ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 554/6179/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16604/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2016 року (суддя Антонов С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (колегія суддів: Кононенко З.О., Калитка О.М., Бондар В.О.) у справі №554/6179/16-а у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, у якому просив суд:
- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради від 01.07.2016 №1;
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради по його заяві від 27.07.2015 (отриманої відповідачем 30.07.2015) негайно прийняти рішення про продовження нарахування і продовження виплати йому тимчасової державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.10.2011 та провести відповідні виплати;
- зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області по заяві позивача від 27.07.2015 негайно, після отримання необхідних документів від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради щодо продовження нарахування і продовження виплати тимчасової державної допомоги на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період, починаючи з 01.10.2011, оформити необхідні виплатні документи і виплатити позивачу тимчасову державну допомогу на дітей за період, починаючи з 01.10.2011;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради на користь позивача 2500 гривень заподіяної моральної шкоди.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 21 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради від 01.07.2016 №1, яким відмовлено в призначенні тимчасової державної допомоги дітям є протиправним, оскільки ним не має подаватись перелік документів, а достатньо лише заяви, враховуючи, що позивач просив продовжити виплату отримуваної раніше допомоги. Вказує, що відмовою у призначенні стало неподання необхідних документів, а не звернення до неуповноваженого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просили відмовити в її задоволенні т а залишити судові рішення без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 утримує доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його дружина ОСОБА_3 не може утримувати дітей, оскільки не має відповідних доходів, що підтверджується рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 04.03.2011 та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.06.2011. Рішенням суду ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання дітей аліменти в розмірі 20 грн. на кожну дитину.
05.04.2011 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтава ради із заявою з метою призначення йому на кожну дитину виплат державної допомоги у вигляді різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, в призначенні позивачу допомоги на дітей рішенням комісії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної в м.Полтаві ради без дати та номера було незаконно відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі № 554/10163/14-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015, позов ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради без дати та номера та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради призначити позивачу державну допомогу на дітей в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2011 року та провести відповідні виплати.
На виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради рішенням від 20.01.2015 призначило позивачу допомогу на дітей за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 включно.
27.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві ради з проханням повторно призначити (продовжити призначену у відповідності до рішення суду) йому відповідно до ч.3 ст.184, ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України державну матеріальну допомогу на дітей. Зазначив, що всі необхідні документи у відповідача маються, оскільки були додані до заяви від 05.04.2011 року та 29.04.2011 року.
На його заяву від 27.07.2015 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради відповідне рішення про продовження виплати соціальної допомоги на дітей не прийняло та направило позивачу листа від 25.08.2015 №С-01-04/164-01-06/4, зі змісту якого вбачається, що продовження виплати соціальної допомоги позивачу не призначено.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 08.04.2016 у справі № 554/12848/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016, визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради щодо відмови в прийнятті рішення по заяві ОСОБА_1 від 27.07.2015 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення.
Відповідно до витягу з протоколу №1 від 01.07.2016 засідання комісії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради по виконанню постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 08.04.2016 року по справі №554/12848/15-а за позовом ОСОБА_1 , рішенням комісії відмовлено в призначенні тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 27.07.2015 року в зв`язку з неподанням документів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року №189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 8-10 ст.181 Сімейного кодексу України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме, визначений Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. N 189 (далі Порядок).
Відповідно до пункту 6 Порядку (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування): заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини; довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення; довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі; повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
У випадках, передбачених абзацом другим пункту 8 цього Порядку, подається довідка про розмір аліментів.
Відповідно до пункту 7 Порядку, тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.
Повторної подачі будь-яких документів разом із заявою про продовження виплати матеріальної допомоги пунктом 7 Порядку не передбачено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Управління ДМС України в Полтавській області, за інформацією відділу адресно-довідкової роботи ДМС України в Полтавській області, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.11.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 5 Порядку, тимчасова допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурним підрозділом з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
У разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Порядком № 189 чітко встановлено, що призначення та виплата допомоги здійснюється за місцем проживання заявника. Відтак позивач повинен звернутись із заявою про призначення чи продовження виплати йому матеріальної допомоги до Управління праці та соціального захисту населення Оржицької районної державної адміністрації за місцем його реєстрації (проживання).
Також колегія суддів не приймає доводи позивача, що відповідна допомога йому призначалась, відтак заява від 27.07.2015 є заявою про продовження виплат, оскільки сторонами не заперечується, що вперше допомога призначена та виплачувалась до вересня 2011 року, відтак, звернувшись у липні 2015 року із заявою уповноважений орган вправі вимагати документи, перелік, яких встановлений Порядком № 189.
Щодо посилання позивача в касаційній скарзі на те, що підставою для відмови у призначенні допомоги відповідачем вказано неподання документів, а не звернення до неуповноваженого органу, колегія суддів зазначає, що вказане рішення винесене на виконання постанови Октябрського районного суду м.Полтави від 08.04.2016 у справі № 554/12848/15-а, якою зобов`язано саме Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтаві ради повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення відповідача є правомірним та скасуванню не підлягає, а тому судові рішення слід залишити без змін.
На противагу встановленим судами попередніх інстанцій обставин позивачем жодних доказів не надано, будь-яких доречних аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук