ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 554/1326/14-ц
провадження № 61-47854св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом, - Приватне підприємство «Швейна фабрика «Євро-Стиль»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», поданою його представником - адвокатом Гаркавенком Ігорем Григоровичем, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося з позовом, уточненим у листопаді 2013 року, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «Швейна фабрика «Євро-Стиль» (далі - ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль»), про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» не виконує зобов`язання за укладеним із банком кредитним договором № 54/02-КЛТМ-07 від 31 травня 2007 року, тому є правові підстави для звернення стягнення на передане в іпотеку у забезпечення цього договору майно - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Родовід Банк» з зустрічним позовом про визнання договорів іпотеки та поруки припиненими, посилаючись на те, що узгоджений сторонами і визначений законодавством строк дії цих договорів закінчився.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2016 року до участі у справі як співвідповідачів за первісним позовом залучено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Суди справу розглядали неодноразово.
Останнім рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2017 року, ухваленим у складі судді Тімошенко Н. В., у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний - задоволено.
Визнано припиненою поруку, яка виникла за договором поруки № 54/02-П-07 від 31 травня 2007 року, і іпотеку, яка виникла за договором іпотеки № 54/02-3.1-07 від 31 травня 2007 року, укладеними ОСОБА_1 і ПАТ «Родовід Банк». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року, прийнятою колегією у складі суддів: Обідіної О. І., Карпушина Г. Л., Кривчун Т. О., рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.
У рахунок погашення заборгованості ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» за кредитним договором № 54/02-КЛТМ-07 від 31 травня 2007 року у розмірі 5 685 728,84 гривень звернено стягнення на нежитлове приміщення (адміністративний корпус) по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 .
Встановлено способом реалізації предмета іпотеки його продаж ПАТ «Родовід Банк» від власного імені за договором купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час здійснення купівлі-продажу, але не нижчою, ніж узгоджена у договорі іпотеки вартість у розмірі 2 349 690 гривень.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У вересні 2018 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки в постанові апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року.
В обґрунтування заяви зазначило, що у резолютивній частині постанови допущено описку при зазначенні власника предмета іпотеки і вказано про його належність ОСОБА_1 замість нових власників ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Банк посилається на те, що у ході розгляду справи судом встановлено перехід права власності на нежитлове приміщення (адміністративний корпус) по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у зв`язку з чим їх і залучено до участі у справі як співвідповідачів.
За таких обставин заявник просив виправити допущену описку та зазначити у резолютивній частині постанови апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року дійсних власників предмета іпотеки.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки.
Постановляючи таку ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що зміст резолютивної частини постанови узгоджується зі змістом позовної заяви, яку банк не уточнював.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2018 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року скасувати і задовольнити заяву про виправлення описки.
Заявник зазначає, що питання переходу права власності на нежитлове приміщення(адміністративний корпус) по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 встановлювалося судом, тому ця обставина підлягала урахуванню при прийнятті постанови.
Вказує, що у ході розгляду справи у суді першої інстанції банк звернувся з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним і просив залучити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як співвідповідачів, а процесуальний статус ОСОБА_1 змінити із відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Проте суд задовольнив це клопотання частково і не змінив процесуальний статус ОСОБА_1 , що призвело до неправильного зазначення власника предмета іпотеки у постанові апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому послалися на безпідставність її доводів. Вказали, що після залучення їх до участі у справі банк не уточнив позовні вимоги, тому виправлення, про внесення яких подана заява, не є описками у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.
Апеляційний суд встановив, що ПАТ «Родовід Банк», звернувшись із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, просив у рахунок погашення заборгованості ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» за кредитним договором № 54/02-КЛТМ-07 від 31 травня 2007 року у розмірі 5 685 728,84 гривень звернути стягнення на нежитлове приміщення (адміністративний корпус) по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 .
У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач за первісним позовом заявив клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з тих підстав, що до них перейшло право власності на іпотечне майно, проте позовні вимоги з урахуванням змінених фактичних обставин справи не уточнив.
Відповідно до змісту постанови апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року суд апеляційної інстанції не перевіряв та не встановлював факт переходу права власності на нежитлове приміщення(адміністративний корпус) по АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Статтею 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання первісної позовної заяви, закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статті 32 119 ЦПК України у тій же редакції визначали, що у позовній заяві викладається, зокрема, зміст позовних вимог. Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, кожен із яких діє в цивільному процесі самостійно.
Відповідно до статті 11 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання первісної позовної заяви, та статті 13 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час прийняття постанови апеляційним судом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (стаття 264 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час прийняття постанови апеляційним судом).
Стаття 269 ЦПК України у тій же редакції встановлює, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу. Це помилки, які зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань, зазначення дат та строків тощо.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Оскільки після залучення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідачів ПАТ «Родовід Банк» позовні вимоги не уточнило і питання переходу до цих осіб права власності на предмет іпотеки суд апеляційної інстанції не перевіряв та не встановлював, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для внесення виправлень у постанову апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року шляхом зазначення власником нежитлового приміщення(адміністративного корпусу) по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 замість ОСОБА_1 є правильним.
Доводи заявника про те, що у ході розгляду справи сторони подавали докази і давали пояснення щодо переходу права власності на нежитлове приміщенняпо АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , тому ця обставина підлягала урахуванню при прийнятті постанови, касаційний суд відхиляє, так як позивач позовні вимоги після зміни власників нежитлового приміщення не уточнив і у самій постанові від 30 травня 2018 року відповідні висновки щодо цих обставин відсутні.
Твердження заявника про те, що неправильне зазначення власника предмета іпотеки у постанові апеляційного суду відбулося у зв`язку з невирішенням судом першої інстанції питання щодо зміни процесуального статусу ОСОБА_1 , касаційний суд вважає помилковими, оскільки апеляційний суд прийняв постанову у відповідності до змісту і вимог позову, який банк, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, після зміни власників іпотечного майна не уточнив.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судових рішень.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції постановив її з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для розподілу судових витрат судом касаційної інстанції немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401 і 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», подану його представником - адвокатом Гаркавенком Ігорем Григоровичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов