Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 556/1437/19
провадження № 61-19780св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: Володимирецька селищна рада, ОСОБА_4 ,
позивач - ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Володимирецька селищна рада,
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , а також касаційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Володимирецька селищна рада, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що вони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння межує з сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером 5620855100:03:020:007 та житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . В процесі виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки позивачів для будівництва і обслуговування жилого будинку будівель і споруд по АДРЕСА_1 , було виявлено, що ОСОБА_3 здійснюється фактичне використання земельної ділянки за межами встановленими в системі Державного земельного кадастру для ділянки з кадастровим номером 5620855100:03:020:007, що порушує їх права.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:
- усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 та земельною ділянкою під цим домоволодінням шляхом знесення та демонтажу належних ОСОБА_3 паркану, вимощення та господарських споруд, що розміщені за межами земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки 5620855100:03:020:007 відповідно до даних в системі Державного земельного кадастру;
- визнати недійсним та скасувати правоустановчий документ ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620855100:03:020:007.
У вересні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. У травні 2020 року подав заяву про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_4 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивовано тим, що він є власником офісної будівлі з вбудованим магазином, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 5620855100:03:020:0010 за адресою:
АДРЕСА_2 яка межує з сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером: 5620855100:03:020:007 та житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , що належать відповідачці - ОСОБА_3 . Зазначав, що відповідачка фактично використовує частину належної йому земельної ділянки. Під час проектування та будівництва офісного приміщення погоджував розташування будівлі з чоловіком відповідачки. Стверджуав про виготовлення правоустановчого документа ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 5620855100:03:020:007 без додержання вимог законодавства, що регламентує порядок його виготовлення. Розташована за згодою ОСОБА_3 на належній їй земельній ділянці споруда/будівля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підтверджує нецільове використання земельної ділянки та спричиняє позивачу перешкоди в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином та земельною ділянкою з кадастровим номером: 5620855100:03:020:0010.
ОСОБА_4 просив:
- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином та земельною ділянкою з кадастровим номером 5620855100:03:020:0010 по АДРЕСА_2 , шляхом відновлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 відповідно до даних в системі Державного земельного кадастру;
- визнати недійсним та скасувати правоустановчий документ ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620855100:03:020:007;
- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином та земельною ділянкою з кадастровим номером 5620855100:03:020:0010 по АДРЕСА_2 , шляхом знесення та демонтажу споруди/будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 5620855100:03:020:007.
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовано тим, що їй згідно з державним актом на право власності належить земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_3 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5620855100:03:020:007. Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, що має кадастровий номер: 5620855100:03:020:0010, яка належить ОСОБА_4 . Відповідач за зустрічним позовом самовільно зайняв частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки та використовує її для власних потреб, що підтверджується копією технічного паспорта на офісну будівлю з вбудованим магазином де показано розташування вхідних сходів під літерою «а1» та Схемою земельної ділянки від 13 вересня 2019 року виготовленою на замовлення ОСОБА_3 сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 для відновлення меж земельної ділянки в натурі. Зазначав, що внаслідок протиправної поведінки відповідача їй завдана моральна шкода, яку оцінює в 5 000,00 грн.
ОСОБА_3 просила усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_3 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5620855100:03:020:007, шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_4 :
- демонтувати вхідні східці, позначені літерою «а1» офісної будівлі з вбудованим магазином «А-2» згідно технічного паспорта на офісну будівлю з вбудованим магазином по АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 20 серпня 2015 року;
- встановити тверді межі (огорожу) спільно з ОСОБА_3 на спільній межі між земельною ділянкою ОСОБА_4 іншого громадського призначення, кадастровий номер: 5620855100:03:020:0010, та земельною ділянкою
ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5620855100:03:020:007.
Стягнути з відповідача на її користь компенсацію за моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні домоволодінням
АДРЕСА_1 та земельною ділянкою під цим домоволодінням, шляхом знесення та демонтажу за рахунок ОСОБА_3 конструктивних елементів, виробів та конструкцій належних ОСОБА_3 паркану, вимощення та господарських споруд, що розміщені за межами земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 та прибирання будівельних матеріалів за рахунок ОСОБА_3 , що залишаться після знесення та демонтажу конструктивних елементів, виробів та конструкцій належних ОСОБА_3 паркану, вимощення та господарських споруд.
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні домоволодінням
АДРЕСА_1 та земельною ділянкою під цим домоволодінням, а також в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином загальною площею 200,3 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельною ділянкою за цією ж адресою, кадастровий номер 5620855100:03:020:0010, шляхом відновлення за рахунок ОСОБА_3 меж земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 відповідно до даних про межу, площу та конфігурацію земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 в системі Державного земельного кадастру.
Визнано недійсним та скасовано правоустановчий документ ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620855100:03:020:007, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 251877, виданий
05 листопада 2008 року та скасовано його державну реєстрацію.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на залучення експерта в сумі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на залучення експерта в сумі 5 000,00 грн.
Повернуто ОСОБА_1 за рахунок держави сплачений нею судовий збір в сумі 2 305,20 грн.
Повернуто ОСОБА_2 за рахунок держави сплачений ним судовий збір в сумі 2 305,20 грн.
Повернуто ОСОБА_4 за рахунок держави сплачений ним судовий збір в сумі 1 506,40 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 всупереч вимогам земельного законодавства допустила порушення обов`язків власника земельної ділянки, використовує земельну ділянку поза встановленими межами та не за цільовим призначенням, що підтверджується дослідженими судом доказами та чим створила перешкоди в користуванні власнику та користувачам суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення вказав, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не доведені, і підстав для їх задоволення суд не вбачає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого
2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою під цим домоволодінням відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні офісною будівлею з вбудованим магазином загальною площею 200,3 м.кв, що знаходиться за адресою
АДРЕСА_2 та земельною ділянкою за цією ж адресою, кадастровий номер 5620855100:03:020:0010 шляхом відновлення за рахунок ОСОБА_3 меж земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 відповідно до даних про межу, площу та конфігурацію земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:007 в системі Державного земельного кадастру; визнання недійсним та скасування правоустановчого документа ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620855100:03:020:007, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251877, виданий 05 листопада 2008 року та скасування його державної реєстрації, відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою задоволено частково.
Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5620855100:03:020:0007 шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_4 :
- демонтувати вхідні східці, позначені літерою «а1» Офісної будівлі з вбудованим магазином «А-2» згідно Технічного паспорта на офісну будівлю з вбудованим магазином АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 20 серпня 2015 року;
- встановити тверді межі (огорожу) спільно з ОСОБА_3 на спільній межі між земельною ділянкою ОСОБА_4 іншого громадського призначення, кадастровий номер - 5620855100:03:020:0010, та земельною ділянкою
ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5620855100:03:020:0007;
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету 3 45,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги та на користь ОСОБА_3 666,66 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету 3 457,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги та на користь ОСОБА_3 666,66 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь державного бюджету 2 259,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 2 689,40 грн судового збору за подання ОСОБА_3 зустрічного позову та на користь ОСОБА_3 666,66 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із відсутності відомостей про формування земельної ділянки позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відтак і відсутня можливість встановити, яким чином та в якій мірі позивачам створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою і домоволодінням та чи порушуються їхні права взагалі. Крім того, апеляційний суд вказав, що вимога (про скасування державного акта) не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо знесення та демонтажу споруди/будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », апеляційний суд виходив із того, що власником спірної тимчасової споруди є ОСОБА_7 , тому вимоги про знесення/демонтаж вказаної тимчасової споруди мають вирішуватись за його участю. До участі в справі в суді першої інстанції в якості співвідповідача він не залучався, вимог до нього не пред`являлось.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із встановленого факту, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 , і площа накладення становить 19 кв.м., тобто порушуються не права ОСОБА_4 , а саме він порушує права відповідачки, а тому є підстави для відмови йому в позові та задоволення зустрічного позову саме ОСОБА_3 про усунення їй перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою та стягнення на її користь моральної шкоди з ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
03 грудня 2021 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого
2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що протокол про встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від
15 лютого 2011 року в розумінні Закону України «Про землеустрій» та судової практики Верховного Суду самостійного значення не має, він не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Заявник вказує, що ОСОБА_3 використовує земельну ділянку не за призначенням, розмістивши на ній споруду, яка є самочинним будівництвом.
03 грудня 2021 року ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати постанову Рівненського апеляційного суду
від 04 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого 2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував положення: статті 103 ЗК України та статті 391 ЦК України без урахування висновку, висловленому у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 323/1862/16-ц; статті 152 ЗК України, висловленому у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року; статей 16 319 321 ЦК України, статей 79 92 96 103 152 ЗК України висловленої у постанові Верховного Суду
від 19 серпня 2021 року у справі № 686/3922/17; статті 120 ЗК України, висловленої у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі
№ 318/1274/18; статей 78 91 104 152 ЗК України, статті 376 ЦК України, висловлені у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) від 10 листопада 2021 року у справі № 323/266/18-ц
Доводи інших учасників справи
27 квітня 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав до Верховного Суду відзиви, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада
2021 року - без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Володимирецького районного суду Рівненської області.
Зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду
від 04 листопада 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
05 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_4 - частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Учасники справи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - є власниками об`єктів нерухомості, будинків та квартир в смт. Володимирець, які розташовані на суміжних земельних ділянках.
ОСОБА_1 належить Ѕ частки кв.
АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 належить 2/3 частки кв.
АДРЕСА_5 .
В копіях техпаспортів долучених до справи та які не є правовстановлюючим документом, зазначено, що вони є власниками кожен своєї квартири у згаданому будинку.
ОСОБА_3 є власником житлового будинку
АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 належить офісна будівля з вбудованим магазином загальною площею 200,3 кв.м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 у відповідності до договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки кадастровий номер 5620855100:03:020:0010, загальною площею 0,0180 га цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування офісного приміщення загальною площею 200,3 кв.м, за адресою:
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками суміжних земельних ділянок.
ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності серії ЯЕ № 251877 від
05 листопада 2008 року належить земельна ділянка загальною площею 0,0717 га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель та споруд, яка складається з двох окремих земельних ділянок - спірної земельної ділянки площею 0,0476 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:007, та земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 5620855100:03:020:008, спору щодо якої немає.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними користувачами земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , межі якої, площа та конфігурація поки в установленому законом порядку не визначені та будь-якого документу про право власності чи про оренду цієї земельної ділянки вони не мають.
Попередні суміжні землекористувачі по АДРЕСА_6 ОСОБА_9 , по АДРЕСА_1 - ОСОБА_10 та по АДРЕСА_2 - ОСОБА_11 при виготовленні документації з землеустрою та свідоцтва на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 погодили
ОСОБА_3 межі земельної ділянки в натурі, яка передавалась їй у власність.
Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 251877, виданого 05 листопада 2008 року, на відміну від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі рішення Володимирецької селищної ради від 04 грудня 1997 року № 176 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5620855100:03:020:007.
Спори, з приводу суміжного землекористування між ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 продовжуються ще з 2009 року. При виготовленні землевпорядної документації, зокрема на отримання ОСОБА_4 в оренду з правом подальшого викупу земельної ділянки площею 320 кв.м, частина цієї ділянки вже належала ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №251877, виданого 05 листопада 2008 року. В зв`язку з цим ОСОБА_4 звертався до селищної ради про відміну рішення на підставі якого було видано державний акт ОСОБА_3 а також до суду.
15 лютого 2011 року при погодженні меж земельної ділянки в натурі між
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він виготовляючи проект на свою земельну ділянку вже меншої площі, а саме 180 кв.м за адресою:
АДРЕСА_2 , заявив, що спірних питань з ОСОБА_3 не має. Однак в поданому позові заявляє, що спір не вирішений.
ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки надала дозвіл на розміщення на своїй земельній ділянці малої архітектурної форми ОСОБА_7 для здійснення комерційної діяльності. Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 зареєстрованого в Мінюсті 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, ОСОБА_7 управлінням будівництва та ЖКГ райдержадміністрації був виданий паспорт прив`язки, що й слугувало підставою для розміщення тимчасової споруди магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на земельній ділянці ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, саме власник земельної ділянки або її користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення їх прав як власників чи користувачів земельної ділянки, оскільки ними не надано документів на підтвердження права власності чи права користування земельною ділянкою.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про знесення та демонтажу споруди/будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є ОСОБА_7 .
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Установивши, що належним відповідачем в частині позовних вимог
ОСОБА_4 про знесення та демонтажу споруди/будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є ОСОБА_7 , який є власником спірної тимчасової споруди, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вказані позовні вимого пред?явлені до ОСОБА_3 , яка не є належним відповідачем за вказаними вимогами.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).
Апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку, на підставі акту виносу меж земельної ділянки та Схеми суміжних ділянок встановив факт, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 , і площа накладення становить 19 кв.м.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно приписів статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно із статтею 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція
№ 376).
Згідно із пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною.
При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого
2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах
від травня 2020 року у справі № 404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а та від 27 січня 2021 року у справі № 818/2225/17.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що акт виносу меж земельної ділянки та Схема суміжних ділянок не підтверджують та не встановлюють факту накладення земельних ділянок, а відтак не є допустимими та належними доказами на підтвердження вказаних обставин.
Єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза.
Проте, сторонами по справі клопотання про призначення земельно-технічної експертизи не заявлялося.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які
за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за недоведеністю.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому, постанова Рівненського апеляційного суду від 04 листопада
2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою підлягає зміні в мотивувальній її частині, з підстав, викладених у цій постанові.
В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада
2021 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою скасувати.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою відмовити.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Володимирецька селищна рада, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Рівненського апеляційного суду від 04 листопада
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов