№ 559/1604/18

Постанова

Іменем України

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 559/1604/18

провадження № 61-782св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп»,

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року у складі головуючого судді - Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року

у складі колегії суддів Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (далі -

ТОВ «Тревел Профешнл Груп», третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про захист прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 07 червня 2018 року між ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 й малолітнього ОСОБА_4 , та ТОВ «Тревел Профешнл Груп», від імені якого діяла ФОП ОСОБА_3 , було укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № GR20068042, за умовами якого турагент (ФОП ОСОБА_3 ) зобов`язався забезпечити надання замовнику туристичних послуг, а саме тур до Греції тривалістю з 20 по 30 червня 2018 року, сформованих туроператором (ТОВ «Тревел Профешнл Груп») на умовах, визначених цим договором, а замовник турпродукту зобов`язався своєчасно й в повному обсязі оплатити вартість туру в розмірі 113 113 грн згідно з даним договором.

Цього ж дня ОСОБА_1 здійснив оплату туру в готівковій формі, через уповноважену особу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 112 від 07 червня 2018 року в сумі 113 113 грн.

Зобов`язання туроператора з організації та надання туристичних послуг за цим договором належним чином виконано не було, документи, що підтверджують право на одержання туристичних послуг туристами отримано не було, повним пакетом туристичних послуг, обумовленим цим договором, вони не скористалися.

Посилаючись на невиконання ТОВ «Тревел Профешнл Груп» умов договору,

в зв`язку з чим позивачам завдано матеріальних збитків та спричинено моральну шкоду, просили суд стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 113 113 грн збитків, 122 162 грн 04 коп. пені в розмірі

3 відсотків вартості туристичних послуг за кожен день прострочення до моменту повного виконання рішення суду та по 10 000 грн компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 78 413 грн збитків, 113 113 грн пені за невиконання зобов`язання та 5 000 грн відшкодування моральної шкоди, а всього 196 526 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_2 5 000 грн відшкодування моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 670,06 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не виконало взяті на себе зобов`язання згідно договору надання туристичних послуг, зокрема, туристичних послуг не надало та навіть не повідомило позивачів про безпідставне анулювання оплаченої ними заявки,

в результаті чого позивачі зазнали суттєвих незручностей через неможливість відбути у запланований та оплачений відпочинок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року змінено в частині стягнення з ТОВ «Тревел Профешнл Груп»на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пені, зменшено її розмір зі 113 113 грн до 78 413 грн.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Компенсовано за рахунок держави на користь ТОВ «Тревел Профешнл Груп» 658,61 грн судового збору.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що належним суб`єктом туристичної діяльності, який зобов`язаний повернути позивачу сплачені кошти, є туроператор, а тому правильно стягнув грошові кошти з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за не отримані туристичні послуги у розмірі 78 413 грн. Розмір грошових коштів за не отримані послуги розрахований виходячи з того, що позивачі скористалися частиною заброньованих послуг на суму 34 700 грн.

Також апеляційний суд погодився з висновком районного суду про розмір стягнутої з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, виходячи

з характеру та обсягу страждань, а також немайнових втрат (їх тривалість), яких зазнали позивачі у зв`язку з порушенням їх прав, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості.

При перегляді рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені апеляційний суд врахував, що відповідно до чинного законодавства розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення,

а оскільки розмір збитків, що завдані позивачам становить 78 413 грн, тому

й розмір неустойки підлягає зменшенню до 78 413 грн.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статей 32, 33 Закону України «Про туризм» відповідальність за порушення законодавства у галузі туристичної діяльності несе той суб`єкт туристичної діяльності, який порушив умови договору та з вини якого замовнику туристичної послуги було завдано збитки.

Суди не прийняли до уваги, що договором про надання туристичних послуг визначено розмір неустойки, який носить виключний характер, не з`ясували чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрати немайнового характеру, а також яким чином та на підставі яких доказів оцінювалась глибина фізичних та душевних страждань визначаючи факт спричинення моральної шкоди.

Крім того, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки не залучили до участі в справі ФОП ОСОБА_5 .

Зміст касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Тревел Профешнл Груп» про стягнення збитків, пені та відшкодування моральної шкоди, тому в іншій частині судові рішення

в касаційному порядку не переглядаються.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що 07 червня 2018 року між ФОП ОСОБА_3 (турагент), що діє від імені туроператора ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (туроператор) на підставі агентського договору, та ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 й малолітнього ОСОБА_4 (турист), укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) № GR20068042.

Відповідно до пункту 1.1 договору на туристичне обслуговування турагент зобов'язується забезпечити надання замовнику турпродукту, сформованого туроператором, на умовах визначених цим договором, а замовник турпродукту зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплатити вартість туру згідно з цим договором.

У пункті 2.1.1 договору на туристичне обслуговування визначено перелік туристичних послуг, що включається у турпродукт, зокрема, організувати проведення туристичного туру до Греції на період з 20 червня до 30 червня

2018 року на трьох осіб, який включає в себе наступний комплекс туристичних послуг: бронювання квитків для авіаційного перевезення до країни перебування за маршрутом Львів-Салоніки-Львів, переліт забезпечується авіакомпанією АК Еллінейр; тимчасове розміщення в готелі Pomegranare Wellness Spa Hotel, харчування; трансфер за маршрутом: 20 червня 2018 року аеропорт-готель,

30 червня 2018 року готель - аеропорт; екскурсійна програма; медичне страхування туриста та страхування від нещасних випадків, що підтверджується страховим полісом або свідоцтвом страхової компанії.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 112 від 07 червня

2018 року ОСОБА_1 оплатив вартість туру у розмірі 113 113 грн.

ФОП ОСОБА_3 здійснила переказ грошових коштів на рахунок

ТОВ «Тревел Профешнл Груп» 12 червня 2018 року на суму 34 700 грн, 16 червня 2018 року на суму 26 500 грy та 16 червня 2018 року року на суму 52000 грн.

ТОВ «Тревел Профешнл Груп» видало ОСОБА_1 ваучер на придбаний ним тур у розмірі 113 113 грн.

Між ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» та ТОВ «Тревел Профешнл Груп» 29 березня 2017 року укладено агентський договір на реалізацію туристичного продукту

№ АДТА/17-LVO.00448с.1.

ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» анульовано заявку ТОВ «Тревел Профешнл Груп» № KSD20068JD на надання позивачам обумовленого договором туру, у зв`язку

з недотриманням умов оплати.

Передбачені договором туристичні послуги позивачу надані не були, сплачені кошти позивачу не повернені.

ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» надав інформацію, що на підставі заявки на бронювання №KSD20068JD ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» був заброньований туристичний продукт. Загальна вартість туристичних послуг складала 110 747,8 грн. Послуги були оплачені ТОВ «Тревел Профешнл Груп» 12 червня 2018 року

в розмірі 34700 грн. ТОВ «Тревел Профешнл Груп» надійшов гарантійний лист про гарантування повної оплати замовлення до 13 червня 2018 року включно, однак оплата не була здійснена. Для здійснення подорожі за заявкою №KSD20068JD до Грецької Республіки на період з 20 червня 2018 року по

30 червня 2018 року ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був наданий туристичний ваучер на частину сплачених коштів, яким туристи скористалися в розмірі 34 700 грн.

У пункті 4.11 договору про надання туристичних послуг від 07 червня 2018 року № GR20068042 передбачено, що сторони домовилися про те, що у випадку ненадання (прострочення надання) туроператором/турагентом всіх або частини послуг, які входять в замовлений турпродукт за цим договором, турагент/туроператор сплачує замовнику турпродукту неустойку в розмірі 0,01 % від вартості ненаданих послуг, за кожен день прострочення надання відповідних послуг, але в будь-якому випадку не більше 2 000 грн.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену

в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених

у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України «Про туризм»).

У статті 23Закону України «Про туризм» визначено, що ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13 зробив правовий висновок про те, що «за частинами першою, другою, десятою статті 20, частиною другою статті 30, частинами першою, другою статті 32, частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, статей 610, 611, частиною п`ятою статті 653, частиною першою статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності

з надання туристичних послуг та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера,який

є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор».

Встановивши, що туристичні послуги відповідно до умов договору мав надавати саме туроператор, а ФОП ОСОБА_9 діяла на підставі, від імені та за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (туроператор) згідно агентського договору, факт видачі туроператором позивачу ваучерана придбаний ним тур на суму 113 113 грн, суди зробили правильний висновок, що саме ТОВ «Тревел Профешнл Груп» повинен нести відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19(провадження № 61-9034св20).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини,

у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Визначаючи розмір збитків, які підлягають до стягнення на користь позивачів, судами правильно враховано, що позивачі скористалися частиною заброньованих послуг на суму 34 700 грн, а тому стягнуто різницю між вартістю оплачених та отриманих послуг у розмірі 78 413 грн.

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди суди враховували характер та обсяг страждань, а також немайнових втрат (їх тривалість), яких зазнали позивачі у зв`язку з порушенням їх прав, та виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості обґрунтовано визначили розмір такої компенсації у 5 000 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20) зазначено, що «тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці

2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (частина третя статті 614 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладанні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. Проте свобода у визначенні обсягу договірної відповідальності не безмежна, оскільки законодавець встановлює межі саморегулювання, гарантуючи охорону інтересів окремих учасників цивільного обороту (зокрема, споживачів) за допомогою встановлення імперативної заборони (ex ante). Тому правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне невиконання або неналежне виконання зобов`язання, є нікчемним. З урахуванням правил, закріплених в статті 217 ЦК, нікчемною буде лише та частина договору (його пункти), в якій передбачено про скасування або обмеження відповідальності».

У справі, що переглядається, встановлені судами обставини дозволяють зробити висновок, що в договорі про надання туристичних послуг від 07 червня 2018 року відбулося обмеження договірної відповідальності (зменшення розміру пені із трьох відсотків до 0,01 %, встановлення граничного розміру пені - 2 000 грн) без врахування імперативної заборони, передбаченої частиною третьою статті 614 ЦК України; таку умову договору слід кваліфікувати як нікчемну; до правовідносин сторін слід застосовувати розмір пені, передбачений в частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин суди правильно вважали, що до правовідносин сторін слід застосовувати частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча суди й не послались на частинутретьою статті 614 ЦК України при вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені, проте це не вплинуло на прийняття правильних по суті судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції суду в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову апеляційного суду в оскарженій частині ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 01 липня

2019 року в незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2019року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про стягнення збитків, пені та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов