№ 560/10138/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року

м. Київ

справа № 560/10138/21

адміністративне провадження № К/990/5352/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 (головуючий суддя: Ковальчук А.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.) у справі № 560/10138/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років з розрахунку загальної вислуги років 29 років 06 місяців 03 дні, з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 01.12.2020;

зобов`язати ГУПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії за вислугою років з розрахунку загальної вислуги років 29 років 06 місяців 03 дні, з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 01.12.2020, та виплатити з урахуванням виплаченої суми.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що на момент призначення пенсії, пенсія йому нарахована у розмірі 57% грошового забезпечення з загального трудового стажу 32 роки 02 місяці 22 дні, з них: вислуга років в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.

Водночас на переконання позивача, на момент призначення пенсії вислуга років в календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців 10 днів, вислуга років в пільговому обчисленні становить 05 років 11 місяців 24 дні, загальна вислуга років становить 29 років 06 місяців 03 дні.

За таких обставин, позивач вважає протиправною відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії за вислугою років та приведення її до норм чинного законодавства, врахувавши при перерахунку пенсії загальної вислуги 29 років 06 місяців і 3 дні та призначення пенсії за вислугу років у розмірі 70%.

Просив врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 11.03.2021 за № 3500/8 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли подання та документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років. Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.11.2020 № 229, позивача звільнено з військової служби у запас з 30.11.2020.

Пенсійний орган вказує, що згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії станом на 30.11.2020 складає: 32 роки 02 місяці 22 дні, з них - служба в Збройних Силах в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.

Отже, враховуючи приписи статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) та надані документи, позивачу обґрунтовано призначено пенсію в розмірі 57% за вислугу 23 роки, з урахуванням страхового стажу.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до інформації, зазначеній у витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.11.2020 № 229, позивача звільнено з військової служби у запас з 30.11.2020.

З 01.12.2020 позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ.

Пенсія нарахована у розмірі 57% грошового забезпечення з загального трудового стажу 32 років 02 місяці 22 дні, з них: вислуга років в календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж 08 років 08 місяців 12 днів.

11.03.2021 з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ГУПФУ в Хмельницькій області надійшли подання та документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.

Відповідно до подання ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії станом на 30.11.2020 складає: 32 роки 02 місяці 22 дні, з них - служба в Збройних Силах в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.

14.07.2021 позивач звернувся до ГУПФУ в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років, та приведення її до норм чинного законодавства, врахувавши при перерахунку пенсії 29 років загальної вислуги і призначення пенсії за вислугу років у розмірі 70%.

Відповідач листом від 30.07.2021 № 6655-5850/Б-03/8-2200/21 повідомив заявника про те, що пенсія в розмірі 57% призначена за 23 роки вислуги, з урахуванням страхового стажу, відповідно норм Закону № 2262-ХІІ та наданих документів.

Підстав для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової служби, у головного управління немає.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.10.2011 пункт «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ поширює свою дію лише на осіб, які мають календарну вислугу року, яку заборонено обраховувати у будь-якому пільговому обчисленні (законодавець розмежував такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років».

Суди звернули увагу, що Закон № 2262-ХІІ в цілому та його статті 12, 17 окремо, не містять відсилочних (банкетних) норми до інших актів законодавства.

Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не може бути застосована до положень пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, в редакції після 01.10.2011.

З урахуванням положень статей 12, 13 Закону № 2262-ХІІ та наданих документів, суди погодилися із відповідачем про правомірність призначення позивачу пенсії в розмірі 57% за вислугу 23 роки, з урахуванням страхового стажу.

Одночасно з цим, суди відхилили покликання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах № 750/9775/16-а, № 805/3923/18-а, № 480/4241/18 з підстав неподібності правовідносин.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.

У контексті приведеної судової практики, скаржник наполягає, що постановою КМУ № 393 чітко визначено порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, а стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ прямо вказує на обов`язок відповідача такий порядок застосовувати. Таким чином, скаржник вважає, що вказані норми є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 7 підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

На переконання скаржника, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а не при визначенні розміру такої пенсії.

Враховуючи, що позивач проходив службу, яка передбачена Постановою № 393, очевидно, що останній набув право на обчислення вислуги років в пільговому розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці для призначення пенсії за вислугою років згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 29 роки 06 місяці 03 дні, скаржник стверджує, що відповідач, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для перерахунку пенсії за вислугою років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та безпідставно відмовив у перерахунку такої пенсії.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і становитиме календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови № 393, полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Відповідач зазначив, що статтею 12 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України №3668-VI) визначено умови призначення пенсій за вислугу років.

Таким чином з 01.10.2011 «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ поширює свою дію лише на осіб, які мають календарну вислугу років, яку заборонено обраховувати у будь-якому пільговому обчисленні (законодавець розмежував такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років»).

Окремо відповідач звернув увагу на те, що Конституційним Судом України неодноразово було відмовлено у відкритті конституційних проваджень за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (ухвали № 11-3(І)/2019 від 23.01.2019, № 40-3(ІІ)/2019 від 25.02.2019, у № 68-1(І)/2020 від 19.03.2020, № 219-2(ІІ)/2020 від 01.10.2020).

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до пункту «б» частини першої цієї статті, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 171 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992р. № 393; далі - Порядок № 393).

Вирішуючи справу № 805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

Одночасно, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, у яких суд касаційної інстанції не здійснив застосування підзаконних нормативно-правових актів, що передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, а дійшов висновку про те, що стаття 17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Вказаним законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної кількості років та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій установлено, що позивач звільнився з військової служби 30.11.2020, отже у спірному випадку слід керуватися Порядком № 393, у редакції до 19.02.2022.

У абзаці 7 підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 (у вказаній вище редакції) визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Водночас редакцію пункту 3 Постанови № 393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, яка набрала чинності 19.02.2022. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку № 393.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 480/4241/18, у якій в розділі «Щодо календарної вислуги років» зазначив наступне:

«Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Отже, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов?язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов?язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Водночас, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ».

За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 зробив наступні правові висновки:

« 1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393».

Також з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду у справі №480/4241/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 161/4876/17, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону № 2262-ХІІ.

Наведені правові висновки Верховного Суду у справах № 480/4241/18 і №805/3923/18-а колегія суддів вважає правозастосовними у справі, що розглядається.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про можливість пільгового обчислення вислуги років відповідно до Порядку № 393 (у редакції до 19.02.2022) для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що пенсія позивачу призначена на підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений бланк подання про який йдеться у пункті 12 Порядку 3-1 (назва якого «Подання про призначення пенсії»).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх з справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації, що міститься у поданні про призначення пенсії від 03.03.2021, загальний страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії станом на 30.11.2020 складає: 32 роки 02 місяці 22 дні, з них - служба в Збройних Силах в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.

Водночас суди попередніх інстанцій не дослідили інформацію, зазначену у абзаці 2 витягу із наказу Міністерства оборони України від 30.11.2020 № 229, де, серед іншого, зазначено, що «вислуга у Збройних Силах України на день виключення із списків особового складу: , пільгова - 05 років 11 місяці 24 дні».

Також судами не оцінювалася довідка від 28.07.2020 № 745/2 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та операції Об`єднаних сил для здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та луганській області (а.с.34, зворотній бік), у контексті наявності підстав для зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці (абзац 7 підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, у редакції до 19.02.2022.

Водночас відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, з`ясування зазначених вище обставин має важливе значення для правильного вирішення цієї справи по суті.

Статтями 244 245 КАС України передбачено, що суд у рішенні має вирішити у чому числі (…) питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Проте, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень, не виконали вимоги статей 244 245 КАС України у зв`язку із чим рішення судів не відповідають вимогам статті 242 КАС України, та є передчасними.

За такого правового регулювання, саме суди першої та апеляційної інстанцій мають повно, об`єктивно та всебічного з`ясувати обставини справи та надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи суди повинні врахувати викладене в цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та ухвалити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №560/10138/21 скасувати.

Справу № 560/10138/21 направити до Хмельницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа