ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 560/3915/18
адміністративне провадження № К/9901/19469/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №560/3915/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року ( суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.),
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - відповідач, податковий орган), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2018 №0249711303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249661303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249701303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249731303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249741303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249761303;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0249721303 від 26.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303396,08 грн та штрафних санкцій в сумі 151698,04 грн;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 25283,01 грн та штрафних санкцій в сумі 6320,75 грн;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 782015,66 грн та штрафних санкцій в сумі 391007,83 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що позивач 29.08.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та з 30.05.2007 взятий на облік як платник податків і перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому.
Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 07.06.2007 №100045082, КВЕД 46.33, клас професійного ризику виробництва 23.
02.10.2018 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.10.2018 №1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 та встановлено наступні порушення:
1) п. 167.1 ст. 167, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) - занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 519268,87 грн;
2) п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за II кв. 2016 року, в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та перерахованого податку по найманим працівникам;
3) п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ, занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 170731,00 грн;
4) п.п. 198.5 г) п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в сумі 790270,00 грн;
5) п. 177.4.1 пп. 177.4.4 пп. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177, п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.2 п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді занижено військовий збір у сумі 43272,41 грн;
6) п.63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (далі - Порядок) - не подані повідомлення за формою №20-ОПП до ДПІ у м. Хмельницькому;
7) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надано в повному обсязі документи для проведення перевірки, а саме не надано книгу обліку доходів і витрат;
8) ст. 115 Кодексу законів про працю та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, доходи у вигляді заробітної плати виплачуються працівникам рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцяти календарних днів.
16.10.2018 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області позивачем подано заперечення №16/10 щодо висновків акта перевірки.
Відповідачем розглянуто заперечення та надіслано відповідь №26771/20/22-01-13-03 від 23.10.2018, відповідно до якої висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі акта перевірки контролюючим органом 26.10.2018 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0249661303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 185 405,00 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 790 270,00 грн, штрафні санкції в сумі 395 135,00 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0249671303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 778 903,31 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 519 268,87 грн, штрафні санкції - в сумі 259 634,44 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 54 090,51 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 43272,41 грн, штрафні санкції в сумі 10818,10 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн;
- рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0249671303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн та штрафних санкцій в сумі 151 698,04 грн, суд послався на встановлення під час розгляду справи (на підставі поданих позивачем документів) заниження суми загального оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки в розмірі 81 597,12 грн та завищення показників витрат, пов`язаних з підприємницькою діяльністю у 2016-2017 роках на суму 1 117 696,26 грн, а відтак сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1 560 102,34 грн, а не 360 809,00 грн, як зазначено останнім в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданих за 2016 і 2017 роки.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0249661303 від 26.10.2018, то суд прийшов до висновку, що воно підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 782 015,66 грн та штрафних санкцій в сумі 391 007,83 грн, з огляду на те, що послуги проживання, надані ТОВ «Парктур» на суму 41 271,64 грн (ПДВ - 8 254,33 грн), не пов`язані з господарською діяльністю позивача, що, у свою чергу, свідчить про заниження останнім податку на додану вартість на суму 8 254,34 грн.
Скасовуючи ж податкове повідомлення-рішення №0249701303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 25 283,01 грн та штрафних санкцій в сумі 6 320,75 грн, суд виходив з того, що заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу призвело до заниження сплати військового збору на суму 17 989,40 грн.
Відтак, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог:
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249661303 в частині основного платежу в сумі 8 254,34 грн та штрафних санкцій в сумі 4 127,17 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249671303 в частині основного платежу в сумі 215 872,79 грн та штрафних санкцій в сумі 107 936,40 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249701303 в частині основного платежу в сумі 17 989,40 грн та штрафних санкцій в сумі 4 497,35 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн;
- щодо скасування рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, в якій просить вказані рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, придбаваючи у ТОВ "Данон Дніпро", ТОВ "Чіпіта Україна Збут" товари, формував собі показники податкового кредиту шляхом відображення в його складі сум ПДВ по операціях з вказаними контрагентами, при цьому, придбаний товар не у повному обсязі використовував у господарській діяльності, а тому на суми ПДВ по невикористаним товарам позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в силу вимог п.п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями в розмірі 519 268,87 грн, штрафними санкціями в розмірі 259 634,44 грн, відповідач вказує, що під час перевірки наданими позивачем первинними документами (виписки з банку, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за 2016-2017 роки) підтверджується заниження та завищення загального оподатковуваного доходу.
Також, посилається на завищення документально підтверджених витрат, яке виникло у зв`язку із надмірним включенням до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не реалізовані.
Крім того, відповідач зазначає, що частково скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, №0249701303 судом першої інстанції не взято до уваги, що під час проведення перевірки позивачем не надано документи, які в подальшому були об`єктом дослідження експерта.
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, серед іншого, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Так, щодо правомірності прийняття податкового повідомлення рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений ст.177 ПК України.
Відповідно до положень п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пп."а" п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
За приписами п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до пп.174.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Згідно з пп.174.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Отже, нормами ПК України визначено, що підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Відповідно до п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як встановлено судами, в акті перевірки зазначено, що в результаті співставлення документальних даних щодо доходів позивача, а саме - задекларованих у податковій звітності (деклараціях про майновий стан і доходи) та встановлених перевіркою (відображених у документах бухгалтерського обліку), встановлено заниження підприємцем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26 872,55 грн, а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132 165,45 грн.
Контролюючий орган вказує, під час проведення перевірки посадовими особами досліджено показники виручки у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю, його працівникам на місці здійснення розрахунків; виручка у натуральній (негрошовій формі), суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності, які надані до акта перевірки, за результатами співставлення яких встановлені показники загального оподатковуваного доходу в сумі за 2016 - 27 728 057,39 грн, за 2017 - 34 021 949,60 грн.
При цьому, судами з матеріалів справи, а саме: відомостей по руху коштів на поточному рахунку за 2016 та 2017 роки, банківських виписок, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів звірки розрахунків, угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлено, що позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, за 2016, 2017 роки вказані наступні доходи: за 2016 рік в сумі 27 701 184,84 грн; за 2017 рік в сумі 34 154 115,05 грн.
Водночас, судами попередніх інстанцій враховано висновок експерта №183 від 27.12.2019, згідно якого на підставі досліджених облікових документів фінансово-господарської діяльності позивача зазначено наступні показники загального оподатковуваного доходу, який документально підтверджується, в сумі 27 725 879,84 грн за 2016 рік та в сумі 34 211 017,13 грн за 2017 рік
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове підтвердження висновків акта перевірки про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу: за 2016 рік на суму 24 695,00 грн; за 2017 рік на суму 56 902,08 грн.
Також в акті перевірки податковим органом встановлено завищення декларування позивачем показників документально підтверджених витрат, які використовуються при розрахунках належного до сплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 2 990 119,93 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 1 253 778,04 грн; за 2017 рік на суму 1 736 341,89 грн.
Відповідач зазначає, що вказане завищення виникло у зв`язку з надмірним включенням до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників ТОВ "Данон Дніпро" та ТзОВ "Чіпіта Україна Збут", які не реалізовані.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі документів податкової звітності підтверджується декларування позивачем показників вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю:
- за 2016 рік в сумі 27 536 668,40 грн, з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 26 664 582,48 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 139 997,32 грн, інші витрати - 732 088,60 грн;
- за 2017 рік в сумі 33 957 822,49 грн, з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 32 813 252,49 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 262 582,72 грн, інші витрати - 881 987,28 грн.
При цьому, судомами досліджено документи на підтвердження задекларованих позивачем витрат, які пов`язані з господарською діяльністю за 2016-2017 роки, а саме відомості по руху коштів на рахунку позивача за 2016 - 2017 роки, банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, авансові звіти, відомості нарахування заробітної плати, журнали ордери по рахунку 661, відомості на виплату заробітної плати, квитанції до прибуткового касового ордеру, реєстри видаткових накладних, які також біли предметом дослідження судового експерта.
З аналізу вказаних документів встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивача підтверджується:
- за 2016 рік в сумі 26 859 228,30 грн, з яких: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 25 408 626,89 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 139 997,32 грн, інші витрати - 1 310 604,09 грн;
- за 2017 рік в сумі 33 517 566,33 грн, з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 31 260 144,77 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 320 350,92 грн, інші витрати - 1 937 070,64 грн.
Таким чином, судами констатовано, що позивачем завищено показники витрат, які пов`язані з підприємницькою діяльністю за 2016-2017 роки на суму 1 117 696,26 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 677 440,10 грн, за 2017 рік на суму 440 256,16 грн, у зв`язку з чим, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1 560 102,34 грн, а не 360 809,00 грн, як вказано позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданими за 2016 та 2017 роки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн, штрафних санкцій в сумі 151 698,04 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 п. 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Як зазначено судами, з акта перевірки вбачається, що відповідачем визначено суму чистого оподаткованого доходу позивача 3 245 636,03 грн. При цьому, під час розгляду справи судами встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 1 199 293,34 грн (1 199 293,34*1,5%), що призвело до заниження сплати військового збору на суму 17 989,40 гривень.
Таким чином обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018 підлягає скасуванню в частині основного платежу - в сумі 25 283,01 грн, штрафних санкцій - в сумі 6 320,75 грн.
Стосовно податкового повідомленні-рішення № 0249661303 від 26.10.2018, суд вказує наступне.
Елементи податку на додану вартість визначені у розділі V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п.п. 198.5 п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями п. 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідач стверджує, що позивачем не включено до складу податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по послугах не пов`язаних із господарською діяльністю платника та товарах не використаних у господарській діяльності в сумі ПДВ 790 270 грн: червень 2016 - 709 грн, вересень 2016 - 4 969 грн, грудень 2016 - 315774 грн, червень - 2576 грн, грудень - 466 242 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що послуги проживання, надані ТОВ "Парктур" на загальну суму 41271,67 грн (ПДВ - 8254,33 грн.), які були зараховані позивачем до складу податкового кредиту, не пов`язані із господарською діяльністю підприємця.
В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів, що вказані послуги придбавались для забезпечення здійснюваної ним господарської діяльності, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 8254,34 грн.
Також, з матеріалів справи встановлено перелік контрагентів-постачальників, з якими у позивача виникали правовідносини, а саме: ТзОВ "Данон Дніпро", ТзОВ "Чіпіта Україна збут", а також контрагенти-покупці: ДП "Маркет-Плазо", ПрАТ "Фірма "Бакалія", ПП "Таврія плюс", ДП "Фуршет регіон", ФОП ОСОБА_2 .
Контролюючий орган наголошує, що згідно оборотно-сальдових відомостей обліку придбаних у контрагентів-постачальників та реалізованих для контрагентів-покупців товарів за 2016-2017 року сума, яка відображена в колонці "Витрати" є значно більшою ніж та, що відображена позивачем у податкових зобов`язаннях з ПДВ у податкових деклараціях, що свідчить, що не весь товар був реалізований. Також, перевіркою встановлено, що різниця товару позивачем не поверталась до продавців, що підтверджується відсутністю коригування у податкових деклараціях з ПДВ сум податкового кредиту в сторону зменшення по контрагентах ТзОВ "Данон Дніпро", ТзОВ "Чіпіта Україна збут". Крім того, відповідач зазначає, що всього за 2016-2017 роки позивачем не включено до складу податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по товарах не використаних у господарській діяльності в розмірі 782 016 грн., а саме - 315 774,00 грн. за 2016 та 466 242,00 грн. за 2017.
Водночас, судами встановлено, що відповідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість підтверджується декларування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по господарських операціях TOB "Данон Дніпро" у 2016 році в сумі 446 344,93 грн та у 2017 році в сумі 561 627,39 грн; ТОВ "Чіпіта Україна збут" у 2016 році в сумі 4 939,00 грн та у 2017 році в сумі 11 380,40 грн.
Вказані обставини, як констатовано судами, також підтверджуються висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27.12.2019 №183.
При цьому, суди констатували, що контролюючим органом визначено заниження позивачем податкових зобов`язань лише на підставі оборотно-сальдових відомостей за 2016 та 2017 роки.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як передбачається ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч.2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи вказане, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Разом з тим, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, оборотно-сальдові відомості не містять даних стосовно первинних документів про поступлення (придбання) чи видатку (відвантаження, списання на власні потреби, втрата тощо) продукції, згідно задокументованої у вказаних регістрах номенклатури; такі відомості не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а є лише внутрішніми записами позивача.
Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз.1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст.94 ПК України, а саме може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків.
Проте, під час проведення перевірки, з метою повного та належного встановлення податкових зобов`язань позивача в перевіряємий період, відповідач не скористався правом проведення (зобов`язання позивача на проведення) інвентаризації залишків ТМЦ наявних у позивача станом на момент проведення перевірки.
Окрім того, судами встановлено недотримання відповідачем вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок №395).
Відповідно до п. 2.3.2.2. Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Згідно з п. 2.3.2.3. Порядку №395, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками.
Проте, судами встановлено, що акт перевірки не містить належних обґрунтувань вказаних у ньому сум заниження податкового зобов`язання з ПДВ первинними документами щодо використання суб`єктом контролю торгової продукції в операціях, які не відносяться до господарської діяльності платника податку.
З огляду на викладене, обґрунтованими є й висновки судів про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0249661303 від 26.10.2018 в частині основного платежу - в сумі 782015,66 грн, штрафних санкцій - в сумі 391007,83 гривень.
Колегія суддів, у свою чергу, погоджується з твердженнями судів, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження своєї позиції контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.
Відповідач на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.
Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновку Верховного Суду, сформованого у постанові за подібних правовідносин у справі №818/785/15 від 04.11.2019, суд звертає увагу на наступне.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц вказано, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах вказаних справ, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.
Верховний Суд зазначає, що наведений скаржником висновок Верховного Суду, зроблений виходячи з встановлених обставин саме у справі №818/785/15 за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.
Верховний Суд звертає увагу на те, що суд надавав оцінку спірним правовідносинам у зазначеній скаржником справі виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду справи, які не є аналогічними встановленим судами у даній справі, тому спірні правовідносини сторін не є подібними.
Отже, вказаний відповідачем висновок Верховного Суду у справі 818/785/15 не доводить ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.
Стосовно доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, - у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що такі аргументи відповідача фактично зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявним у справі доказам. Однак, такі доводи відповідно до приписів статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду й не є свідченням неправильного застосування судами положень ПК України. Більш того, скаржник конкретно не наводить висновку щодо правильного застосування якої норми права, яка б врегульовувала конкретно цей спір, ще не сформульовано Верховним Судом.
Відтак, обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень фактично зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі № 560/3915/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва