ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №554/3246/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21881/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Антонов C.B.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді - Калитка О. М., Кононенко З.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шпетний Павло Олегович
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ОСОБА_1 , 25.04.2016 звернувся до суду з позовом до відповідача -Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 09.03.2016 року о 16 годині 25 хвилин по вул. Г.Сковороди в м. Полтаві його зупинив інспектор патрульної служби Національної поліції Шпетний П.О. Підставою для зупинки, зі слів інспектора, був проїзд на знак 3.1 «Рух заборонено», в результаті чого був складений протокол серії АП2 №112701 від 09.03.2016 та постанова серії ПС2 №669491. Позивач вказував, що оскаржувана постанова не містить прізвища інспектора. При цьому, складання протоколу за вчинення дій, передбачених ч.1-3 ст.122 КУпАП, не передбачено законодавством, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесений до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих у автоматичному режимі. Таким чином, позивач вважав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення протиправна, винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4960 гривень 80 копійок.
Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що для заборони проїзду «під знак» 3.1. обов`язковою умовою є встановлення «додаткових» знаків - або 5.33, або 3.43, які вже самі по собі передбачають заборону руху будь-яких (в тому числі маршрутних, інвалідних тощо) транспортних засобів. -суди установили, що 09.03.2016 року дорожній рух по вул. Театральній в м. Полтава не був заборонений у встановленому Правилами дорожнього руху порядку, оскільки разом з дорожнім знаком 3.1. «Рух заборонено» не було встановлено дорожні знаки 5.33 або 3.43. За таких обставин, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» мав право керувати транспортним засобом на ділянці дороги по вул. Театральна в м. Полтава 09.03.2016, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №669491 від 09.03.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, підлягає скасуванню. Також суди врахували, що при наданні правової допомоги за договором Адвокатським бюро в особі Грибовода В.В. було витрачено 9 годин, що підтверджується додатком до договору від 30.06.2016. Одна година роботи адвоката Бюро оплачується у розмірі 551,20 гривень, що не суперечить Постанові Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» №590 від 27.04.2006, оскільки станом на дату укладення Договору, мінімальна заробітна плата становила 1378 гривень. Тобто, витрати за 9 годин роботи адвоката становлять 4960,80 гривень, які сплачені позивачем відповідно до квитанції №0018051 від 30.06.2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що всі вимоги щодо дії знаку 3.1 були наявні. Крім того, зауважує, що до судів попередніх інстанцій було надано схему дорожніх робіт, що підтверджувала доцільність встановлення знаку 3.1 «Рух заборонено». Вважає, що суди не взяли до уваги те, що поліцейський мав достатньо доказів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Крім того, посилається на те, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу не була заявлена позивачем, однак всупереч вимог законодавства судом прийнято рішення про стягнення цих витрат з відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2016 інспектором Управління патрульної поліції в м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шпетним П.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, з якого слідує, що 09.03.2016 о 16.25 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «CHEVROLET NUBIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Театральній, від вул. Сінної, в напрямку вул. Г.Сковороди, чим порушив вимоги знаку 3.1. «Рух заборонено» (а.с.4).
Відповідно до постанови серії ПС №668491 від 09.03.2016 ОСОБА_1 09.03.2016 о 16.25 годині, керуючи автомобілем марки «CHEVROLET NUBIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Театральній проїхав на заборонений знак 3.1 від вул. Сінної, в напрямку вул. Г.Сковороди, чим порушив вимоги знаку 3.1. «Рух заборонено» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
З листа Управління житлово-комунального господарства вбачається, що на його замовлення роботи по ремонту вулиці Театральної в поточному році не проводилися (а.с.81).
Згідно з листом КП ПОР «Полтававодоканал» 09.03.2016 на дільниці здійснення ремонтних робіт на вул. Театральній в м. Полтаві було встановлено дорожні знаки та огородження, згідно з схемою облаштування місця проведення аварійних ремонтних робіт на каналізаційному колекторі, рух транспортних засобів по вулиці було перекрито, що свідчить про відсутність аварійної небезпеки (а.с.82).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Як встановлено частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів..
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).
Пунктом 3.1 розділу 33 ПДР України зазначено, що знак 3.1. «Рух заборонено» забороняє рух усіх транспортних засобів у випадках, коли початок пішохідної зони позначено знаком 5.33; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов`язково додатково встановлюється знак 3.43.
У відповідності до п. 3.43 розділу 33 ПДР України знак «Небезпека», забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув грунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Суд зазначає, що зі змісту пункту 3.1 розділу 33 ПДР України випливає, що для заборони руху усіх транспортних засобів відповідно до знаку 3.1 обов`язковою умовою є встановлення «додаткових» знаків - 5.33 або 3.43, які уточнюють випадки дії цього знаку.
Враховуючи те, що 09.03.2016 дорожній рух по вул. Театральній в м. Полтава не був заборонений у встановленому Правилами дорожнього руху порядку, оскільки разом з дорожнім знаком 3.1 «Рух заборонено» не було встановлено дорожні знаки 5.33 або 3.43, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» мав право керувати транспортним засобом на указаній ділянці дороги.
Щодо стоку звернення позивача до суду з цим позовом, судами враховано, що позивач просив поновити йому такий строк, зважаючи на те, що, складаючи протокол, інспектор пояснив, що розгляд справи відбудеться о 13.00 годині 16.03.2016 в Октябрському районному суді м. Полтави. 16.03.2016 позивач з`явився до суду, де йому повідомили, що справа ще не надходила до суду та запропонували з`явитися через деякий час, але запевнили, що в будь-якому випадку на його адресу надійде виклик до суду. Через два тижні позивач знову з`явився до суду, проте справи позивача на розгляді не перебувало.
Отже, з огляду на наведені обставини суди дійшли обґрунтованих висновків про поважність причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду, адже цей строк пропущено позивачем внаслідок хибного повідомлення інспектором про розгляд справи в суді, що зафіксовано в протоколі.
Посилання скаржника на те, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу не була заявлена позивачем, однак всупереч вимог законодавства судами прийнято рішення про стягнення цих витрат з відповідача, Суд зазначає, що в ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не є позовними вимоги.
Статтею 87 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій) передбачалось, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 98 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій) суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі правомірно здійснено розподіл судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова