ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 560/17441/21
адміністративне провадження № К/990/21859/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (головуючий суддя - Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова КМУ №889) до складу його грошового забезпечення, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, установленою постановою КМУ №889, з урахуванням раніше виплаченої суми цієї допомоги.
2. Позов обґрунтовано тим, що у листопаді 2021 року його звільнено з військової служби в запас та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, з розміром якої він не погоджується, так як вважає, що відповідач безпідставно не включив до його місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889, яку він отримував під час проходження служби. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №522/2738/17 та висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, ухвалених у справах №№826/14564/17, 295/5200/18, обставини яких, на його думку, є подібними до спірних правовідносин, позивач просив суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 листопада 2021 року №280 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) частини першої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
4. На підставі цього ж наказу №280 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 24 календарних роки, розмір якої відповідач обчислив без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889.
5. У листопаді 2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо перерахунку одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням указаної щомісячної додаткової грошової винагороди.
6. Листом від 30 листопада 2021 року №350/485/60/2785 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, оскільки постанова КМУ №889 втратила чинність з 01 березня 2018 року і на день звільнення у 2021 році позивач не отримував таких виплат. Крім того, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704) змінено складові грошового забезпечення військовослужбовців, що враховуються при обчислення допомоги при звільненні. Тому підстави для перерахунку виплачених позивачу сум допомоги відсутні.
7. Не погоджуючись з відмовою військової частини НОМЕР_1 включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової допомоги при звільнені, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
8. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови суб`єкта владних повноважень включити до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою КМУ №889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої постановою КМУ №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
10. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки перед звільненням позивача додаткова грошова винагорода, установлена постановою КМУ №889, нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_1 щомісяця до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер, що не заперечується та не спростовується відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні. Тому позов підлягає задоволенню. Водночас, суди послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у справі №522/2738/17 та правові позиції Верховного Суду, висловлені у справах №№826/3398/17, 520/3505/19, 825/812/17, 822/2741/17, 817/1427/17, 820/5286/17, 760/8406/16-а, 826/2205/17 та 240/1095/20.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
11. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове про відмову у позові.
12. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми Закону №2011-XII у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №889, що втратила чинність у березні 2018 року.
13. Так, на його думку, судами застосовано висновки Верховного Суду у справах, що не є релевантними до спірних правовідносин, так як ці спори стосувалися правовідносин, що виникли за інший період - до 01 березня 2018 року.
14. Суди не урахували доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 більше трьох років перед звільненням не отримував спірну винагороду, передбачену постановою КМУ №889. Тому висновок судів про те, що позивач на час звільнення отримував такі виплати є хибним.
15. У касаційній скарзі заявник наголошує, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності і припиняється із датою втрати ним чинності. Тобто визначене у такому акті право не може бути збережене у майбутньому після того, як такий акт втратив чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачене або встановлене в іншому обсязі.
16. Судові рішення не відповідають приписам КАС України щодо їхньої законності та обґрунтованості, оскільки судами неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної правової оцінки аргументам відповідача про те, що з березня 2018 року щомісячна грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №889 військовослужбовцям не виплачувалася, оскільки постановою КМУ №704 був запроваджений новий порядок обчислення їхнього грошового забезпечення.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 . Аналізуючи зміст оскаржених судових рішень та аргументи заявника, наведені на їхнє спростування, Верховний Суд дійшов висновку, що указана справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини другої статті 15 Закону №2011-XII, після втрати чинності постановою КМУ №889 з 01 березня 2018 року. Отже, підставою відкриття касаційного провадження є необхідність висновку Верховного Суду щодо правильності застосування положень частини другої статті 15 Закону №2011-XII, після втрати чинності положень постанови КМУ №889.
18. Ухвалу Суду від 18 серпня 2022 року направлено позивачу 22 серпня 2022 року, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. У преамбулі Закону №2011-ХІІ зазначено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
21. Загальні питання щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям урегульовані положеннями статті 9 Закону №2011-XII, частиною першою якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
22. Так, за приписами частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
23. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону №2011-XII).
24. Частиною другою статті 15 Закону №2011-XII установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
25. Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій були урегульовані постановою КМУ №889, підпунктами 1, 2 пункту 1 якої було, зокрема, установлено розміри щомісячної додаткової грошової винагороди та перелік осіб, що мають право на таку винагороду.
26. З 01 березня 2018 року указана постанова КМУ №889 втратила чинність на підставі постанови КМУ №704, якою, одночасно, запроваджено нові правила нарахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
VI. Позиція Верховного Суду
27. Перевіряючи мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанції, та аналізуючи аргументи військової частини НОМЕР_1 , наведені нею на спростування цих мотивів, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами положень частин другої, третьої статті 9 та частини другої статті 15 Закону №2011-XII, після втрати чинності постановою КМУ №889 з 01 березня 2018 року, з огляду на таке.
28. Так, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані постанові, ухваленій у справі №522/2738/17 щодо перерахунку пенсії військовослужбовця та правові позиції Верховного Суду, висловлені у справах №№826/3398/17, 520/3505/19, 825/812/17, 822/2741/17, 817/1427/17, 820/5286/17, 760/8406/16-а, 826/2205/17 та 240/1095/20 з питань виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, з урахуванням грошової винагороди, установленої постановою КМУ №889.
29. Водночас, як правильно зазначає відповідач, постанова КМУ №889 втратила чинність ще 01 березня 2018 року, а питання, що були предметом перевірки суду касаційної інстанції у зазначених справах стосувалися періоду до 01 березня 2018 року. Крім того, позивачі, у наведених судами попередніх інстанцій справах, отримували у складі грошового забезпечення спірну грошову винагороду упродовж служби і до дати звільнення. Натомість у цій справі ОСОБА_1 звільнено у листопаді 2021 року і предметом спору є право позивача на перерахунок одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, виплату якої було припинено ще у березні 2018 року через втрату чинності нормативно-правового акта, яким вона була установлена.
30. Колегія суддів зазначає, що за таких обставин, висновки Верховного Суду, сформовані у його постановах в справах, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях, не є релевантними до спірних правовідносин.
31. Верховний Суд також зауважує, що питання правильності обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців неодноразово було предметом розгляду Суду у подібній категорії справ. Так, у своїх постановах суд касаційної інстанції вже наголошував, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Тобто, одним із критеріїв, що враховується для перерахунку окремих видів грошового забезпечення, суд касаційної інстанції, зокрема, визначив, що додаткові виплати, які отримував військовослужбовець перед звільненням, повинні мати постійний (систематичний) характер і ці види грошового забезпечення він має отримувати на дату звільнення. Наведене означає, що перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, установленої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, можливий за умови фактичного отримання військовослужбовцем на день звільнення певних видів грошового забезпечення, зокрема, і виплат, передбачених постановою КМУ №889.
32. Разом з тим, постанова КМУ №889 втратила чинність 01 березня 2018 року і саме з цієї дати зупинено виплату окремих видів грошового забезпечення (у тому числі і щомісячної додаткової грошової винагороди), в той час як, позивача звільнено з військової служби у листопаді 2021 року.
33. Як свідчать матеріали справи, військова частина неодноразово наголошувала, що ОСОБА_1 не отримував спірну грошову винагороду більше трьох років перед звільненням, через втрату чинності нормативно-правового акта, яким вона була установлена. Однак, у мотивувальній частині судових рішень, суди посилалися на те, що перед звільненням позивача щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, нараховувалась і виплачувалась йому щомісяця до дня звільнення з військової служби та мала постійний (систематичний) характер.
34. У матеріалах справи відсутні будь-які докази (грошовий атестат, довідка тощо), що підтверджують або спростовують висновки судів щодо складових грошового забезпечення, які отримував ОСОБА_1 на день звільнення та з яких була розрахована сума одноразової грошової допомоги, зокрема, щодо отримання ним щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №889.
35. Верховний Суд зазначає, що визначальним у вирішенні такої категорії спорів є правова оцінка документів, що містять відомості про складові грошового забезпечення та їхні види, які військовослужбовець отримував перед звільненням. Тому Суд погоджується з доводами відповідача про те, що судами безпідставно відхилено його аргументи про те, що перед звільненням позивач не отримував винагороду, передбачену пунктом 1 постанови КМУ №889 через відсутність правових підстав для її виплати з 01 березня 2018 року, так як таку інформацію необхідно оцінювати з урахуванням усіх наданих доказів у справі.
36. Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України установлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
37. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
38. Під час нового розгляду судам необхідно з`ясувати чи отримував позивач винагороду, передбачену постановою КМУ №889 і чи була вона у складі грошового забезпечення, яке він отримував безпосередньо перед звільненням, для чого витребувати фінансові документи (грошовий атестат, довідки тощо), що підтверджують таку інформацію та надати їм належну правову оцінку.
VІI. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_2 задовольнити частково.
2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року скасувати.
3. Справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
4. Судові витрати не розподіляються.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
Н.А. Данилевич