26.01.2023

№ 560/4554/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 560/4554/21

адміністративне провадження № К/990/22608/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (суддя Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 (судді: Кузьмишин В.М. (головуючий), Ватаманюк Р.В., Сушко О.О.) у справі №560/4554/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС в Хмельницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» (далі - відповідач, Підприємство) про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 3366312,44 грн за рахунок майна Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки», що перебуває у податковій заставі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані непогашенням відповідачем наявного у нього податкового боргу, а також, у зв`язку з тим, що вжиті заходи по погашенню податкового боргу не дали позитивних результатів, з огляду на зазначене, керуючись статтею 95 Податкового кодексу України позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 3 366 312,44 грн за рахунок майна Підприємства, що перебуває в податковій заставі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022, в задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що відповідач є підприємством державної форми власності, держава володіє 100% статутного капіталу підприємства, а тому в силу приписів статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» заходи стягнення, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача. У зв`язку з наведеним, суди дійшли висновку про відсутність підстав для надання податковому органу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

При цьому судом апеляційної інстанції у рішенні було зазначено, що контролюючим органом дотримано процедуру погашення податкового боргу, визначену Податковим кодексом України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Хмельницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2021, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 та ухвалити нове рішення про задоволення позову контролюючого органу в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до статуту Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки», затвердженим наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 10.10.2018 №354, відповідач є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром». Майно відповідача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з Переліком об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, до вказаних об`єктів належить Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» (код ЄДРПОУ 23831376).

Позивач 24.06.2016 прийняв рішення №4 про опис майна у податкову заставу. Податковим керуючим проведено опис майна відповідача у податкову заставу згідно з актом опису майна №1 від 30.01.2019. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна 31.01.2019 внесено запис про обтяження на підставі вказаного акту опису майна, вид обтяження - податкова застава.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №822/3456/17 стягнуто з Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3 779 041,51 грн з рахунків Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №822/3456/17 відстрочено Державному підприємству «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №822/3456/17 в частині стягнення з Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 3 779 041 грн терміном на 1 рік.

Позивач надсилав до банків, обслуговуючих платника податків, інкасові доручення на суму 3 366 312,44 грн, а саме №1096 від 15.12.2020, №1097 від 15.12.2020, №1098 від 15.12.2020, №1099 від 15.12.2020, №1093 від 15.12.2020, №1094 від 15.12.2020, №1047 від 17.11.2020, №1042 від 17.11.2020, №1043 від 17.11.2020, №1044 від 17.11.2020, №1048 від 17.11.2020, №1045 від 17.11.2020, №1046 від 17.11.2020, №1049 від 17.11.2020, №1053 від 17.11.2020, №1050 від 17.11.2020, №1051 від 17.11.2020, №1052 від 17.11.2020, №623 від 20.05.2020, №617 від 20.05.2020, №620 від 20.05.2020, №619 від 20.05.2020, №621 від 20.05.2020, №618 від 20.05.2020, №615 від 20.05.2020, №600 від 19.05.2020, №599 від 19.05.2020, №596 від 19.05.2020, №597 від 19.05.2020, №598 від 19.05.2020, №595 від 19.05.2020, №591 від 19.05.2020, №594 від 19.05.2020, №593 від 19.05.2020.

Вказані інкасові доручення повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки».

В зв`язку з вказаним, вважаючи наявними підстави для погашення податкового боргу в сумі 3 366 312,44 грн за рахунок майна Підприємства, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган керуючись положенням абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звернувся до суду з цим позовом.

Судами також встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №822/3456/17 Підприємством було сплачено кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №4869 від 15.04.2021 (100000,00 грн), №4899 від 22.04.2021 (100000,00 грн), №4926 від 28.04.2021 (200000,00 грн), меморіальним ордером №К0313X17LP від 13.03.2020, випискою по особовим рахункам, банківськими виписками.

Крім того, листом №9921/6/22-01-13-04-08 від 30.08.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №822/3456/17 станом на 20.08.2021 виконане в повному обсязі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосували приписи статті 95 Податкового кодексу України та Закону України від 29.11.2001 №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17.

На переконання скаржника, з 1 січня 2011 року питання погашення податкового боргу регулюється виключно Податковим кодексом України. Крім того, дія Закону №2864-ІІІ розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою України, а не податковим органом.

При цьому контролюючий орган зазначає, що вжиті ним заходи не призвели до погашення податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи.

9. Підприємством подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін з посиланням на необґрунтованість такої скарги.

Наголошує на тому, що контролюючим органом не надано доказів наявності у Підприємства податкового боргу в сумі 15 263 991,37 грн, не надано доказів, щодо вжиття всіх заходів передбачених законодавством заходів з метою стягнення заборгованості, що є передумовою для звернення до суду про надання дозволу на погашення усієї суми заборгованості за рахунок майна платника податків.

З огляду на те, що Державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром», на переконання відповідача, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України від 29.11.2001 №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 Податкового кодексу України з`ясування вказаних обставин є першочерговим.

Питання ж щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» у взаємозв`язку з положеннями пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України підлягає вирішенню судами за наслідками перевірки обставин дотримання податковим органом вищезазначених процедур та встановлення обставин того, що податковий орган дійсно вжив усю сукупність заходів, спрямованих на стягнення коштів з платника податків до звернення з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, встановлення обставин справи (фактів), якими обґрунтовано вимоги та заперечення, передує вирішенню спору по суті, недотримання цієї вимоги унеможливлює правильне застосування норми матеріального права до спірних правовідносин та унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції додержання судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про відсутності у нього заявленого до погашення податкового боргу, зокрема в частині 3366312,44 грн, що підтверджено судовим рішенням у справі № 822/3456/17, оскільки, як стверджує Підприємство ним самостійно погашалась вказана заборгованість на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено платіжні доручення. Крім того, відповідач також вказував на те, що фактично позивачем не було вжито всіх заходів щодо стягнення заборгованості з його розрахункових рахунків.

Як вбачається судових рішень попередніх інстанцій суди фактично не перевіряли та не давали оцінку доводам відповідача щодо наявної суми податкового боргу у відповідача на час звернення позивача з цим позовом та на час прийняття рішення у цій справі, як фактично не було і перевірено чи в повній мірі позивачем було вжито заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, як передумови до звернення до суду з даним адміністративним позовом в порядку, визначеному абзацом другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

У матеріалах справи містяться інкасові доручення, які направлялись контролюючим органом до банківських установ 19.05.2020, 20.05.2020, 17.11.2020, 15.12.2020 (а.с.14-30). Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було проведено співставлення, чи були направлені інкасові доручення в усі банки, зазначені у довідці надана позивачем, з переліком відкритих Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» рахунків у фінансових установах (а.с.4-5). При цьому, судами не було вжито заходів щодо з`ясування дійсного обсягу відкритих Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» рахунків у фінансових установах.

Поза увагою та правовою оцінкою судів також залишились і ті обставини, що направлення інкасових доручень здійснювалось податковим органом у травні та листопаді та грудні 2020 року, тоді як з адміністративним позовом контролюючий орган звернувся лише в квітні 2021 року. Позивачем докази на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів саме на час звернення до суду надано не було. З огляду на надані відповідачем до суду платіжні доручення про перерахування коштів у період січень - квітень 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі з`ясували всі обставини справи в частині вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення коштів з рахунків у банку.

З встановленими абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України правилами стягнення коштів також здійснюється і з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Водночас, доказів вчинення позивачем таких дій до звернення до суду з даним адміністративним позовом матеріали справи не містять і судами такі обставини не встановлювались.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки порушено принцип офіційного з`ясування обставин у справі, судами недотримано вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

11. Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище основним мотивом для відмови в задоволенні позовних вимог контролюючого органу слугувало, те, що Законом України від 29.11.2001 №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» регламентовано спеціальний правовий режим майна державних підприємств та мораторій на його реалізацію, зокрема, в рахунок погашення податкового боргу, а оскільки відповідач є підприємством державної форми власності, у статутному капіталі частка держави становить 100%, то заходи стягнення, заходи стягнення, передбачені статтею 95 Податкового кодексу України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача.

Проте зі змісту ухвалених судами першої та апеляційної інстанції рішень взагалі не містить жодної аргументації щодо можливості поширення чи непоширення на правовідносини, що виникли у цій справі, положень зазначеного вище Закону, зокрема не надано оцінки якісному та кількісному обсягу майна відповідача, описаного в податкову заставу, не конкретизовано, яке саме майно описано контролюючим органом та чи належить таке майно до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності Підприємства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

13. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №560/4554/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова