Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 554/6572/16-ц
провадження № 61-19284св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - Полтавський Національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,
треті особи: Міністерство освіти і науки України, ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підписану представником ОСОБА_6 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Полтавського Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (далі - НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка») про визнання права власності на майно за набувальною давністю. Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони проживають у квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 76,7 кв. м із 1995 року, користуються нею відкрито та безперервно понад десять років. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76,7 кв. м за набувальною давністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 76,7 кв. м, житловою площею 42,4 кв. м за набувальною давністю.
Задовольняючи позов суд, виходив із того, що позивачі проживають у спірній квартирі з 1995 року, добросовісно заволоділи, користуються нею відкрито та безперервно понад десять років, тому за ними належить визнати право власності на цю квартиру за набувальною давністю.
Короткий зміст ухвал та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року клопотання НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 вересня 2016 року, як пропущений з поважних причин. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при подачі апеляційної скарги скаржником заявлено письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку на оскарження обґрунтовано належним чином. Відповідно до статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. Зважаючи на те, що з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що строк на апеляційне оскарження скаржником пропущений із поважних причин, суд вважає за можливе його поновити.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року залучено Міністерство освіти і науки України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року залучено ОСОБА_5 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 року № 74 «Про перерозподіл будівель та споруд Полтавського вищого зенітного ракетного командного Червонопрапорного училища імені генерала армії Ватутіна М. В.» будинок за адресою: АДРЕСА_3 ) передана на баланс Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля за вказаною адресою перебуває в університеті на праві господарського відання, а власником є держава в особі Міністерства освіти і науки України;
- зміст і характер правовідносин між учасниками справи виник з приводу нерухомого майна - квартири в будинку на АДРЕСА_3 , власником якого є Міністерство освіти і науки України. Проте позовних вимог до вказаного Міністерства позивачі не пред`явили. Таким чином, позовна вимога до юридичної особи, яка є балансоутримувачем будинку та має право тільки господарського відання, не може бути звернена до Полтавського Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, правонаступником якого є НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», якого позивачі визначили відповідачем. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив власника майна є обґрунтованими та дають підстави дійти висновку про відмову у позові у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів;
- не можуть бути прийняті до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу представника позивачів - адвоката Буряка Д. М. про те, що у цій справі 15 вересня 2016 року проведено заочний розгляд справи. Так, порядок заочного розгляду справи на час ухвалення оскарженого рішення був визначений статтями 224-226 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). Матеріали справи не містять відповідної ухвали про заочний розгляд справи, як і відсутні відповідні вказівки про це у тексті рішення, у зв`язку з чим колегія суддів зробила висновок про те, що розгляд справи і ухвалення рішення відбулось за загальними правилами.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від представника позивачів ОСОБА_6 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову апеляційного суду; судові витрати стягнути із відповідача.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник позивачів зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції не мав права відкривати провадження і поновлювати строк на апеляційне оскарження рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 вересня 2016 року;
- рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 15 вересня 2016 року у справі № 554/6572/16-ц ухвалене за наявними матеріалами справи без участі сторін, тому це рішення по своїй суті є заочним, у зв`язку з чим перегляд відбувається в порядку глави 11 ЦПК України. Рішення першої інстанції прийнято без участі відповідача та без відомостей про його причини неявки, за наявними матеріалами у справі, тому рішення є фактично заочним, тобто суд апеляційної інстанції повинен був роз`яснити відповідачу порядок перегляду рішення судом першої інстанції, а апеляційне провадження закрити;
- суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження та не надав оцінку тому, що в матеріалах справи міститься супровідний лист про направлення рішення суду першої інстанції відповідачу, який належним чином зареєстрований від 30 вересня 2016 року за
№ 02-10/16742 (а. с. 86). Відомостей про невручення чи повернення рішення матеріали справи не містять, тому посилання відповідача, що вони не отримували це рішення, є умисним створенням умов для поновлення пропущеного строку, який поновлено через чотири роки, коли квартира була перепродана та навіть виведена з житлової в нежитлову, а відповідач нібито за чотири роки про рішення нічого не знав та навіть не здогадувався, що позивачі вибралися та з`явився новий власник (третя особа ОСОБА_5 ), який правомірно та законно зареєстрував своє право власності, а саме - придбав квартиру у позивачів;
- суд апеляційної інстанції неправильно розподілив судові витрати.
Короткий зміст пояснення
У лютому 2022 року Міністерство освіти і науки України через представника Кострійчука В. В. надало пояснення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Міністерство освіти і науки України зазначає, що воно є власником спірної квартири, проте позовних вимог до Міністерства освіти і науки України позивачі не пред`явили. Таким чином, позовна вимога до юридичної особи, яка є балансоутримувачем будинку та має право тільки господарського відання, не може бути звернена до Полтавського Національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, правонаступником якого є НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», якого позивачі визначили відповідачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 641/8989/20, від 26 травня 2021 року у справі № 559/553/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18, від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
«норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані» (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року);
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Оскільки апеляційна скарга НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» була подана у квітні 2021 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України (у редакції, що була чинною з 15 грудня 2017 року).
Проте аналіз матеріалів справи свідчить, що:
на аркуші справи 81 наявна розписка від 14 вересня 2016 року про отримання Полтавським Національним технічним університету імені Юрія Кондратюка виклику до суду на 15 вересня 2016 року (дата ухвалення рішення суду першої інстанції);
в заяві (а. с. 106-107) про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутнє обґрунтування поважності причин пропуску річного строку на апеляційне оскарження, за якого він може бути поновлений (частина друга статті 358 ЦПК України), а зазначено лише про те, що відповідач ознайомився з оскарженим рішенням 19 квітня 2021 року;
За таких обставин, апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не врахував, що НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції 15 вересня 2016 року, проте подав апеляційну скаргу у квітні 2021 року (а. с. 98), тобто зі спливом одного року, і не навів обґрунтування поновлення річного строку з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвала та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені ухвалу та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підписану представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасувати.
Передати справу № 554/6572/16-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук