Постанова
Іменем України
12 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 562/3276/18
провадження № 61-7169св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації», Здолбунівська міська рада Рівненської області, житлово-будівельний кооператив «Маяк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., від 05 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , комунального підприємства «Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Здолбунівське МБТІ»), Здолбунівської міської ради Рівненської області, житлового-будівельного кооперативу «Маяк» (далі - ЖБК «Маяк») про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації, визнання права власності.
В обґрунтування позову вказала, що у лютому 1974 року її батько ОСОБА_4 як член ЖБК «Маяк» отримав ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1 і станом на 01 січня 1990 року та сплатив пайові внески у сумі 5 234 крб. Право власності на квартиру батько не оформив. Вона проживала у вказаній квартирі з 1974 року по 1990 рік та з 1998 року дотепер, була членом сім'ї члена кооперативу.
Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на все його майно, у тому числі на спірну квартиру. У серпні 2005 року Здолбунівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу на спадкове майно, проте вона за відсутністю коштів не оформила спадщину.
У вересні 2018 року вона дізналась про оформлення своєю сестрою ОСОБА_2 спірної квартири у власність на підставі підробленої довідки кооперативу «Маяк» та рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради №16/4 від 26 січня 2005 року та наміри відчужити це житло.
Відповідач ніколи не була членом кооперативу, а тому свідоцтво про право власності є незаконними та підлягає скасуванню. Оскільки нотаріус не може оформити її права на належну їй 1/2 частку спірного спадкового майна за відсутності правовстановлюючих документів, її спадкові права підлягають захисту у судовому порядку.
За таких обставин позивач просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області №16/4 від 26 січня 2005 року щодо оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 02 лютого 2005 року, видане ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію на цю квартиру; визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку паєнагромадження в сумі 5 234 крб. у кооперативі «Маяк», що становить 1/2 частки права власності вищевказаної квартири.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області, у складі судді Кушніра О. Г., від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо членства спадкодавця на час його смерті у кооперативі «Маяк», а також доказів на спростовування викладених у довідці від 23 грудня 2004 року відомостей про членство ОСОБА_2 у кооперативі, яка була зареєстрована у спірній квартирі та проживала в ній з 16 березня 2004 року. При цьому суд дійшов висновку, що внесення спадкодавцем коштів на погашення позики кооперативу не є безумовним доказом набуття ним права власності на спірну квартиру.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області №16/4 від 26 січня 2005 року «Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ».
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради Рівненської області від 02 лютого 2005 року ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку в паєнагромадженні у кооперативі «Маяк» в сумі 5 234 карбованців, що становить 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що батько позивача ОСОБА_4 повністю виплатив кооперативу вартість спірної кварти та набув право власності на спірну квартиру, яка є спадковим майном після його смерті та підлягає поділу між спадкоємцями.Станом на день виплати коштів за спірну квартиру ОСОБА_3 було 13 років, а тому ані можливості бути членом кооперативу, ані можливості сплатити внески за цю квартиру у неї не було, отже, документи, що підтверджують виникнення у відповідача права власностіна спірну квартиру слід визнати недійсними. З огляду на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для скасування державної реєстрації прав за попереднім власником, вимоги позивача про скасування державної реєстрацію у судовому порядку не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено членство ОСОБА_2 у кооперативі та сплата нею пайових внесків, натомість позивач не надала доказів членства спадкодавця у вказаному кооперативі та не спростувала відомості, зазначені у довідці ЖБК «Маяк» від 23 грудня 2004 року. На відміну від позивача, відповідач у встановленому законом порядку оформила спадщину після смерті батька. Позивач звернулась до суду із цим позовом зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 лютого 1974 року виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради ОСОБА_4 виданий ордер № 211 на вселення у трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Здолбунівської ради депутатів трудящих на сім`ю з 4 чоловік.
Відповідно до довідки Здолбунівської міської ради народних депутатів № 284 від 28 лютого 1997 року ОСОБА_4 проживав у вказаній квартирі з сім`єю у складі трьох чоловік з 10 грудня 1996 року.
Спірна квартира перебувала у власності ЖБК «Маяк» і ОСОБА_4 за період з 1971 року по 1989 рік повністю виплатив кооперативу вартість квартири в сумі 5 234 карбованці, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями виданими кооперативом на ім'я ОСОБА_4 про внесення ним коштів на погашення позики на житлове будівництво, процентів та капітальний ремонт (а.с. 19-27).
Після його смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на усе належне йому майно.
Спадкоємцями першої черги є дві дочки померлого: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , які прийняли спадщину та отримали 24 лютого 2009 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) та грошові вклади по 1/2 частці, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 342/2005.
На підставі довідки ЖБК «Маяк» від 23 грудня 2004 року про членство ОСОБА_2 у кооперативі та рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради №16/4 від 26 січня 2005 року ОСОБА_2 оформила спірну квартиру у власність (а.с. 7, 9, 10).
Рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 16/4 від 26 січня 2005 року вирішено виділити квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2005 року спірна квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради № 16/4 від 26 січня 2005 року.
Відповідно до довідки голови кооперативу «Маяк» від 10 вересня 2018 року ОСОБА_4 був членом кооперативу, внески за квартиру АДРЕСА_1 виплатив повністю. ОСОБА_2 не є членом ЖБК «Маяк» та не вносила плату на утримання та витрати по експлуатації та ремонту будинку та квартири. ОСОБА_1 фактично проживає з 1974 року по 1990 рік та з 1998 року дотепер у вказаній квартирі, вносить плату за утримання та експлуатацію будинку і квартири (а.с. 13).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Згідно із частинами другою та третьою статті 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно із положеннями статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 судам роз'яснено, що згідно із статтею 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Установивши, що член ЖБК «Маяк» ОСОБА_4 , який був батьком сторін у справі, повністю виплатив кооперативу вартість квартири АДРЕСА_1 та на відповідно до статті 15 Закону України «Про власність» набув право власності на цю квартиру, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказана нерухомість є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 та підлягає поділу між спадкоємцями.
Вирішуючи спір у цій справі на підставі доказів, що належним чином оцінені, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 , заперечуючи набуття своїм батьком спірної квартири у власність та вважаючи саме себе власником спірної квартири, в порядку статті 81 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів набуття вказаного житла у свою власність.
Доводи касаційної скарги про належність та допустимість наданих відповідачем ОСОБА_3 доказів є безпідставними та необґрунтованими, судом апеляційної інстанції їм була надана відповідна правова оцінка.
Установивши, що відповідачі без законних підстав оформили у власність ОСОБА_3 спірну квартиру, яка є спадковою масою після смерті ОСОБА_4 , тим самим порушили спадкові права позивача, суди дійшли правильного висновку про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області №16/4 від 26 січня 2005 року «Про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради Рівненської області від 02 лютого 2005 року.
Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 256 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів вважає, що доводи заявника щодо невирішення судом апеляційної інстанції її клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, поданого до суду першої інстанції, не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права та не можуть бути підставою для скасування цього судового рішення, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 саме за безпідставністю, що виключає можливість застосування позовної давності.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара