Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 554/7869/19
провадження № 61-16210св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_6 , на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 травня 2021 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року позивачі звернулись із позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк) укладений договір про надання споживчого кредиту № 11266253000, за умовами якого ОСОБА_5 отримав від АКІБ «УкрСиббанк» споживчий кредит у розмірі 42 030,00 дол. США.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов`язань за кредитним договором між позивачами та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки від 20 грудня 2007 року, згідно умов якого позивачі передали банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 .
У зв`язку з виникненням у ОСОБА_5 заборгованості перед АКІБ «УкрСиббанк» за договором споживчого кредиту, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 березня 2012 року у справі замінено позивача АКІБ «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»), яке набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11266253000 на підставі договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, а також договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2012 року з позивачів та третьої особи ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11266253000 від 20 грудня 2007 року у розмірі 358 902,11 грн; в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11266253000 від 20 грудня 2007 року звернуто стягнення на квартиру позивачів АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 15 жовтня 2012 року.
ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулось до суду із заявою про видачу виконавчих листів лише 04 вересня 2014 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».
18 лютого 2016 року позивачам стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 27903715 від 22 січня 2016 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 12983727 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
На думку позивачів, рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 прийняте нотаріусом з грубим порушенням вимог статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статті 33 Закону України «Про іпотеку», статей 5-7 Закону України «Про нотаріат», пункту 3 частини першої статті 2, абзацу 5 пункту 5 статті 3, пункту 4 частини першої статті 18 та частини третьої статті 20, статей 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року. Вказаним рішенням нотаріуса порушено право власності позивачів та їх право на житло в іпотечній квартирі, що є їхнім єдиним та постійним місцем проживання.
Позивачі просили:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 27903715 від 22 січня 2016 року, на підставі якого за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на квартиру позивачів АДРЕСА_2 ;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності № 12983727.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М., ОСОБА_5 , про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно відмовлено у повному обсязі.
Суд першої інстанції зробив висновок, що реєстрація відповідачем за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» як іпотекодержателем права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки протягом дії мораторію прямо суперечить вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як це прямо заборонено даним законом, оскільки спірна квартира є єдиною нерухомістю, якою володіють позивачі, її загальна площа становить 64,0 кв. м та вона виступала в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитом наданим в іноземній валюті, а отже, до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливості погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості, спірна квартира не могла бути примусово відчужена без згоди власників. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущена позовна давність. Суд першої інстанції зробив висновок, що підстави для встановлення факту переривання позовної давності, як вважали позивачі, шляхом звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3276/16 відсутні, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі заяви позивачів у порядку пункту 5 частини першої статті 240 КАС України (у редакції станом на 16 липня 2018 рік).
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подали касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6 , у якій просять задовольнити касаційну скаргу, прийняти постанову, якою скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що про порушення своїх прав позивачам стало відомо від третьої особи ОСОБА_7 лише 16 лютого 2016 року. В березні місяці 2016 року позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просили визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо проведення державної реєстрації прав власності за ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» на квартиру позивачів, загальною площею 64,0 кв. м, яка належить позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави від 20 лютого 2007 року та зареєстрованого в КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 18318504, номер запису 17177 в книзі 127; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 27903715 від 22 січня 2016 року, на підставі якого за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на квартиру позивачів АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв. м. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2016 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3276/16. Дана справа довгий час не розглядалася з причин, що не залежали від позивачів. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року за заявою позивачів позов залишено без розгляду. 02 вересня 2019 року позивачі звернулись до Октябрського районного суду м. Полтави з даним позовом. Наявність в Окружному адміністративному суді м. Києва справи № 826/3276/16 за позовом позивачів до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., третя особа - ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ», повністю виключала можливість звернення позивачів до Октябрського районного суду м. Полтави з відповідним позовом. У зв`язку зі зверненням позивачів до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 826/3276/16) з позовом, предметом якого було визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора Кобелєвої А. М., третя особа - ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ», строк позовної давності перервано. Відповідно, після набрання чинності ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі № 826/3276/16, для позивачів у справі № 554/7869/19 перебіг позовної давності почався заново. Отже, позивачі вважають, що позов у даній справі заявлений в межах позовної давності з урахуванням його переривання. Судами першої та апеляційної інстанції не застосовані правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині застосування наслідків пропуску позовної давності, в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити позивачам у задоволенні касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позовна давність сплинула ще у лютому 2019 року. Згідно статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Позивачі усвідомлювали, що у задоволенні позовної заяви у справі № 826/3276/16 має бути відмовлено, оскільки позовна заява подана до Окружного адміністративного суду м. Києва з порушенням правил підсудності. Позивачі в період з 16 лютого 2016 року по 21 липня 2020 року до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», яке нібито порушило право власності позивачів, не пред`являли взагалі жодних вимог, а отже норми статті 264 ЦК України щодо переривання позовної давності не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами. У постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 зазначено, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Позивачами ніколи не подавалася до Октябрського районного суду м. Полтави заява про поновлення пропущеної позовної давності, а, навпаки, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції та в касаційній скарзі позивачами послідовно висловлювалася позиція про нібито відсутність факту пропущення позовної давності. Позивачі звернулися до Октябрського районного суду м. Полтави лише 12 вересня 2019 року, тобто через 13 місяців після прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/7869/19, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 травня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відмовлено.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 554/7869/19 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 15 травня 2019 року у справі № 205/8482/15-ц, від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 20 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір про надання споживчого кредиту № 11266253000, за умовами якого ОСОБА_5 отримав від АКІБ «УкрСиббанк» споживчий кредит у розмірі 42 030,00 доларів США.
В рахунок забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки від 20 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 9043.
За даним іпотечним договором позивачі передали в іпотеку АКІБ УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв. м.
17 березня 2009 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладена додаткова угода № 1 до договору іпотеки від 20 грудня 2007 року, посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В. та зареєстрована за № 476.
У подальшому, у зв`язку з виникненням у ОСОБА_5 , як позичальника, заборгованості перед АКІБ «УкрСиббанк» за договором споживчого кредиту № 11266253000, банк в жовтні 2009 року звернувся з позовом до Київського районного суду м. Полтави (справа № 2-1372/2011), який на підставі ухвали від 09 червня 2010 року передав справу за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави (провадження № 2/1622/90/2012).
В межах розгляду вказаної справи ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 березня 2012 року залучено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», як правонаступник позивача АКІБ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», а також договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Маєнко Е. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 649-650.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2012 року, що набрало законної сили 15 жовтня 2012 року, позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11266253000 від 20 грудня 2007 року у сумі 358 902,11 грн, що складається з 39 846,87 дол. США - залишок основної заборгованості по кредиту, 4 789,93 дол. США - прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 20,72 дол. США - сума пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості за кредитом; 108,05 дол. США - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; сума штрафу - 500,00 грн, сума штрафу - 500, 00 грн.
Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11266253000 від 20 грудня 2007 року; вирішено питання судових витрат.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 57811513 від 20 квітня 2016 року, 22 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 27903715, на підставі якого за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на належну позивачам квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 64,0 кв.м, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права власності № 12983727.
Підставою вчинення нотаріальної дії зазначено: договір іпотеки № 9043, виданий 20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О. В.
16 січня 2020 року представником ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» Голяніщевим Д. Ю. подано до місцевого суду заяву про застосування до даних правовідносин позовної давності.
Позивачами зазначено у позові, що про факт реєстрації права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» їм стало відомо 18 лютого 2016 року. З даним позовом позивачі до суду звернулися 02 вересня 2019 року.
Позивачі зверталися до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3276/16. Ухвалою вказаного суду від 16 липня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі заяви позивачів у порядку пункту 5 частини першої статті 240 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 16 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що позов у даній справі заявлено в межах позовної давності з урахуванням його переривання.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позивачі зазначили, що про факт реєстрації права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» їм стало відомо 18 лютого 2016 року.
До Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_10 подали позов до державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., треті особи: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_5 , Міністерство юстиції України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення.
Позивачі просили визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., щодо проведення державної реєстрації прав власності за ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» на квартиру позивачів, загальною площею 64,0 кв. м, яка належить позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства м. Полтави від 20 лютого 2007 року та зареєстрованого в КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 18318504, номер запису 17177 в книзі 127; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 27903715 від 22 січня 2016 року, на підставі якого за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на квартиру позивачів АДРЕСА_1 , загальною площею 64,0 кв. м.
У позові, який позивачі подали у цій справі, вони зазначили, що Верховним Судом України під час розгляду справ № 804/3509/17, 826/4858/15, 815/6956/15, 802/1792/17, 826/19487/14 зроблений правовий висновок, згідно якого якщо між сторонами існує спір про право власності на нерухоме майно, то спір підлягає вирішенню за правилами цивільного процесуального законодавства, відтак позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з заявою про залишення їх позову без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2018 року позов залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 344/7849/15-ц (провадження № 61-16585св20) зазначено, що «у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19 встановлено, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.
Із цих підстав об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду відступила від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 908/828/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 904/191/18, від 11 грудня 2018 року у справі № 917/100/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 924/1236/17, від 21 січня 2020 року у справі № 910/2538/19 про те, що в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, зазначено, що «за своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею 227 ГПК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами.
Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з посиланням судів на норми частин другої, третьої статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який у подальшому був залишений без розгляду...
… Ураховуючи вищевикладене тлумачення статей 256 264 265 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступає від них...
… Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44)».
За таких обставин посилання позивачів на те, що вони подавали позов до адміністративного суду, який був залишений без розгляду, не є підставою для переривання позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, міг бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Водночас, позивачі заяву про поновлення пропущеного строку не подавали.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 344/7849/15-ц (провадження № 61-16585св20) та підстав касаційного перегляду, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині судові рішеннязалишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року Постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук