ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 560/11898/23
адміністративне провадження № К/990/35406/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 (колегія суддів у складі: Гонтарука В. М., Білої Л. М., Матохнюка Д. Б.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та рішень судів попередніх інстанцій
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації - 07.04.2023.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві.
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн.
На виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 позивачем 29.09.2023 подано заяву, в якій останній указує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 560/11898/23 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Позовна вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є самостійною вимогою немайнового характеру і підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач подав касаційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.
Мотивуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні питання щодо наявності права для звільнення від сплати судового збору у спорах про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації, викладені у постанові від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21.
Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у наведеній постанові, скаржник зазначає, що спір про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації, стосується заробітної плати військовослужбовця, а тому у вказаній категорії справ позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За викладених підстав скаржник уважає, що оскаржувана ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 є незаконною, необґрунтованою, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
23.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 560/11898/23.
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Спірні правовідносини у справі склались з приводу ненарахування і невиплати відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. На стадії касаційного провадження спірним є питання звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами справи, підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що позивачем не надано суду документа, який підтверджує факт сплати судового збору.
На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху позивач подав до суду заяву, в якій зазначив про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені позивачем аргументи та повернув апеляційну скаргу, зазначивши, що апелянтом не виконано вимоги встановлені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.
Проте таке твердження суду апеляційної інстанції є помилковим, з огляду на таке.
Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).
Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилався на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Предметом цього спору є ненарахування і невиплата позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23.
Наведене свідчить, що позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Водночас суд апеляційної інстанції не урахував правовий статус позивача та суть його спірних правовідносин, зокрема, що вони стосуються нарахування та виплати заробітної плати позивача, що в силу Закону України «Про судовий збір» надає йому можливість звернутись за захистом своїх права без сплати судового збору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково залишив апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду першої інстанції у цій справі без руху з підстав ненадання суду документа про сплату судового збору та в подальшому повернув апеляційну скаргу апелянту.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, направивши справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2023 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк