОБА_1 за кошти, які належали йому особисто і були одержані в якості премії за особисті заслуги за основним місцем роботи у будівельно-монтажній фірмі «Укргазпромбуд» ПАТ «Укртрансгаз», а тому є його особистою власністю, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною третьою статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Згідно з довідкою про доходи, яка видана ремонтно-будівельним управлінням № 1 філії Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз», за період з 01 січня 2017 року до 29 лютого 2020 року ОСОБА_1 одержав премії за місцем роботи на загальну суму 300 282,69 грн, а саме: квартальні премії, премії до свят, одноразові допомоги за підсумками року, надбавки за пересувних характер робіт.
Премія - основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності (преамбула Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівникам малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 серпня 2004 року № 186).
Преміювання здійснюється у двох формах: преміювання, передбачене системою оплати праці; преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці).
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Враховуючи основні характеристики премій їх можна поділити на такі види: виробничі - виплачуються відповідно до умов преміювання, як правило, працівникам або групі працівників (підрозділам підприємства), які досягли найкращих результатів у праці, причому ця праця має бути пов`язана саме з виробничим процесом; за підсумками роботи за певний період (місяць, квартал, півріччя, рік)
У свою чергу виробничі премії можна розділити на такі підвиди: одноразові - це премії, які передбачаються до нарахування і виплати тільки один раз при виконанні умов преміювання; багаторазові (за встановленою преміальною системою) - це премії, що можуть бути нараховані тільки один раз протягом певного календарного періоду часу у разі виконання умов преміювання саме в цей період часу. Кількість таких календарних тимчасових періодів, на які поширюється преміювання, може бути як обмеженою, так і не обмеженою, відповідно, кількість можливих нарахувань премій також може бути обмежена або не обмежена. Після закінчення одного календарного періоду, під час якого діє преміювання, настає наступний, як правило, рівний за тривалістю попередньому. Незалежно від досягнутих працівником або групою працівників результатів у попередньому календарному періоді, вони анулюються при настанні нового календарного періоду і відлік починається з нуля;
премії, що можуть бути нараховані за кожен випадок виконання умов преміювання незалежно від того, скільки таких випадків станеться протягом того або іншого періоду часу.
Отже, апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги, правильно зазначив, що премії були нараховані ОСОБА_1 за виконану роботу та роботу, пов`язану з виконанням виробничих завдань і функцій, які відповідно до положень статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять до складової заробітної плати, тобто є основним доходом особи, який за загальним правилом є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення залишено без змін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Skoda, модель Fabia, рік випуску - 2009, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що становить 81 930,00 грн.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Григоренко Катерини Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.
Поновити виконаннярішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Skoda, модель Fabia, рік випуску - 2009, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що становить 81 930,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник