ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа №560/8761/22
адміністративне провадження № К/990/9699/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 (головуючий суддя: Гонтарук В.М., судді: Матохнюк Д.Б., Біла Л.М.) у справі № 560/8761/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 18.08.2022 щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019 призначеної пенсії у зв`язку із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова Уряду № 704) на підставі довідки спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону №590 від 17.12.2021;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17.12.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та раніше виплачених сум.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.12.2022 у задоволенні позову відмовив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.03.2023 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову:
визнав протиправним рішення ГУПФУ в Хмельницькій області від 18.08.2022 щодо відмови у перерахунку з 01.04.2019 призначеної пенсії у зв`язку з набранням чинності постанови Уряду № 704 на підставі довідки спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону №590 від 17.12.2021;
зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 про перерахунок та виплату призначеної пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17.12.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та раніше виплачених сум, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову в оскаржуваній частині і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у 2003 році він був відряджений до органів прокуратури для подальшого проходження військової служби. Наказом військової прокуратури Західного регіону № 665к від 30.08.2011 звільнений з посади заступника начальника відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України у зв`язку зі звільненням згідно наказу Міністра оборони України від 19.08.2011 №859 з військової служби у запас.
На звернення позивача, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону видала довідку про розмір грошового забезпечення № 590 від 17.12.2021 за нормами, чинними на 01.03.2018. У довідці зазначено, що така видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі цієї довідки № 590 від 17.12.2021, проте ГУПФУ в Хмельницькій області листом від 18.08.2022 повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Вважає відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури №590 від 17.12.2021 такою, що порушує його право на належний соціальний захист.
Відповідач позов не визнав. Вважає, що довідка спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17.12.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення видана цим органом безпідставно.
На переконання відповідача, довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби. Особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами, згідно з наказами яких особи відряджалися для виконання службових обов`язків.
Отже, оскільки позивач звільнений з військової служби наказом Міністра оборони України, то відповідно уповноваженим структурним підрозділом щодо видачі довідок для проведення перерахунку пенсії є відповідний обласний військовий комісаріат, в якому особа перебуває на обліку.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач після закінчення ІНФОРМАЦІЯ_4 був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_1 .
Згодом, на підставі наказу № 011 від 06.09.2003 ОСОБА_1 був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
Наказом військової прокуратури Західного регіону № 665к від 30.08.2011 позивача звільнено з посади заступника начальника відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України в зв`язку зі звільненням згідно наказу Міністра оборони України від 19.08.2011 № 859 з військової служби у запас.
Позивач перебуває на обліку у ГУПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію, призначену у 2011 році відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Подання про призначення позивачу пенсії було сформовано Міністерством оборони України 17.10.2011, документи про призначення пенсії направлено до пенсійного органу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 направив до ГУПФУ в Хмельницькій області довідку від 26.04.2018 №ХС54008 для перерахунку пенсії позивача за нормами, чинними на 01.03.2018. Пенсія перерахована з 01.01.2018.
26.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Уряду № 704 видав нову довідку № ХС54008 за нормами, чинними станом на 05.03.2019.
Водночас, на звернення позивача Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону видала довідку про розмір грошового забезпечення № 590 від 17.12.2021 за нормами, чинними на 01.03.2018.
У зв`язку із цим, позивач звернувся до ГУПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
Відповідач листом від 18.08.2022 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії згідно із довідкою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, оскільки будь-яких зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII, з урахуванням зміни грошового зобов`язання, на органи пенсійного фонду покладено не було.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які відряджалися наказом Міністра оборони України для виконання службових обов`язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих державними органами, згідно з наказами яких особи відряджалися для виконання службових обов`язків.
Отже, оскільки позивач був відряджений наказом Міністра оборони України до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, то за висновками суду першої інстанції, лише довідка обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як органу, який уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, є належною підставою для перерахунку призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У контексті наведених висновків, суд першої інстанції зазначив, що пенсія позивача була перерахована з 01.01.2018 на підставі довідки від 25.04.2018 №ХС54008 про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 видав довідку від 26.04.2022 за №ХС54008 для перерахунку пенсії позивача за нормами, чинними на 05.03.2019, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17.12.2021.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився. Проаналізувавши положення статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII та пунктів 23, 24 Порядку № 3-1, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
У контексті наведеного висновку, суд апеляційної інстанції констатував, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача, відповідач повинен був навести обґрунтування відсутності підстав для перерахунку позивачу пенсії на підставі вищенаведеної довідки.
Проте досліджуючи зміст відмови, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для відмови слугувало виключно те, що на органи Пенсійного фонду України не було покладено жодних зобов`язань в установленому чинним законодавством порядку для перерахунку пенсії позивачу.
Тобто, на переконання суду апеляційної інстанції, оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про перерахунок пенсії. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про перерахунок пенсії.
Водночас суд констатував, що не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
За таких мотивів, суд апеляційної інстанції зазначив, що не може дійти остаточного висновку про перерахунок пенсії позивачу, за відсутності обґрунтованого рішення щодо підстав відмови в такому перерахунку.
Натомість суд першої інстанції приймаючи спірне рішення, надав оцінку обставинам, які не були підставою для відмови та відповідачем не досліджувались.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову у спосіб визнання протиправним рішення ГУПФУ в Хмельницькій області та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 про перерахунок та виплату призначеної пенсії на підставі спірної довідки прокуратури № 590 від 17.12.2021.
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, сформованих у рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19.
Скаржник вважає, що задоволення позову в обраний судом апеляційної інстанції спосіб (шляхом зобов`язання повторно розглянути звернення про перерахунок пенсії» замість заявленого позивачем «зобов`язати перерахувати та виплатити пенсію») не відповідає вимогам справедливості й не забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції іншу аналогічну справу №560/221/21 (відносно так само працівника прокуратури) відніс до типової (справа № 160/3586/19), а у справі, що розглядається, такого висновку не зробив.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наголосив, що вимога скаржника про зобов`язання орган пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату йому призначеної пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17.12.2021 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а отже правильно не задоволена судом.
Просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Від позивача на адресу Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, у яких останній наголосив на необхідності вирішити справу у відповідності до зразкової справи № 160/3586/19.
Зазначив, що аналогічна справа № 560/221/21 (відносно так само працівника прокуратури) вже розглянута Верховним Судом і позов задоволено.
Також від позивача надійшла відповідь на відзив, поданий відповідачем на касаційну скаргу, у якій ОСОБА_2 наголосив на неефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту його порушених прав.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині обраного способу захисту порушених прав, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом закріплений у статті 8 КАС України.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23)).
Касаційний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження №61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).
У контексті наведеного, колегія суддів наголошує, що позивач рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог у межах цього касаційного провадження не оскаржує, а отже ОСОБА_1 погодився із рішенням в цій частині та в силу вимог статті 341 КАС України рішення суду в цій частині не переглядається.
Водночас, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах доводів та вимог касаційної скарги (щодо способу захисту порушених прав), Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Своєю чергою колегія суддів наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Водночас, з огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт неналежного розгляду порушеного позивачем питання (в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування підстав відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури), що унеможливило надати суду оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійним законодавством, умов для прийняття рішення про перерахунок пенсії, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.
Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, з якими позивач погодився, колегія суддів вважає, що обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Одночасно колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у зразковій справі № 160/3586/19, оскільки обставини цієї справи (перерахунок пенсії військовому прокурору на підставі постанови Уряду № 704) не є типовими до обставин зразкової справи (визнання протиправними дій пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивачів за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).
Отже, обставини зразкової справи, не обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм у справі, що розглядається.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на справу № 560/221/21, у якій Верховним Судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки при виборі і застосуванні норм права враховуються висновки Верховного Суду, викладені в постановах.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №560/8761/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
Т. Г. Стрелець