Постанова
Іменем України
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 554/8693/21
провадження № 61-11784св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради,
треті особи: Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради, Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2022 року в складі судді Яковенко Н. Л. та на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача квартири, яка належить до комунальної власності.
Позов мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира) перебуває у комунальній власності. Ордером № 1272 від 29 жовтня 1974 року, виданим виконавчим комітетом Київської районної ради депутатів трудящих м. Полтави, ОСОБА_2 разом із членами його сім`ї надано право на зайняття квартири.
Рішенням Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 692 від 25 грудня 2012 року дозволено КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» переоформити особовий рахунок квартири на ОСОБА_3 , у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .
Вказує, що з 2012 року позивач постійно проживав у квартирі разом із ОСОБА_3 . Під час проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали оплату комунальних послуг, проводили поточний ремонт квартири, тому позивач вважає себе членом сім`ї наймача квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивач провів її поховання та залишився проживати у квартирі, яка для нього є постійним місцем проживання.
Після смерті ОСОБА_3 позивач звертався до відповідача із заявами щодо переоформлення особових рахунків для оплати комунальних послуг, проте отримав відмову у вчиненні вказаних дій. Підставою відмови було неподання оригіналів документів, що підтверджують родинний зв`язок із квартиронаймачем, оскільки відповідно до статті 64 ЖК УРСР він як онук квартиронаймача, не підпадає під категорію «член сім`ї квартиронаймача».
За таких обставин позивач просив визнати його членом сім`ї наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач у встановленому законом порядку не довів факт проживання однією сім`єю з наймачем житлового приміщення, ведення спільного господарства та бюджету; матеріали справи не містять доказів дотримання порядку вселення позивача у квартиру наймача та реєстрації його місця проживання у ній, а перебування його в родинних відносинах з ОСОБА_3 як онука та баби не підтверджує обставини постійного проживання у квартирі.
Суди також зазначили, що КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради не є власником спірного житлового приміщення та відповідно є неналежним відповідачем у справі про визнання особи членом сім`ї наймача житла, яке належить до комунальної власності.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду; ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, безпідставно не надали оцінки довідці КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради № 1012/2021 від 06 квітня 2021 року, відповідно до якої позивач проживав у квартирі наймача з березня 2012 року без реєстрації місця проживання.
Вказував, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що позивачем не доведено дотримання порядку вселення його до наймача, є хибним та прийнятим з неповним дослідженням матеріалів справи. Суд залишив поза увагою той факт, що позивач як онук ОСОБА_3 у березні 2012 року переїхав проживати до неї. Баба не працювала, він купував їй ліки, оплачував комунальні послуги, здійснював поточний ремонт квартири, що підтверджує ведення спільного з нею господарства.
Суди не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_4 , яка підтверджує обставини щодо проживання позивача у квартирі разом з наймачем.
У січні 2023 року від КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності Полтавської міської ради до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, правильність та обґрунтованість висновків судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; витребувано з суду першої інстанції матеріали справи № 554/8693/21; у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року відмовлено; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
19 грудня 2022 року матеріали справи № 554/8693/21 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 08 грудня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України - незастосування судами при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц, від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Полтавської територіальної громади.
Наймачем вказаної квартири був ОСОБА_2 на підставі ордеру № 1272 від 29 жовтня 1974 року, виданого виконавчим комітетом Київської районної ради депутатів трудящих м. Полтави.
Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 25 грудня 2012 року № 692 дозволено КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради переоформити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 з померлого чоловіка ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позиція Верховного Суду
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21) вказано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 461/1517/19 (провадження № 61-5038св21) зазначено, що:
«пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Подібний висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Квартира АДРЕСА_3 знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом приймати від її імені рішення, здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Львівська міська рада є належним відповідачем в справі, однак була залучена до участі в ній в якості третьої особи, що є підставою для відмови в позові».
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовну вимогу про визнання його членом сім`ї наймача житлового приміщення, яке перебуває в комунальній власності.
Відповідно до статті 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням. Тобто, у разі задоволення позову ОСОБА_1 у нього виникне право щодо майна, яке перебуває у власності територіальної громади Полтавської міської ради.
За таких обставин належним відповідачем за вказаною вимогою є Полтавська міська рада.
Установивши, що Полтавська міська рада залучена до участі в справі як третя особа, а клопотання про залучення її до участі в справі як відповідача позивач не заявив, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про визнання членом сім`ї наймача квартири, яка належить до комунальної власності.
Посилання районного суду, з яким погодився апеляційний суд, на недоведеність позовних вимог як на додаткову підставу для відмови в позові на правильність вказаного висновку не впливає, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є безумовною підставою для відмови в його задоволенні.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду Верховного Суду 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21), наявні підстави для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог матеріального й процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук